За пів століття Розширена програма імунізації (Expanded Programme on Immunization, EPI) перетворила вакцинацію на один із наймасштабніших інструментів громадського здоров’я. Моделювання глобального впливу імунізації у 194 країнах-членах ВООЗ показало, що протягом 1974–2024 років вакцинація проти 14 патогенів дала змогу запобігти приблизно 154 млн смертей, переважно серед дітей раннього віку. Ці результати не лише демонструють історичне значення EPI, а й підкреслюють необхідність підтримувати високе охоплення щепленнями та розширювати доступ до сучасних засобів імунопрофілактики.
Розширена програма імунізації (Expanded Programme on Immunization, EPI) була започаткована Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я у 1974 році, що стало проявом глобальної прихильності до забезпечення населення безпекою, яку надає вакцинація. Всесвітня організація охорони здоров’я започаткувала EPI як міжнародну спільну ініціативу, первинною метою якої було забезпечення до 1990 року вакцинацією всіх дітей проти натуральної віспи, туберкульозу, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту та кору. Згодом EPI була розширена та нині охоплює також вакцинацію проти інших патогенів глобального і регіонального значення. Вакцини включаються до національних програм відповідно до епідеміологічної ситуації та програмних рішень окремих країн і застосовуються протягом різних періодів життєвого циклу людини.
Починаючи з 1974 року, розширення переліку інфекційних захворювань, проти яких проводиться вакцинація, у поєднанні з реалізацією стимулюючих стратегій та міжнародних ініціатив, а також спільним баченням світової спільноти забезпечило масштабне збільшення як охоплення вакцинацією, так і спектра захворювань, від яких населення отримує захист.
У дослідженні було проведено оцінку глобального впливу EPI протягом 50-річного періоду — з 1 червня 1974 року до 31 травня 2024 року. Основними показниками ефективності вакцинації були кількість смертей і випадків захворювання, яким вдалося запобігти завдяки вакцинації; кількість збережених років життя; кількість відвернених років життя з урахуванням інвалідності та передчасної смертності (disability-adjusted life years, DALYs).
Аналіз охоплював вакцинацію проти 14 патогенів у 194 країнах-членах ВООЗ:
- дифтерії;
- Haemophilus influenzae типу B;
- гепатиту B;
- японського енцефаліту;
- кору;
- менінгококової інфекції серогрупи A;
- кашлюку;
- інвазивної пневмококової інфекції;
- поліомієліту;
- ротавірусної інфекції;
- краснухи;
- правця;
- туберкульозу;
- жовтої гарячки.
Вплив вакцинації оцінювався як у результаті планової імунізації, так і внаслідок додаткових кампаній та інших заходів із вакцинації. Для цього автори розробили стандартизовану аналітичну систему, яка дозволила оцінити вплив вакцинації на одну повністю вакциновану особу в різні періоди часу. У дослідженні було «синтезовано» результати 22 математичних моделей.
Для оцінювання вікового охоплення вакцинацією автори використали інформацію з чотирьох основних джерел: інформаційної панелі ВООЗ з питань імунізації; бази даних ВООЗ щодо додаткових заходів імунізації; інформаційної системи ВООЗ щодо поліомієліту; оцінок Vaccine Impact Modelling Consortium. Якщо дані про охоплення вакцинацією в країнах за 1974–1979 роки були відсутні, застосовувалися різні підходи залежно від економічного рівня країни.
***
ЦЕ ЦІКАВО!
Історія вакцинації почалася з... корови: розробник першої у світі вакцини Едвард Дженнер помітив, що доярки, які хворіли на коров’ячу віспу, ніколи не заражалися смертельною натуральною віспою. У 1796 році він ризикнув і провів експеримент, прищепивши хлопчику коров’ячу віспу, що довело ефективність методу.
***
Розробник першої у світі вакцини проти поліомієліту Джонас Солк випробував її на собі, своїй дружині та трьох синах, перш ніж розпочати широкомасштабне дослідження. Він відмовився від патенту на вакцину, аби якомога більше людей змогло мати до неї вільний доступ.
***
У науковій літературі описано випадок 62-річного жителя Німеччини, який, за його словами, отримав 217 щеплень проти COVID-19. Під час спеціального медичного обстеження дослідники не виявили ознак суттєвого негативного впливу такої гіпервакцинації на імунну відповідь; водночас цей поодинокий випадок не може бути підставою для відхилення від рекомендованих схем вакцинації [Kocher K. Et al., 2024].
***
Повна перемога над віспою: завдяки глобальній кампанії вакцинації, натуральна віспа стала першою і єдиною хворобою в історії людства, яку вдалося повністю знищити на планеті.
***
Для оцінювання впливу вакцинації було використано три основні типи моделей.
1. Динамічне моделювання кору та поліомієліту.
2. Модель Vaccine Impact Modelling Consortium.
3. Статичні моделі.
Одержані результати
У період із 1 червня 1974 року до 31 травня 2024 року програми вакцинації проти 14 досліджуваних патогенів, за оцінками моделей, запобігли 154 мільйонам смертей. Із них: 146 мільйонів — серед дітей віком до 5 років, 101 мільйон — серед дітей першого року життя.
Завдяки вакцинації вдалося зберегти близько 9,0 млрд років життя; зберегти 10,2 млрд років здорового життя, втрата яких була відвернена (DALYs).
Порівняльна оцінка показників вакцинації протягом 1974-2024 рр.
Захворювання | Кількість смертей, яким вдалося запобігти | Кількість збережених років життя | Кількість відвернених DALYs |
Кір | 93,7 млн | 5,7 млрд | 5,8 млрд |
Правець | 27,9 млн | 1,4 млрд | 1,4 млрд |
Кашлюк | 13,2 млн | 0,8 млрд | 1,0 млрд |
Туберкульоз | 10,9 млн | 0,6 млрд | 0,9 млрд |
H. influenzae типу B | 2,8 млн | 0,2 млрд | 0,2 млрд |
Поліомієліт | 1,6 млн | 0,1 млрд | 0,8 млрд |
Інші захворювання | 3,8 млн | 0,2 млрд | 0,3 млрд |
Загалом | 154 млн | 9,0 млрд | 10,2 млрд |
Найвагоміший внесок у зниження глобальної смертності серед проаналізованих вакцин забезпечила вакцинація проти кору. За оцінками дослідження, упродовж 1974–2024 років її застосування дало змогу:
- запобігти 93,7 млн смертей;
- зберегти 5,7 млрд років життя;
- зберегти 5,8 млрд років життя без втрати працездатності (DALYs).
Починаючи з 1974 року, у світі спостерігалося суттєве зниження смертності серед дітей першого року життя. За оцінками авторів дослідження, близько 40 % цього прогресу було пов’язано з вакцинацією.
Колективний ефект вакцинації
Важливою особливістю більшості вакцин є їхня здатність забезпечувати захист не лише на індивідуальному, а й на популяційному рівні. Вакцинація безпосередньо знижує ризик розвитку захворювання у вакцинованої особи. Водночас за умови високого рівня охоплення населення щепленнями для більшості вакцинокерованих інфекцій зменшується інтенсивність передачі збудника. Винятком є, зокрема, правець, який не передається від людини до людини, тому колективний ефект вакцинації для нього практично відсутній.
Зниження циркуляції збудника в популяції зменшує ймовірність контакту з інфекцією не лише для вакцинованих, а й для невакцинованих осіб. Саме цей механізм лежить в основі формування колективного імунного захисту.
З епідеміологічної точки зору цей ефект має принципове значення. У популяціях із високим рівнем охоплення вакцинацією ризик інфікування знижується навіть серед невакцинованих осіб, що може зменшувати видиму різницю між ризиками захворювання у вакцинованих та невакцинованих групах.
У проведеному аналізі автори враховували як безпосередній індивідуальний ефект вакцинації, так і її популяційний вплив, а також складну нелінійну взаємодію між цими компонентами. Для багатьох інфекцій найкращу відповідність реальним епідеміологічним даним демонстрували моделі, які враховували наявність колективного захисту. Це свідчить про те, що навіть відносно невелике зниження охоплення вакцинацією за певних умов може призвести до непропорційно значного зростання ризику поширення інфекційних захворювань.
***
НА ЗАМІТКУ!
Всесвітній тиждень імунізації у 2026 році проходив з 24 по 30 квітня (а Європейський тиждень імунізації – з 19 по 25 квітня) під гаслом «For Every Child» («Для кожної дитини»). Ця глобальна ініціатива ВООЗ наголошує на важливості захисту людей різного віку за допомогою вакцин.
***
Кір як показник ефективності програм імунізації
Зниження охоплення вакцинацією проти кору становить особливу загрозу для громадського здоров’я, оскільки кір характеризується надзвичайно високою контагіозністю, а контроль його поширення значною мірою залежить від підтримання високого рівня популяційного імунітету.
Після зниження охоплення вакцинацією в період пандемії COVID-19 у різних країнах світу почали знову реєструвати масштабні спалахи кору. У зв’язку з цим рівень захворюваності на кір та охоплення вакцинацією проти нього можуть розглядатися як своєрідні показники ефективності програм імунізації та стійкості систем громадського здоров’я.
Історично найбільш виражене зниження смертності від кору спостерігалося одночасно зі швидким зростанням глобального охоплення першою дозою вакцини. У подальшому, після стабілізації показників охоплення вакцинацією, дедалі вагомішу роль у зниженні дитячої смертності почали відігравати й інші медичні та соціальні втручання. Вони також сприяли зниженню летальності серед осіб, які все ж захворіли. Водночас за оцінкою експертів — вакцинація проти кору й надалі буде залишатися одним із найефективніших заходів профілактики смертності від вакцинокерованих інфекцій.
Значення вакцинації проти правця та кашлюку
На відміну від кору, вакцинація проти правця забезпечує переважно індивідуальний імунітет, оскільки правець не передається від людини до людини. Відповідно, для цієї інфекції не характерний виражений колективний ефект. Це означає, що користь від своєчасного отримання кожної рекомендованої дози вакцини проти правця залишається високою незалежно від рівня охоплення вакцинацією в популяції.
Важливим завданням громадського здоров’я залишається запобігання материнському та неонатальному правцю шляхом забезпечення належного охоплення вакцинацією жінок репродуктивного віку та вагітних відповідно до національних рекомендацій, а також дотримання безпечних умов пологів і догляду за новонародженими.
Вакцинація проти кашлюку також зробила вагомий внесок у зниження дитячої смертності. Водночас кашлюк і досі залишається потенційно небезпечним захворюванням для немовлят та дітей раннього віку. У багатьох країнах застосовуються ацелюлярні вакцини проти кашлюку, які характеризуються нижчою реактогенністю порівняно з цільноклітинними вакцинами. Водночас тривалість сформованого ними захисту може бути меншою, що підвищує значення своєчасної ревакцинації та вакцинації під час вагітності.
Поліомієліт
Вплив вакцинації проти поліомієліту безпосередньо на показники смертності був порівняно невеликим: за оцінками, завдяки їй було відвернено приблизно 1 % усіх смертей, проаналізованих у дослідженні. Водночас внесок вакцинації проти поліомієліту в збереження здоров’я населення був значно більшим. Запобігання паралітичним формам поліомієліту забезпечило близько 8 % загальної кількості DALYs, пов’язаних із вакцинацією. Ці результати демонструють, що оцінювання користі вакцинації виключно за показником відвернених смертей може суттєво недооцінювати її суспільне значення. Це особливо актуально для захворювань, які можуть нечасто призводити до смерті, проте спричиняють тяжкі довготривалі порушення здоров’я або інвалідність. Автори наголошують, що можливість повної глобальної ліквідації поліомієліту має залишатися одним із пріоритетів міжнародної системи громадського здоров’я.
Туберкульоз та вакцинація БЦЖ
Незважаючи на те, що вакцина БЦЖ є однією з найстаріших та найбільш досліджених у світі, її оцінений внесок у зниження смертності від туберкульозу в межах цього дослідження був порівняно помірним. Такий результат може бути пов’язаний із варіабельною ефективністю вакцини, залежністю захисного ефекту від штаму БЦЖ, епідеміологічних умов та віку вакцинованих осіб, а також можливим поступовим зниженням рівня захисту з часом.
Водночас розроблення нових вакцин проти туберкульозу залишається одним із перспективних напрямів сучасної вакцинології. Очікується, що нові вакцинні технології потенційно зможуть забезпечити вищий та триваліший рівень захисту.
Подальші перспективи вакцинації
Прогнозні оцінки, виконані в межах Immunization Agenda 2030, свідчать, що за умови досягнення та підтримання високих цільових показників охоплення вакцинацією у майбутньому можна запобігти ще значнішій кількості випадків захворювань, інвалідності та передчасних смертей.
До ключових стратегічних напрямів належать:
- відновлення рівнів охоплення вакцинацією після пандемії COVID-19;
- досягнення цільових показників Immunization Agenda 2030;
- підтримання високого та стабільного рівня вакцинації проти кору;
- розширення охоплення вакцинацією проти вірусу папіломи людини;
- подальше впровадження вакцин проти малярії;
- розширення застосування засобів імунопрофілактики респіраторно-синцитіальної вірусної інфекції;
- розроблення та впровадження нових вакцин проти туберкульозу та інших інфекцій.
Особливо важливим напрямом залишається вакцинація проти вірусу папіломи людини, яка є одним із ключових інструментів глобальної стратегії елімінації раку шийки матки як проблеми громадського здоров’я.
П’ятдесят років реалізації Розширеної програми імунізації переконливо демонструють масштабний вплив вакцинації на виживаність і здоров’я населення. За оцінками дослідження, щеплення проти 14 патогенів запобігли близько 154 млн смертей, а найбільший внесок забезпечила вакцинація проти кору. Водночас значення імунізації не обмежується зниженням смертності: вакцинація запобігає тяжким формам захворювань, інвалідності та втраті років здорового життя, а для інфекцій, що передаються від людини до людини, високий рівень охоплення щепленнями формує додатковий популяційний захист. Подальший прогрес залежатиме від відновлення та підтримання високого охоплення вакцинацією, досягнення цілей Immunization Agenda 2030 і впровадження нових вакцин та засобів імунопрофілактики.
За матеріалами:
- Shattock, A. J., Johnson, H. C., Sim, S. Y. et al. (2024). Contribution of vaccination to improved survival and health: modelling 50 years of the Expanded Programme on Immunization. Lancet (London, England), 403(10441), 2307–2316. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(24)00850-X
- Kocher K, Moosmann C, Drost F, et al. (2024). Adaptive immune responses are larger and functionally preserved in a hypervaccinated individual. The Lancet Infectious Diseases. Published online March 4, 2024. DOI: 10.1016/S1473-3099(24)00134-8.