Захитування під час подорожей: сучасні можливості профілактики та підтримки

Марина Остапець, канд. мед. наук, доцент

«Найкраща подорож — це та, про яку пам’ятають  через враження, а не через нудоту».
Сучасний погляд на профілактику кінетозу

Подорожі відкривають нові горизонти, дарують яскраві враження та незабутні емоції. Проте для мільйонів людей дорога асоціюється не лише з очікуванням пригод, а й із неприємними симптомами захитування. Зростання популярності авіаперельотів, круїзів, активного туризму та використання сучасних атракціо­нів лише збільшує кількість людей, які стикаються з проявами кінетозу.

Кінетоз (англ. motion sickness) — це комплекс вегетативних і неврологічних симптомів, які виникають у відповідь на повторювані або незвичні прискорення під час руху транспортного засобу чи зміни положення тіла в просторі. Захитування не є окремим захворюванням, а являє собою фізіологічну реакцію організму на «конфлікт» між сенсорними сигналами, що надходять від вестибулярного апарату, органів зору та пропріоцептивної системи [1].

За даними епідеміологічних досліджень, симптоми кінетозу хоча б один раз у житті відчувала майже третина дорослого населення, тоді як серед дітей віком до 12 років частота сягає 60–70 %. Найбільш чутливими є діти віком від 2 до 12 років, тоді як у немовлят і людей похилого віку синдром трапляється значно рідше [1, 2].

Вестибулярний конфлікт: фізіологія та причини розвитку захитування

За нормальних умов мозок безперервно отримує інформацію від трьох сенсорних систем: вестибулярного апарату внутрішнього вуха, органів зору та пропріорецепторів м’язів і суглобів. Ці сигнали взаємно доповнюють один одного.

Під час руху транспорту виникає сенсорний конфлікт. Наприклад, людина сидить у салоні автомобіля і читає книгу: очі повідомляють мозку, що тіло перебуває у спокої, водночас рецептори внутрішнього вуха фіксують прискорення, повороти та коливання. Через невідповідність цих сигналів активуються вестибулярні ядра стовбура головного мозку, ретикулярна формація, гіпоталамус, центри автономної нервової системи та блювотний центр довгастого мозку [3, 4].

До чинників, що сприяють виникненню захитування, належать:

• тривалі поїздки автомобілем чи автобусом, морські подорожі або авіаперельоти;
• різке гальмування або прискорення транспортного засобу;
• задушливий салон або недостатня вентиляція;
• голод або переїдання перед подорожжю;
• психоемоційне напруження чи страх перед поїздкою [4].

***

   ЦЕ ЦІКАВО!   

• Одним із перших захитування описав Гіппократ (близько 400 р. до н.е.), який зазначав, що «плавання морем доводить, що рух здатний викликати хворобу».
• Адмірал Гораціо Нельсон, один із найвідоміших британських флотоводців, усе життя страждав від морської хвороби. Цікаво, що симптоми виникали майже перед кожним виходом у море, але після початку бою або активної роботи на кораблі вони значно слабшали.
• Під час епохи Великих географічних відкриттів морська хвороба була настільки поширеною, що перші дні плавання моряки називали «днями випробування».
• У космічну еру з’явилося нове поняття — «космічна хвороба руху» (Space Motion Sickness). Близько 70 % астронавтів у перші дні перебування на орбіті відчувають симптоми, схожі на морську хворобу, через адаптацію вестибулярного апарату до невагомості.

***

Хоча синдром захитування потенційно може виникнути практично в будь-якої людини, індивідуальна чутливість до нього суттєво відрізняється. Вираженість симптомів залежить від особливостей функціонування вестибулярної системи, вегетативної нервової системи, а також від віку, статі та низки супутніх чинників [3].

Найбільшу схильність до розвитку кінетозу демонструють жінки, особливо в періоди гормональних змін, зокрема, під час вагітності та менструації. Підвищена частота захитування також характерна для дітей віком 6–12 років, що пов’язано з функціональною незрілістю вестибулярного апарату. До групи підвищеного ризику належать особи з мігренню, вестибулярними розладами, хворобою Меньєра, а також люди з високим рівнем аеробної фізичної підготовки, у яких припускають більшу реактивність вегетативної нервової системи.

Цікаво, що розвиток симптомів захитування може визначатися не лише фізіологічними, а й психологічними механізмами. У деяких людей нудота, запаморочення або дискомфорт виникають ще до початку руху транспортного засобу - наприклад, одразу після посадки на корабель чи літак. Крім того, відомий феномен так званого «соціального зараження», коли поява симптомів у одного пасажира може провокувати подібні прояви в інших членів групи [3, 4].

Водночас існують категорії осіб, які рідко страждають на кінетоз. До них належать професійні танцюристи, акробати, канатоходці та люди з двобічною втратою функції лабіринту. Вважається, що постійне тренування вестибулярного апарату або відсутність повноцінної вестибулярної аферентації значно знижують імовірність розвитку «хвороби руху».

***

Деякі науковці вважають, що схильність до захитування є еволюційною «спадщиною». Існує гіпотеза, що коли мозок отримував суперечливі сигнали від очей і вестибулярного апарату, він трактував це як можливе отруєння токсинами, які викликають галюцинації. Саме тому організм запускав блювотний рефлекс як захисний механізм [4].

Клінічний портрет пацієнта із синдромом захитування та сучасні можливості корекції

Першими ознаками захитування є: дискомфорт у шлунку, позіхання, сонливість, зниження концентрації уваги, підвищене слиновиділення, холодний піт [1, 2].

У міру прогресування кінетозу розвиваються його чотири основні варіанти перебігу [2]:

• Неврологічний — характеризується головним болем, запамороченням, сонливістю, порушенням координації та слабкістю.
• Гастроінтестинальний — нудота, блювання, відсутність апетиту, підвищена чутливість до запахів.
• Серцево-судинний — тахікардія, коливання артеріального тиску, брадикардія при тяжкому перебігу.
• Змішаний — поєднує симптоми всіх попередніх форм і зустрічається найчастіше.

Особам, які мають схильність до кінетозів, рекомендується регулярно тренувати вестибулярний апарат. Систематичні вправи сприяють підвищенню його стійкості до прискорень і змін положення тіла, завдяки чому зменшується вираженість симптомів під час подорожей [5].

У теплу пору року корисно використовувати природні способи тренування: гойдатися в гамаку чи на гойдалках, поступово збільшуючи амплітуду рухів. Не менш ефективними є заняття фізичною культурою, що включають нахили та повороти голови, обертання тулуба, перекиди, вправи на рівновагу, а також утримання пози «берізка».

Добре розвивають адаптаційні можливості вестибулярної системи спортивні ігри, у яких поєднуються біг, стрибки та зміна швидкості руху. До них належать волейбол, баскетбол, футбол, великий теніс. Позитивний вплив також мають велосипедні прогулянки, катання на лижах, роликах і ковзанах.

Регулярне тренування сприяє тому, що вестибулярний апарат поступово адаптується до незвичних рухів і перестає реагувати надмірним патологічним збудженням. Додатковими ефективними засобами профілактики кінетозів є заняття танцями, аеробікою, йогою та вправами на координацію рухів. Проте ефективність цих заходів значною мірою залежить від їх регулярності та індивідуальних особливостей пацієнта, тому не завжди є достатньою для осіб із підвищеною чутливістю до руху [5].

Згідно із сучасними клінічними рекомендаціями, у разі розвитку або високого ризику виникнення симптомів кінетозу препаратами першої лінії для профілактики та лікування кінетозу залишаються антигістамінні та антихолінергічні препарати. Їх застосування нерідко обмежується через розвиток небажаних ефектів: сонливість, зниження концентрації уваги, уповільнення психомоторних реакцій, сухість у роті, порушення акомодації та інші антихолінергічні прояви. Це суттєво обмежує використання таких препаратів у водіїв, дітей, а також у людей, які прагнуть зберегти звичну працездатність і активність під час подорожі [6].

***

   НА ЗАМІТКУ!!!   

Як полегшити симптоми під час поїздки?

✓Обирайте місця біля вікна або ближче до центру салону — з найменшою амплітудою коливань.

✓Дивіться на горизонт, а не на екран чи книгу.

✓Перед поїздкою з’їжте легку їжу, уникайте переїдання.

✓Забезпечте доступ свіжого повітря.

✓Пийте воду маленькими ковтками.

***

У зв’язку з цим останніми роками дедалі більшого значення набувають комплексні дієтичні добавки, які можуть застосовуватися як засоби симптоматичної підтримки при легких і помірних проявах кінетозу, а також у випадках, коли використання седативних лікарських засобів є небажаним. Завдяки раціонально підібраному складу вони сприяють фізіологічній адаптації організму до руху, допомагають зменшити прояви кінетозу, характеризуються доброю переносимістю та не супроводжуються седативною дією, властивою багатьом традиційним лікарським засобам [6].

ТревелБаланс — комплексний засіб у формі таблеток для розсмоктування, що поєднує у своєму складі наступні компоненти [7]:

• γ-аміномасляна кислота (ГАМК) (100 мг) — є головним гальмівним нейромедіатором центральної нервової системи (ЦНС). Вона відіграє ключову роль у підтриманні балансу між процесами збудження та гальмування нейронів, запобігаючи надмірній активності нервових центрів. ГАМК знижує надмірну збудливість нейронів, які беруть участь у формуванні вестибуло-вегетативних реакцій. Це дозволяє ЦНС ефективніше адаптуватися до незвичних рухових подразників, зменшуючи інтенсивність сенсорного конфлікту. Крім того, ГАМК позитивно впливає на психоемоційний стан, знижуючи тривожність та емоційне напруження, які здатні посилювати прояви захитування [8];
• гліцин (80 мг) — амінокислота та важливий нейромедіатор гальмівної дії. Він бере участь у регуляції нейромедіаторних процесів у головному та спинному мозку, сприяючи підтриманню фізіологічної активності ЦНС. Під час розвитку кінетозу гліцин сприяє зниженню психоемоційного напруження, яке нерідко супроводжує або навіть передує появі симптомів захитування. Крім цього, завдяки своїй нейрометаболічній дії гліцин сприяє нормалізації когнітивних функцій та емоційного стану. На відміну від багатьох седативних препаратів, він не викликає вираженої сонливості [9, 10];
• екстракт кореня імбиру (0,15 мг) — є одним із найбільш досліджених природних засобів для профілактики нудоти різного генезу. Його ефективність при кінетозі підтверджена численними клінічними дослідженнями та систематичними оглядами. Основними біологічно активними речовинами імбиру є гінгероли та шогаоли, які чинять комплексний вплив на механізми розвитку нудоти. По-перше, вони модулюють активність серотонінових рецепторів у шлунково-кишковому тракті та аферентних волокнах блукаючого нерва. Саме ці рецептори беруть участь у передачі сигналів до блювотного центру довгастого мозку. По-друге, імбир покращує моторну функцію шлунка та прискорює його випорожнення. Під час захитування часто виникає затримка евакуації шлункового вмісту, що посилює відчуття нудоти та дискомфорту. Завдяки нормалізації моторики ці прояви стають менш вираженими. Крім цього, імбир має помірні протизапальні й антиоксидантні властивості, які пов'язують зі зменшенням локальної активації медіаторів запалення. Особливо важливо, що на відміну від антигістамінних препаратів імбир не пригнічує центральну нервову систему та практично не викликає сонливості [11];
• ефірна олія м’яти перцевої (2,5 мг). Основним активним компонентом ефірної олії м’яти є ментол, який проявляє спазмолітичні, помірні аналгетичні та заспокійливі властивості. Ментол сприяє розслабленню гладких м’язів травного тракту шляхом блокування кальцієвих каналів, завдяки чому зменшуються спастичні явища та покращується комфорт пацієнта. Додатково м’ята чинить помірний кармінативний ефект, зменшуючи здуття та відчуття важкості після їжі. Аромат м’яти також активує рецептори трійчастого нерва та створює суб’єктивне відчуття свіжості, що може знижувати інтенсивність нудоти та покращувати загальне самопочуття під час подорожі.

***

Комплексна дія ТревелБаланс зумовлена поєднанням компонентів, які впливають на різні ланки патогенезу кінетозу. На відміну від традиційних антигістамінних препаратів, що переважно блокують окремі рецепторні механізми та нерідко викликають седацію, компоненти комплексу спрямовані на підтримку фізіологічної адаптації ЦНС, зменшення вегетативних проявів та покращення переносимості рухових навантажень [8–11].

Практичність використання ТревелБаланс значною мірою визначається його формою випуску. Таблетки для розсмоктування не потребують води для прийому, тому можуть застосовуватися практично в будь-якій дорожній ситуації — під час автомобільних подорожей, авіаперельотів, поїздок залізницею чи морських мандрівок [7].

Завдяки повільному розчиненню прийом засобу є комфортним і не створює додаткових незручностей у дорозі. Невеликий розмір упаковки дозволяє завжди мати її під рукою, що робить ТревелБаланс зручним супутником у будь-якій подорожі.

Таблетки ТревелБаланс рекомендовано приймати:

• дітям 5–14 років: по 1 таблетці 2 рази на добу.

• дорослим та дітям від 14 років: по 2 таблетки 2 рази на добу [7].

ПЕРЕВАГИ ДІЄТИЧНОЇ ДОБАВКИ ТРЕВЕЛБАЛАНС:

• не містить антигістамінних компонентів;
• не викликає вираженої сонливості;
• дозволена дітям від 5 років;
• має приємну форму для розсмоктування;
• може застосовуватися перед короткочасними подорожами.

***

Подорожі мають приносити позитивні емоції та нові враження, а не дискомфорт, пов’язаний із захитуванням. ТревелБаланс у формі таблеток для розсмоктування завдяки комплексному складу та зручності застосування може бути практичним рішенням для профілактики й полегшення симптомів захитування, допомагаючи зберігати комфорт під час поїздок і зосередитися на найголовнішому — приємних враженнях від подорожі.

Список літератури знаходиться в редакції.