Взаємодія людини з домашніми улюбленцями має багатовікову історію. Протягом тисячоліть тварини були не лише помічниками людини, а й її компаньйонами, джерелом емоційної підтримки та частиною повсякденного життя. Сьогодні їхня роль продовжує розширюватися: науковці дедалі активніше досліджують вплив спілкування з домашніми тваринами на психоемоційний стан, соціальну взаємодію, фізичну активність і загальне благополуччя людини. Собаки та коти, зокрема, можуть ставати важливими учасниками програм психологічної підтримки, реабілітації, педагогічної та соціальної допомоги.
Домашні тварини давно стали невід’ємною частиною життя людини, а для багатьох власників вони є повноцінними членами сім’ї, з якими формуються міцні емоційні зв’язки. Взаємодія з домашніми улюбленцями традиційно пов’язується з низкою психологічних переваг – зменшенням стресу та емоційного напруження, покращенням настрою і загального психологічного благополуччя. Це явище часто називають «ефектом домашнього улюбленця» (pet-effect).
Однак наукові дані щодо цього ефекту не є однозначними. Одні дослідження демонструють позитивний зв’язок між взаємодією людини з твариною та психоемоційним станом, тоді як інші не виявляють такого зв’язку або навіть фіксують негативні асоціації. Ймовірно, це пояснюється складністю взаємовідносин між людиною і твариною та великою кількістю чинників, які можуть впливати на результат: характером взаємодії, індивідуальними особливостями власника, поведінкою тварини та міцністю емоційного зв’язку між ними.
Одним із можливих пояснень позитивного впливу домашніх тварин є гіпотеза стрес-буферного ефекту. Відповідно до неї, тварина може виконувати роль своєрідної соціальної та емоційної підтримки у складних ситуаціях. Людина сприймає домашнього улюбленця як частину свого соціального оточення, тому присутність тварини або взаємодія з нею потенційно допомагають послабити негативний вплив стресових подій.
Водночас сила такого ефекту залежить від конкретних умов і способу оцінювання стресу. Саме тому сучасні дослідження дедалі більше уваги приділяють не лише самому факту наявності домашньої тварини, а й характеру взаємодії людини з нею.
НА ЗАМІТКУ!!!
- Анімалотерапія (від лат. animal – тварина) – це метод немедикаментозної підтримки, що передбачає залучення тварин для покращення фізичного, психоемоційного, когнітивного та соціального стану людини.
- Каністерапія(від лат. canis – собака та грец. therapeia – лікування) – терапевтичне використання спеціально підготовлених собак для досягнення визначених медичних, психологічних або соціально-педагогічних цілей.
Собака і кіт – однаковий «антистрес»?
Окремий напрям сучасних досліджень стосується питання, чи залежить психологічний ефект від виду домашньої тварини. Собаки та коти суттєво відрізняються за поведінкою, потребами та характером взаємодії з людиною, тому цілком логічно припустити, що вони можуть по-різному впливати на емоційний стан власника.
Для собак позитивний ефект особливо часто пов’язують із безпосереднім контактом, спільними прогулянками, фізичною активністю та тактильною взаємодією. Дослідження показують, що тісніший емоційний зв’язок між людиною та собакою може посилювати позитивний вплив таких взаємодій. Зокрема, після стресової події контакт із собакою може супроводжуватися підвищенням позитивних емоцій та зниженням тривожності. Водночас сильніша залученість власника у взаємодію зі своїм собакою асоціюється з нижчим рівнем негативного емоційного стану.
Щодо котів наукових даних дещо менше. Водночас позитивні взаємодії – наприклад, догляд за твариною та тактильний контакт – також можуть сприяти покращенню емоційного стану людини. Проте характер цих взаємин відрізняється від взаємодії із собаками. Водночас проблемна поведінка тварини або неврахування її потреб може негативно позначатися на благополуччі як людини, так і самого улюбленця.
Безпосередніх досліджень, які порівнюють вплив собак і котів на психологічне благополуччя людини, поки що недостатньо. Проте окремі роботи демонструють цікаві відмінності. Наприклад, власники собак у деяких дослідженнях демонстрували вищу самооцінку порівняно з людьми, які не мали домашніх тварин, тоді як серед власників котів подібний ефект був менш вираженим.
У тривалому дослідженні за участю 2584 підлітків-власників собак, асоціювалося з кращим психічним благополуччям, тоді як для наявність кота – призводила до протилежного звʼязку.
Інше дослідження показало, що власники собак частіше повідомляли про більшу задоволеність життям, вищий рівень щастя та більше позитивних емоцій порівняно з власниками котів. Проте автори наголошують: такі відмінності не обов’язково пояснюються лише видом тварини. Вони частково можуть бути пов’язані з особистісними характеристиками власників, особливостями емоційної регуляції та задоволенням базових психологічних потреб.
Собаки та коти мають різне еволюційне походження, поведінкові особливості та потреби, що формує різні моделі взаємодії з людиною. Емоційна близькість часто виявляється вищою у відносинах із собаками, що може бути пов’язано з більшою потребою у спільній активності та безпосередньому залученні власника.
Водночас не варто протиставляти собак і котів як «корисних» та «менш корисних» домашніх тварин. Позитивний вплив взаємодії значною мірою визначається якістю стосунків. Турбота, фізичний контакт, спільна активність і відчуття емоційної близькості можуть сприяти покращенню самопочуття незалежно від того, хто саме живе поруч із людиною – собака чи кіт.
***
ЦЕ ЦІКАВО!
- 15–40 тисяч років – саме стільки триває історія співіснування людини й собаки після одомашнення вовка. Коти приєдналися до людського середовища значно пізніше, але сьогодні також є одними з найпопулярніших домашніх компаньйонів.
- Понад 70 експертів із різних країн світу працювали над розробкою термінології у сфері взаємодії людини й тварин, зокрема визначень для тварин, залучених до терапевтичних програм
- 24 % – настільки нижчим є ризик смертності від усіх причин серед власників собак за даними великого метааналізу, а ризик смерті від серцево-судинних захворювань знижується приблизно на 31 %
- Не лише людина має отримувати користь! Сучасний підхід «One Welfare» передбачає, що під час терапевтичної взаємодії необхідно одночасно дбати про фізичне та емоційне благополуччя тварини
Тварина як партнер, а не «ліки»
Важливо одразу розставити акценти: собака чи кіт не замінює лікаря, психолога або медикаментозне лікування. Їхня роль інша – допомогти створити сприятливе середовище для терапевтичного процесу. Присутність тварини може полегшувати встановлення контакту, зменшувати напруження, стимулювати людину до спілкування або фізичної активності. Для деяких пацієнтів набагато простіше почати розмову, коли поруч є спокійний чотирилапий «співрозмовник».
Особливо цінним це може бути для:
- дітей;
- людей похилого віку;
- пацієнтів із психологічними труднощами;
- осіб, які проходять тривалу реабілітацію;
- людей, яким складно встановлювати соціальні контакти.
Один із найпростіших прикладів – реабілітація. Собака може перетворити вправу на гру, а лікувальну процедуру – на спільну активність. Для людини, яка відновлюється після захворювання або травми, звичайна прогулянка може стати частиною фізичної активності. Погладити собаку, пограти з ним, пройти кілька метрів разом – такі дії можуть мотивувати пацієнта рухатися більше. Саме тому собак залучають до програм фізичної та соціальної реабілітації, роботи з дітьми та людьми похилого віку.
Коти зазвичай не потребують такого активного залучення людини, як собаки. І в цьому може бути їхня особливість. Спокійна присутність кота, його муркотіння, можливість погладити тварину або просто перебувати поруч створюють інший формат взаємодії – менш активний, але потенційно емоційно комфортний. Для людини, яка перебуває у стані напруження або втоми, іноді потрібна не активність, а саме відчуття спокою, безпеки та присутності когось поруч.
Де домашні тварини вже знаходять своє місце?
Сьогодні програми за участю тварин застосовують або досліджують у різних сферах:
- Психологія та психіатрія – для підтримки емоційного стану, зниження напруження та полегшення комунікації.
- Реабілітація– для стимулювання рухової активності, мотивації та соціальної взаємодії.
- Педіатрія– особливо у роботі з дітьми, яким важко адаптуватися до медичного середовища.
- Геріатрія – для підтримки соціальної активності та емоційного благополуччя людей похилого віку.
- Освіта та спеціальна педагогіка– для розвитку комунікативних навичок, уваги та мотивації до навчання.
- Паліативна допомога– як додатковий спосіб емоційної підтримки пацієнтів та їх родин.
- Робота з особами з ПТСР – зокрема у програмах, де використовують спеціально підготовлених собак.
One Welfare-підхід – коли допомога не має нашкодити домашньому улюбленцю
Є ще одна принципово важлива складова взаємодії людини і тварини – благополуччя самої тварини. Якщо собака чи кіт бере участь у терапевтичній або реабілітаційній програмі, він не може розглядатися лише як «інструмент» для досягнення певного результату. Тварина – повноцінний учасник цієї взаємодії, зі своїми потребами, емоціями, межами та здатністю переживати стрес. Саме цю ідею об’єднує концепція «One Welfare» («Єдине благополуччя»). Її ключовий принцип простий: благополуччя людини, тварини та суспільства взаємопов’язані, тому турбота про одного учасника не повинна відбуватися за рахунок іншого.
На практиці це означає, що собака чи кіт не мають бути змушені контактувати з людиною, якщо вони демонструють страх, втому, роздратування або бажання дистанціюватися. Тварині необхідні регулярні перерви, можливість відпочити у спокійному й безпечному місці, контроль тривалості та інтенсивності взаємодії. Важливо також враховувати її темперамент, вік, стан здоров’я, попередній досвід і здатність переносити певне середовище. Навіть така, на перший погляд, позитивна для людини активність, як погладжування чи гра, для конкретної тварини в певний момент може бути небажаною.
Тому сучасна терапія за участю тварин дедалі більше орієнтується не лише на те, «що отримує людина?», а й на запитання «як почувається тварина під час цієї взаємодії?». Її поведінка стає своєрідним індикатором якості контакту: спокійна поза, добровільне наближення та готовність до взаємодії свідчать про комфорт, тоді як уникання, напруження, спроби сховатися чи віддалитися сигналізують, що потрібна пауза або зміна умов.
Взаємодія людини з домашніми тваринами » це значно більше, ніж просто приємне спілкування. Вона може впливати на емоційний стан, рівень стресу, відчуття самотності, повсякденну активність і навіть формування корисних соціальних звичок. Водночас цей вплив не можна розглядати як універсальний: собаки й коти створюють різні моделі взаємодії, а їхній ефект залежить і від особливостей самої тварини, і від потреб та способу життя людини. Саме тому домашній улюбленець – це не просто «антистрес у чотирьох лапах», а складний природний фактор, здатний по-різному підтримувати психоемоційне благополуччя людини. І чим краще наука розуміє ці механізми, тим очевидніше стає: іноді турбота про наше самопочуття може мати хвіст, вуса і чотири лапи.
За матеріалами:
Peeters S, Jacobs N, Hediger K, Eshuis J and Janssens M (2026) Human-animal interaction: understanding the role of dog and cat interactions in emotional wellbeing. doi: 10.3389/fpsyg.2026.1768288