ДОВІДКА:
Севрюков Олександр Вікторович — кандидат фармацевтичних наук, доцент, керівник Навчального центру з адаптації нових співробітників мережі Аптека 9-1-1, доцент закладу післядипломної освіти кафедри організації, економіки та управління фармацією Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету.
- 20+ років професійного досвіду у сфері охорони здоров’я та фармацевтичному ритейлі.
- 16+ років досвіду на керівних посадах.
- Побудова та масштабування бізнес-процесів з нуля.
- 280+ аптек відкрито: супровід від підготовки до запуску та виходу на стабільну операційну діяльність.
- Засновник і автор проєкту Корпоративного Навчального центру з адаптації нових співробітників Аптеки 9-1-1.
- 12+ років успішного розвитку корпоративної системи навчання.
- 600+ проведено циклів з корпоративного навчання.
- 17 000+ підготовлених фармацевтичних фахівців для роботи в компанії.
- 13 років наукової та науково-педагогічної діяльності.
- Автор і співавтор наукових досліджень у сферах охорони здоров’я, фармацевтичного менеджменту, маркетингу, організаційного розвитку та корпоративної психології.
- Результати досліджень опубліковані у фахових вітчизняних та іноземних наукових виданнях.
- 40+ наукових публікацій, яких є автором та співавтором.
— Олександре Вікторовичу, що привело Вас у професію? Стати фармацевтом для Вас було мрією дитинства, свідомим вибором дорослої людини чи збігом обставин?
Стати фармацевтом ніколи не було моєю мрією. Мої однокласники мріяли стати космонавтами, тоді як я мріяв стати трактористом. Як ви розумієте, ні в мене, ні в моїх однокласників ці бажання не здійснилися. Але в мене завжди були особливі відчуття, коли я в дитинстві разом з мамою відвідував аптеку. Це було відчуття якоїсь прихильності, зацікавленості, особливої магії. І стосувалося це не тільки процесу приготування ліків, який можна було спостерігати через відчинені двері, але й викладки ліків, які були розміщені у вітринах з написами відповідно до груп, приваблювали коробочки з ліками. Моя думка така, що, можливо, у кожної людини формується схильність до тієї чи іншої спеціальності в ранньому віці.
У 1995 році я вирішив вступати до Харківського фармацевтичного технікуму, який привернув мою увагу у друкованому довіднику, але спізнився з подачею заяви, групи вже були сформовані, набір завершився. Я пропрацював 5 років слюсарем. Все ж таки, в якийсь момент я зрозумів, що треба знову йти до фармацевтичного коледжу, і цього разу я вже вдало до нього вступив. Спочатку потрібно було завершити шкільну освіту, оскільки я вступав на базі 9 класів, мені важко давались спеціальні предмети — хімія, біологія і навіть українська мова. Але вже сам коледж я закінчив з відзнакою. Тоді я вже розумів, що фармація — це саме те, чим я хочу займатись. Я не вважаю, що мій вибір професії був збігом обставин або випадковістю, скоріше, це було природньо закладено з дитинства.
— Що сьогодні означає для Вас бути фармацевтом?
Для мене це питання організаційної роботи, організації управління фармацією. Коли ти пройшов певний шлях, починаючи від фармацевта з відпуску лікарських засобів до топменеджера національної компанії, ти розумієш, як працює система зсередини і які в неї є недоліки. Багато що хотілось би змінити. Хоча не все можна змінити за даних обставин, але прагнути це робити я вважаю необхідним. Для мене бути фармацевтом — це бути фармацевтом-організатором. Це моя спеціалізація, організація та управління фармацією. Для мене це брати участь в розвитку компанії, впровадженні та вдосконаленні бізнес-процесів, ініціації змін. Великим напрямкоммоєї фармацевтичної роботи є робота з адаптації та навчання персоналу. Фактично це HR-напрямок. У цій ролі я бачу себе людиною, яка ділиться своїми знаннями та досвідом, займається розвитком персоналу, робить так, щоб нові фахівці були підготовлені та відчували себе комфортно на новому робочому місці.
До речі, я працюю майже 17 років в мережі Аптека 9-1-1. Коли я прийшов сюди молодим фахівцем після інтернатури, компанія налічувала 36 аптек в м. Харків. Зараз компанія налічує понад 1700 аптек. Увесь цей час компанія зростала і змінювалась, я зростав і змінювався разом з нею. Я впливав на неї, вона на мене. Це одне, але дуже динамічне місце роботи, адже кожного місяця ти працюєш у практично новій компанії, бо вона постійно змінюється. Перед тобою постійно постають нові виклики, нові завдання.
— Коли мова йде про престиж професії фармацевта, що це означає для Вас?
По-перше, під престижем професії розуміють соціальне оцінювання, тобто комплексне сприйняття суспільством певної професії. Престижна посада чи престижна спеціальність часто пов’язана із заробітною платою, хоча це не завжди так. Є багато прикладів, коли посада або робота зовсім не престижна, але добре оплачується, або навпаки. Матеріальне забезпечення є важливою, але не обов’язковою складовою престижності професії. Воно стає критичною складовою лише тоді, коли заробітна плата фахівця ставить його на рівень жебрака, і він не може задовольнити свої базові потреби. Тобто якщо заробітна плата фахівця не дозволяє задовольнити базові потреби, то посада чи професія автоматично стає непрестижною.
Інша важлива складова — це ставлення суспільства до тієї чи іншої спеціальності. Важливу роль тут відіграє популяризація тієї чи іншої професії. Наприклад, існує багато фільмів про лікарів, де показано, як вони працюють у складних умовах, зберігають життя, рятують людей. І суспільство сприймає лікарів як героїв-рятівників. Але нічого подібного не існує про фармацевтів. У результаті у суспільстві виникає сприйняття фармацевта або як продавця, або як допоміжний персонал в охороні здоров’я. У частини населення складається враження, що фармацевт ніякого рішення не приймає: він або відпускає лікарський засіб за призначенням лікаря, або виготовляє його. Незважаючи на рівень освіти і рівень компетентності, фармацевт може сприйматися як асистент лікаря.
Цікаво, що у часи дефіциту ліків професія фармацевта була в пошані, тому що фармацевт мав доступ до дефіцитних ліків. Він міг користуватися і ділитися цими благами. Мати друга-фармацевта, до якого можна звернутися за порадою і допомогою, було так само корисно, як друга-юриста чи лікаря. Тоді за невисокої зарплати професія була престижна.
Третьою складовою є самооцінка фармацевта — чи вважає він, що його робота важлива для людей. До прикладу, нейрохірург, який виконує унікальну операцію, скоріше за все вважає свою роботу престижною через врятовані життя, через той результат, який він бачить. Я знаю, що багато фармацевтів, які багато років працюють в аптеці, вважають свою роботу престижною в тому сенсі, що вона важлива і потрібна людям. Ця внутрішня установка дає їм силу щодня працювати по 13 годин, обслуговувати по 100-150 відвідувачів, вирішувати проблеми. Вона дає сили продовжувати працювати у практичній фармації.
Але, на жаль, не завжди фармацевт може оцінювати себе так. Адже після п’ятирічного навчання, проходження інтернатури, складання трьох іспитів КРОК він стає за прилавок аптеки, де може стикатися з грубістю й неосвіченістю відвідувачів і відчувати себе обслуговуючим персоналом в охороні здоров’я.
До речі, психологічна впевненість фахівця, який вважає свою роботу престижною і цінною, обслуговує відвідувачів аптеки з почуттям власної гідності, впливає і на сприйняття і поведінку відвідувачів аптек.
— Як впливає колектив аптеки на самооцінку фармацевта?
У кожній аптеці панує свій мікроклімат, який залежить від керівника аптеки і тих людей, які там працюють, їх цінностей. Любов до професії і відчуття власної професійної гідності формується і колективом, і безпосереднім керівником аптеки.
— Які, на Вашу думку, причини того, що фармацевти залишають професію?
Залишають професію ті люди, які не бачать себе більше у цій сфері. Зараз на фармацевта аптеки покладено багато різних завдань, які традиційно не входили до його обов’язків. Це робить 13-годинну зміну дуже насиченою і фізично складною. Проте багатьом фахівцям, які доклали великих зусиль для свого професійного розвитку, професійна гідність і рівень освіти не дозволяють піти з фармації, щоб почати виконувати більш просту роботу з меншою відповідальністю і таким же рівнем оплати. До речі, серед допоміжного персоналу аптеки без спеціальної освіти плинність кадрів набагато вища, ніж у фармацевтичного персоналу.
— Які умови роботи фармацевта Ви вважаєте базовими, а які — ознакою сучасного та відповідального роботодавця?
Про базові умови роботи можна говорити, коли роботодавець не на папері, а по факту дотримується тих прав і гарантій, які передбачені законодавством. Все, що більше цього, це вже за бажанням роботодавця. Це може бути страхування фахівців, певні пільги, як от корпоративне і академічне навчання, коли компанія допомагає не тільки самим співробітникам, а навіть їх дітям отримати фармацевтичну освіту на пільгових умовах.
— Чи захищені сьогодні фармацевти на робочому місці? Йдеться не лише про фізичну безпеку, а й про захист від психологічного тиску, грубої поведінки та неповаги з боку відвідувачів аптек.
На розгляді знаходиться законопроєкт №10221, який передбачає посилення кримінально-правового захисту медичних працівників, працівників системи екстреної медичної допомоги, аптечних закладів, фахівців з реабілітації та рятувальників від протиправних посягань на життя і здоров’я під час виконання службових обов’язків. Наразі фармацевт ніяк не захищений від хамського, зневажливого поводження і навіть насилля.
У компанії, в якій я працюю, усі місця в аптеках, де відбувається контакт з відвідувачами, обладнані тривожними кнопками. Вони є біля кожної каси і біля віконця, якщо аптека працює цілодобово. Є навіть мобільні кнопки, які фармацевт може взяти з собою при виході в торговельну залу, коли він працює один на зміні. Якщо фармацевт відчуває небезпеку, він може натиснути кнопку і викликати групу охорони. Таким чином, психологічно працівник розуміє, що він не один, у разі виклику група охорони прибуде через декілька хвилин.
— Без сумнівів, не можна говорити про престиж будь-якої професії без можливості професійного та кар’єрного зростання. Які можливості сьогодні має працівник мережі Аптека 9-1-1?
Розповім на своєму прикладі. Я прийшов в мережу аптек рядовим фармацевтом, потім став заступником завідувача, завідувачем аптеки, куратором групи аптек (це керівник з відкриття і розвитку аптек), створив Навчальний центр. Мій приклад доводить, що навіть якщо фахівець не має великого досвіду, але має знання і проявляє певні здібності, бажає щось змінювати, експериментувати і не боїться це робити, він має перспективи кар’єрного зростання. До речі, компанія створює такі умови, щоб людина не боялась пробувати, експериментувати, змінювати на краще.
Ще один приклад — багато фахівців, які зараз в компанії є керівниками напрямів або навіть начальниками відділів, колись прийшли сюди рядовими фармацевтами. Подібні приклади доводять, що на твоє кар’єрне зростання не впливають жодні знайомства, тільки твоє бажання, твій професіоналізм, твоя невтомність.
Якщо говорити про перспективи, як можна розвиватися будь-якому молодому фахівцю, я рекомендував завжди після університету починати фармацевтом з відпуску ліків. Лише так ти зможеш зрозуміти роботу аптеки, вивчити асортимент, навчитися працювати з людьми, ознайомитися з економікою аптеки іншого шляху немає. І лише після цього можна рухатися далі. У компанії є таке поняття, як старший зміни, за функціоналом це те саме, що заступник завідувача. Це досвідчений фармацевт, який бере на себе відповідальність за всі процеси аптеки, коли завідувач вихідний. Далі фахівець може розвиватись, як заступник завідувача, завідувач аптеки і навіть куратор групи аптек. Посаду куратора (керівника групи аптек) займає досвідчений завідувач аптеки, який має спеціалізацію «Організація і управління фармацією». Далі фахівець може розвиватися як керівник певного напряму, проєкту чи навіть керівник відділу.
Крім того, в компанії є декілька проєктів, де співробітники можуть додатково проявити свої знання, здібності, донести свої думки до більш широкого кола людей.
До проєкту «Агенти змін» залучені фармацевти і керівники, які безпосередньо контактують з відвідувачами аптек. Це група експертів компанії, які є ініціаторами змін (що можна покращити в бізнесі, фармацевтичній опіці, програмному забезпеченні бізнес-процесів тощо) та обґрунтовують, чому це доцільно. Тобто будь-який фармацевт може розвиватися в напрямі удосконалення бізнес-процесів.
Є проєкт «Креатори 9-1-1». В ньому беруть участь люди, які виявляють здібності до блогерства, вони створюють соціально значущий цифровий контент для висвітлення роботи фармацевта, популяризації професії та аптечної мережі.
Таким чином, роботодавець створює всі умови для професійного розвитку персоналу, як і академічного, так і позаакадемічного. Що особливо важливо, він створює безпечний простір, де фахівець може безпечно пропонувати зміни, навіть якщо це не принесе очікуваного результату.
— Що потрібно, щоб фармацевт побачив конкретний результат від інвестицій у власні знання — наприклад, у вигляді кар’єрного зростання, розширення професійних можливостей або доходу?
Знання слід розглядати як потенціал, певний скарб, яким володіє людина. Вона може ним скористатися або ні. Конкретний результат виникає, коли ці знання конвертуються у суспільну користь, у тому числі в користь для бізнесу. Тобто знання — це тільки фундамент, інструмент, за допомогою якого людина може творити. Є ще інша важлива якість, від якої залежить результат, у тому числі фінансовий добробут — це рішучість. Тому добробут фармацевта, як і в інших сферах бізнесу, залежить від знань, готовності ці знання застосовувати, не боятися експериментувати, йти на ризик. І не боятися помилок. Помилку слід розглядати не як негативний результат, а як досвід. Помилка є обов’язковим компонентом зростання. Без цього ніяке зростання, в тому числі добробуту, неможливе.
— Які кроки вже зараз робить Аптека 9-1-1 для підвищення престижу професії?
На перше місце я поставлю безперервний професійний розвиток. Компанія інвестує в освіту та підвищення кваліфікації нашої команди, адже престиж професії починається з високої експертності фармацевта. З іншого боку, компанія фінансує соціальні проєкти, які популяризують професію фармацевта. Нещодавно в київському дитячому місті професій Kidландія ми відкрили власну навчально-інтерактивну станцію. Це достатньо затратний проєкт, який популяризує роботу фармацевта, при цьому не дає жодного фінансового результату компанії. Діти можуть спробувати себе в ролі фармацевта: подивитись, як оформлені вітрини, відсканувати препарат, сформувати чек тощо. Це дає можливість маленькій дитині відчути себе дотичною до охорони здоров’я і допомоги людям. І хто знає, які відчуття це викликає у дитини і як це вплине на її прийняття рішень в майбутньому, в тому числі при виборі професії? Такий досвід впливає на емпатію, бо якщо дитина розуміє, що аптека — це ліки, які потрібні для здоров’я, тоді аптека і фармацевт сприймаються як провайдери здоров’я для людини. Тоді у дитини може розвиватися відповідне ставлення і до спеціальності, і до фахівців, і загалом до допомоги іншим людям.
— Що вже сьогодні може зробити кожен роботодавець, щоб фармацевт відчував цінність своєї професії?
У першу чергу, це створення збалансованих умов праці. Робота фармацевта завжди пов’язана з високим навантаженням, і завдання роботодавця — грамотно ним управляти. Ми діємо у чітких межах ринку, але робимо все можливе для комфорту команди. Наприклад, наша кадрова політика націлена на максимальну оперативність у закритті вакансій. Коли штат повністю укомплектований, співробітники працюють у нормованому графіку, без понаднормових перевантажень і вигорання.
— Чому, на Вашу думку, суспільство досі не завжди сприймає фармацевта як повноцінного учасника системи охорони здоров’я?
Перш за все, через недостатню популяризацію професії фармацевта. Багато людей навіть не задумуються про те, що для роботи в аптеці потрібна якась спеціальна освіта. Не можу згадати фільм, де фармацевт був би центральним героєм або виступав би в ролі експерта. Можливо такі і є, але я не бачив.
— Хто має стати ініціатором змін у суспільному сприйнятті фармацевта: самі фахівці, роботодавці, професійні організації, медіа чи держава?
Самі фармацевти є розрізненими групами фахівців, які не мають важелів впливу на громадську думку. А от якщо це будуть робити громадські організації або великі аптечні мережі, у яких буде програма популяризації професії фармацевта, це може дати результат.
Саме тому ми зі свого боку інвестуємо в профорієнтаційні та освітні ініціативи — від інтерактивних дитячих проєктів, де малеча змалку знайомиться з професією фармацевта, до системної підтримки студентів та молодих спеціалістів.
— Як, на Вашу думку, має підтримуватися престиж професії фармацевта на державному рівні?
На державному рівні можуть бути запроваджені пільги для фармацевтичних працівників як для фахівців охорони здоров’я. Можливо, пільгова пенсія. На мою думку, питання організації фармацевтичної діяльності на державному рівні також мають вирішувати фармацевти, яким набагато ближчі ці питання.
— Як змінюється покоління молодих фармацевтів? Чого вони очікують від роботодавця і чого вже не готові приймати, як це було раніше?
У мого покоління була установка на те, що гроші легко не даються і ти повинен важко працювати, щоб себе забезпечувати. Для сучасного покоління робота є лише засобом забезпечення бажаного способу життя, а не заміною самого життя. Вони цінують баланс, гнучкість і свій час.
Саме тому молоді люди нерідко шукають альтернативи — йдуть у диджитал-сферу, онлайн-ритейл, креативні індустрії або обирають проєктну зайнятість, де бачать більше свободи та гнучкості. Для класичного аптечного ритейлу це серйозний виклик, який змушує змінювати підходи.
— Що, на Вашу думку, може переконати молодого випускника обрати роботу в аптеці, а не піти в іншу сферу фармації чи взагалі змінити професію?
Насамперед, це сучасні умови праці, відчуття важливості власної справи та чітка місія, яку транслює компанія. Молодий фахівець має бачити, що аптека — це не просто точка продажів, а осередок турботи про здоров’я людей. І, безумовно, вирішальну роль відіграє гідна оплата праці, яка не просто закриває базові потреби, а дає можливість жити повноцінним життям.
— Як Ви вважаєте, з якого віку потрібно формувати позитивне ставлення до професії фармацевта?
Думаю, що з раннього дитинства. Якщо говорити про профорієнтаційну роботу закладів освіти, то здебільшого вона проводиться серед учнів старших класів, випускників шкіл і коледжів, яких потрібно переконати вступити на певну спеціальність. Але для формування лояльності і свідомого вибору професії потрібно, щоб людина з дитинства знала про цю спеціальність і вона їй відгукувалась. Тоді вступники будуть приймати не спонтанне рішення під впливом профорієнтаційної роботи і красномовності викладача, який провів лекцію. Вони будуть свідомо обирати професію, яка їм подобається і якій вони захочуть присвятити своє життя.
— Яким Ви бачите образ сучасного фармацевта, який справді може викликати повагу та довіру у пацієнта?
Сучасний фармацевт — це фахівець, який бере на себе відповідальність, демонструє глибокі знання, виявляє до відвідувача емпатію і уважність, приділяє йому час і намагається зробити все, щоб йому допомогти.
Скажу зі свого досвіду, важливо проявляти професійність і мінімум емоційності. Контактуючи з відвідувачами аптек, я завжди був привітним, але майже ніколи не посміхався, в аптеці це не завжди доречно, але люди завжди йшли до мене. Застосовував короткі чіткі фрази: «Слухаю вас», «Скажіть, будь ласка, як давно симптоми?», «Що ви ще відчуваєте?», «У такому випадку краще…», «Зазвичай ефективно це…» Не пам’ятаю випадків, щоб хтось зі мною спілкувався зневажливо. Адже людина відчуває, коли про неї турбуються. Тому коли фармацевт демонструє компетентність, знання, емпатію, бажання допомогти, така поведінка буде викликати щонайменше повагу.
— Які компетентності, на Вашу думку, матимуть найбільшу цінність для фармацевта через 5–10 років? Як буде змінюватись робота аптек?
Вважаю, що ми будемо занурюватись у клінічний напрям, тоді як роль хімічного напряму буде зменшуватись. Ці процеси вже спостерігаються, і далі тенденція буде тільки посилюватись. Потрібні глибокі знання фізіології, патології, анатомії, мікробіології, усіх фундаментальних клінічних дисциплін, фармакології, клінічної фармакології, фармацевтичної опіки, фармакотерапії. Це те, що дозволить фармацевту відчувати себе ефективним членом мультидисциплінарної команди з надання якісної фармацевтичної допомоги, яка знаходиться на першій лінії контакту з пацієнтом.
Люди звертаються в першу чергу до аптеки, коли в них є певні симптоми, захворювання чи побоювання. Фармацевт повинен швидко приймати рішення в умовах дефіциту інформації щодо втручання (який лікарський засіб можна рекомендувати), а при наявності загрозливих симптомів спрямувати до лікаря.
На моє переконання, розвиток професії фармацевта відбуватиметься за європейським зразком, коли фармацевт буде прескрайбером, тобто виписувати та подовжувати рецепти для лікування хронічних захворювань, якщо діагноз уже встановлений лікарем. Це сприятиме зменшенню навантаження на систему охорони здоров’я.
— А як, на Вашу думку, буде змінюватись робота аптек?
Вважаю перспективним використання аптек як пунктів вакцинації. Якщо під час пандемії COVID-19 вакцинація проводилась у супермаркетах, чому ми не можемо на постійній основі надавати цю послугу безпосередньо в аптеці?
Вважаю доречним впровадження такого поняття, як фармацевтична послуга. В аптеці часто консультують з підбору лікарських засобів за симптомами, надають фармацевтичну опіку. Це і є фармацевтична послуга, яка потребує глибоких знань і витрат часу. Чому це не цінується і додатково не оплачується? Наше суспільство поки що до цього не готове. Якби людина платила кошти за професійну консультацію фармацевта, це теж сприяло б підвищенню престижу професії у суспільстві.
Переконаний, що штучний інтелект буде обов’язково допомагати в роботі фармацевта, а частина рутинних процесів буде автоматизована. Наприклад, при наявності електронного рецепта зі штрихкодом людина зможе отримати лікарський засіб в аптеці через автомат, просто відсканувавши штрихкод. Така автоматизація зменшить навантаження на фахівців в аптеці і дозволить зосередитись на клінічній складовій, консультативній та організаційній роботі.
— Як відомо, у Вас справжня фармацевтична родина. Чи цікавиться донька професією фармацевта? Чи хотіли б Ви, щоб вона обрала цей професійний шлях?
Донька поки що нейтрально ставиться до професії фармацевта, вона просто сприймає її як фах батьків. У неї є певна схильність до хімії та біології, більше, ніж до інших предметів. Я хотів би, щоб свій професійний шлях донька обирала сама, а ми її підтримаємо на цьому шляху. Стосовно освіти, замість останніх класів школи ми в родині вважаємо за краще, щоб вона отримала освіту фахового молодшого бакалавра в коледжі за спеціальністю «Фармація». А вже подальший шлях нехай обирає сама. Я буду радий, якщо донька вибере лікувальну справу і буде в цьому напрямі розвиватися.
— Олександре Вікторовичу, дякуємо за змістовну розмову, відвертість і професійний погляд на те, якою є і якою має стати професія фармацевта. Бажаємо, щоб професійна компетентність, відповідальність і щоденна праця фармацевтів отримували належне визнання суспільства.
Інтерв’ю підготувала кандидат фармацевтичних наук, доцент, Світлана Жадько