ГРВІ у практиці лікаря і фармацевта: від оцінки симптомів до раціональної терапевтичної тактики

Ганна Кирпач, лікар

Понад 4,2 млн випадків за один епідемічний сезон — таким був масштаб гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) в Україні у 2025–2026 рр. За даними Міністерства охорони здоров’я України, з 29 вересня 2025 р. до 17 травня 2026 р. на ГРВІ перехворіли 4 236 118 осіб, причому понад половину з них — 56,4 % — становили діти. Майже 120 тис. пацієнтів потребували госпіталізації, а на піку сезону тижневий показник захворюваності сягав 508,9 випадку на 100 тис. населення [1].

За цими цифрами — мільйони окремих ситуацій, у яких пацієнту потрібно зрозуміти, що робити при появі температури, нежитю, болю в горлі, кашлю чи загального нездужання. І далеко не кожен такий маршрут починається в кабінеті лікаря: при перших симптомах ГРВІ пацієнт може спочатку звернутися до аптеки. Тому саме фармацевт часто опиняється на першій лінії контакту, тоді як лікар долучається, коли необхідні клінічна оцінка, діагностика або корекція тактики ведення.

При цьому схожі на перший погляд респіраторні симптоми можуть супроводжувати захворювання з різним перебігом і різними ризиками. Тому ключове питання — не лише що рекомендувати пацієнту, а й коли достатньо фармацевтичної опіки, а коли потрібна консультація лікаря.

Саме на цьому етапі перетинаються професійні ролі лікаря і фармацевта. Для обох важливо швидко оцінити ситуацію, не пропустити симптоми ризику, обрати раціональну терапевтичну тактику та пояснити пацієнту, коли необхідна повторна оцінка стану.

Вірус та імунна відповідь: що стоїть за симптомами ГРВІ

Перші симптоми ГРВІ — це результат не лише присутності вірусу в дихальних шляхах. Після інфікування вірус взаємодіє з клітинами респіраторного епітелію, а організм у відповідь запускає механізми вродженого імунного захисту. Епітеліальні та імунні клітини розпізнають вірусні компоненти й активують продукцію інтерферонів, цитокінів та інших медіаторів, які допомагають обмежувати інфекцію та залучати до відповіді інші ланки імунної системи [2].

Водночас ця захисна реакція значною мірою формує і клінічні прояви захворювання. Зокрема, при риновірусній інфекції підвищення рівня запальних медіаторів пов’язане з появою болю в горлі, ринореї та закладеності носа. Тобто звичні для пацієнта симптоми ГРВІ відображають складну взаємодію між самим вірусом та відповіддю організму на інфекцію [3].

У спрощеному вигляді цей процес можна представити так: вірус → взаємодія з клітинами респіраторного тракту → активація вродженої імунної відповіді → продукція медіаторів запалення → поява клінічних симптомів.

Саме тому на практиці важливо оцінювати не окремий симптом, а загальну клінічну картину: як почалося захворювання, які симптоми переважають, наскільки вони виражені, як змінюється стан пацієнта та чи немає ознак тяжчого перебігу.

Коли ГРВІ потребує особливої уваги: як не пропустити «червоні прапорці»

Більшість ГРВІ мають неускладнений перебіг і можуть безпечно вестися амбулаторно. Проте схожі на перший погляд симптоми можуть супроводжувати й тяжчі стани, тому вже при першому контакті з пацієнтом важливо визначити, чи достатньо домашнього лікування та спостереження, чи потрібна додаткова оцінка лікаря. Такий принцип лежить в основі рекомендацій NICE щодо первинної оцінки пацієнтів із гострими респіраторними інфекціями, зокрема, при зверненні до закладів первинної медичної допомоги та аптек [4].

Важливе значення має не лише наявність певних симптомів, а й динаміка захворювання. Погіршення загального стану, швидке наростання симптомів або їх повторне посилення після початкового покращення потребують перегляду попередньої тактики. Тому пацієнту, який залишається вдома, важливо пояснити не лише рекомендації щодо лікування, а й за яких змін самопочуття необхідно повторно звернутися по медичну допомогу [4].

Оцінювати варто не лише саму інфекцію, а й пацієнта в цілому. Супутні хронічні захворювання, мультиморбідність, імуносупресія та загальна ослабленість і похилий вік можуть підвищувати ризик несприятливого перебігу, тому в таких пацієнтів поріг для направлення на додаткову медичну оцінку може бути нижчим [4].

Таким чином, перший крок у веденні пацієнта з ГРВІ — не вибір конкретного лікарського засобу, а оцінка клінічної ситуації та ризиків. Якщо «червоні прапорці» відсутні й стан пацієнта дозволяє амбулаторне ведення, наступним кроком стає вибір раціональної терапевтичної тактики.

Від оцінки симптомів до раціональної терапії

Для більшості неускладнених ГРВІ основою ведення є підтримувальні заходи, полегшення симптомів та спостереження за їх динамікою.

Пацієнту насамперед варто рекомендувати:

• достатнє споживання рідини;
• відпочинок і достатній сон;
• регулярне провітрювання приміщення та підтримання комфортного мікроклімату;
• за потреби — жарознижувальні та аналгетичні засоби для контролю лихоманки й болю;
• симптоматичні засоби відповідно до провідних скарг пацієнта.

Важливо також пояснити очікуваний перебіг захворювання та нагадати про необхідність повторного звернення по медичну допомогу, якщо симптоми швидко або суттєво погіршуються [5].

Окремої терапевтичної тактики потребує грип, оскільки для нього доступні специфічні противірусні препарати. Вибір такої терапії залежить, насамперед, від тяжкості захворювання та ризику його прогресування. Зокрема, при тяжкому грипі ВООЗ рекомендує розглянути раннє застосування осельтамівіру — інгібітора нейрамінідази вірусу грипу; найбільше значення має початок лікування якомога раніше, бажано протягом перших 48 год. від появи симптомів [6].

***

Це важливо!

Антибіотики не лікують вірусну інфекцію. При неускладненій ГРВІ їх не слід застосовувати рутинно або «про всяк випадок». Антибактеріальна терапія має розглядатися за наявності бактеріальної інфекції або обґрунтованої підозри на неї. Необґрунтоване використання антибіотиків не покращує перебіг вірусної інфекції та сприяє розвитку антимікробної резистентності [5].

***

Таким чином, раціональна тактика при ГРВІ — це не універсальний набір препаратів «від застуди», а поєднання підтримувальних заходів, симптоматичної допомоги, специфічної терапії там, де вона показана, та контролю за перебігом захворювання. У межах такого комплексного підходу можуть застосовуватися й лікарські засоби, передбачені для комплексного лікування вірусних захворювань відповідно до зареєстрованих показань.

Енгістол® у комплексній терапії ГРВІ

Коли стан пацієнта дозволяє амбулаторне ведення, а терапевтична тактика вже визначена, до комплексного лікування можуть включатися лікарські засоби, призначені для застосування при вірусних захворюваннях. Один із них — Енгістол®, комплексний гомеопатичний лікарський засіб на основі Vincetoxicum hirundinaria та Sulfur, представлений у двох формах — таблетках і розчині для ін’єкцій [7, 8].

Енгістол® таблеткимістять Vincetoxicum hirundinaria у розведеннях D6, D10 і D30 та Sulfur у розведеннях D4 і D10. Препарат застосовують у комплексному лікуванні грипу та інших вірусних захворювань, а також для профілактики грипу та ГРВІ.

Для дорослих і дітей віком від 12 років разова доза становить 1 таблетку під язик до повного розсмоктування. Для дітей віком до 12 років 1 таблетку розтирають у порошок і розчиняють у 20 мл (4 чайних ложках) кип’яченої води кімнатної температури.

Разова вікова доза становить:

• для дітей віком до 1 року — 1 чайну ложку;
• від 1 до 6 років — 2 чайні ложки;
• від 6 до 12 років — 3 чайні ложки.

За стандартною схемою разову вікову дозу приймають 3 рази на добу за 15–20 хв. до їди або через 1 годину після їди. У разі гострого початку захворювання передбачений інтенсивний стартовий прийом: разову вікову дозу приймають кожні 15 хв. протягом перших 2 годин, після чого переходять на стандартний режим — 3 рази на добу. Для профілактики грипу та ГРВІ разову вікову дозу приймають 1–2 рази на добу. Курс лікування — 2–4 тижні. Таблетки відпускаються без рецепта та можуть застосовуватися у дітей від народження [7].

Застосування препарату здійснюється згідно з інструкцією для медичного застосування та рекомендаціями лікаря або фармацевта.

—---

ЦЕ ВАЖЛИВО!

• Енгістол® таблетки містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції препарат застосовувати не слід.
• При появі РЕАКЦІЙ ГІПЕРЧУТЛИВОСТІ застосування препарату необхідно ПРИПИНИТИ.
• Якщо симптоми не зникають або стан пацієнта погіршується, необхідна консультація лікаря.

—---

Енгістол® розчин для ін’єкцій містить Sulfur D4 і Sulfur D10 по 3,3 мкл, а також Vincetoxicum hirundinaria D6, D10 і D30 по 6,6 мкл у кожній ампулі об’ємом 1,1 мл. Препарат чинить імунокоригуючу (непряму противірусну), протизапальну та дезінтоксикаційну дію, регенерує SH-групи ферментів при інтоксикаціях за рахунок активації захисних сил організму та нормалізації його функцій [8].

Розчин застосовують при гострих і хронічних інфекційних захворюваннях вірусного походження, зокрема, при гепатиті, цитомегаловірусній інфекції, герпесі, бронхіті, пневмонії, коклюші, грипі та ГРВІ.

Разова доза для дорослих і дітей віком від 6 років становить 1 ампулу (1,1 мл):

• за стандартною схемою — 1–3 рази на тиждень;
• у гострих випадках — щодня протягом 3–5 днів.

Препарат вводять внутрішньом’язово, підшкірно або внутрішньовенно струминно. Курс лікування — 2–5 тижнів; його тривалість лікар визначає індивідуально залежно від тяжкості та перебігу захворювання. Розчин для ін’єкцій відпускається за рецептом [8].

Практичні відмінності між двома формами зрозумілі, однак для обґрунтованого місця препарату в комплексному підході важливо окремо розглянути й наукові дані щодо Енгістолу® — від клінічних спостережень до експериментальних досліджень.

ДВІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ — РІЗНІ ПРАКТИЧНІ СЦЕНАРІЇ

Енгістол® — комплексний гомеопатичний лікарський засіб для комплексного лікування грипу та ГРВІ

***

Що відомо про Енгістол®: від механізмів до клінічних даних

У цьому полягає концептуальна особливість Енгістолу® в комплексній терапії вірусних захворювань. Серед потенційних ланок його впливу в експериментальних дослідженнях вивчали інтерферонову відповідь і функціональну активність клітин вродженого імунітету.

Вплив на противірусну імунну відповідь може реалізовуватися через різні механізми. Імуномодулююча дія передбачає фармакологічну зміну активності окремих ланок імунної системи. Наприклад, інозин пранобекс є противірусним засобом для системного застосування з імуномодулюючими властивостями: він впливає на клітинну ланку імунітету, зокрема, на дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів, цитотоксичну активність Т-лімфоцитів і NK-клітин та продукцію окремих цитокінів [14]. Застосування таких препаратів потребує врахування їхнього фармакологічного профілю: для інозину пранобексу найчастішою побічною реакцією є тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в крові та сечі, а серед протипоказань зазначені гострий напад подагри та гіперурикемія [14].

Імунокоригуюча дія Енгістолу® ґрунтується на активації захисних сил організму та нормалізації його функцій [8]. Такий підхід визначають як непряму противірусну дію: йдеться не про вплив на конкретну мішень вірусу або окремий етап його реплікації, а про підтримку захисної відповіді організму.

Інтерферонова відповідь: що показали дослідження in vitro

Одним із напрямів досліджень стала інтерферонова відповідь — важлива складова природного захисту організму при вірусній інфекції. У роботі Roeska та Seilheimer дію Енгістолу® вивчали in vitro у клітинних системах із різними респіраторними вірусами, зокрема, вірусом грипу А, риновірусом, респіраторно-синцитіальним вірусом (РСВ), вірусом парагрипу 3-го типу та аденовірусом. В експериментальних умовах спостерігали противірусну активність, вираженість якої залежала від концентрації препарату та конкретної вірусної моделі. В окремих вірус-стимульованих клітинних системах також реєстрували підвищення продукції інтерферону I типу, що дозволило авторам припустити можливу участь інтерферонової відповіді у виявленому ефекті [9].

Іншу ланку інтерферонової відповіді досліджував Enbergs. У роботі in vitro використовували Т-лімфоцити, виділені з крові 30 здорових добровольців. Після експозиції Енгістолу® частка IFN-γ-продукуючих лімфоцитів збільшувалася в середньому з 20,9 до понад 24 %. Зміни були статистично значущими, хоча залежності «концентрація–ефект» у дослідженому діапазоні не виявили [10].

Вроджена імунна відповідь: роль макрофагів

Наступний крок — перевірка ефектів уже в живому організмі. Wronski та співавт. досліджували Енгістол® на мишачій моделі легкої РСВ-інфекції, аналізуючи ранню імунну відповідь у легенях. На першу добу після інфікування застосування препарату супроводжувалося зменшенням кількості нейтрофілів і лімфоцитів у бронхоальвеолярному просторі та зниженням секреції низки прозапальних цитокінів. Також спостерігали збільшення кількості фагоцитарно активних альвеолярних макрофагів і посилення їхньої фагоцитарної активності [11].

Водночас дослідники не виявили зменшення вірусного навантаження РСВ у бронхоальвеолярній рідині або тканині легень. Отже, в цій моделі ефект стосувався, насамперед, модуляції ранньої вродженої імунної та запальної відповіді, а не прямого пригнічення вірусу in vivo [11].

Таким чином, експериментальні роботи окреслюють кілька потенційних ланок дії Енгістолу® — інтерферонову відповідь та функціональну активність макрофагів. Проте in vitro та доклінічні результати, насамперед, допомагають зрозуміти можливий механізм і самі по собі не є доказом клінічної ефективності. Тому наступне практичне питання: «Що спостерігали безпосередньо у пацієнтів?».

Від механізмів до клінічних результатів

Клінічні дані щодо застосування Енгістолу® представлені, зокрема, спостережним дослідженням Schmiedel і Klein за участю 397 пацієнтів із симптомами інфекції верхніх дихальних шляхів, асоційованої із застудою. У 175 пацієнтів застосовували терапію на основі Енгістолу®, у 222 — звичайні безрецептурні засоби. Оцінювали втому, загальне відчуття хвороби, озноб, біль у суглобах, температуру, загальну тяжкість захворювання та час до покращення симптомів [12].

Вираженість симптомів зменшилася в обох групах, при цьому терапія на основі Енгістолу® за ефективністю не поступалася контрольній терапії (критерій non-inferiority). Особливо помітною була різниця у швидкості суб’єктивного покращення: протягом перших 3 днів його відзначили 77,1 % пацієнтів у групі Енгістолу® порівняно з 61,7 % у контрольній групі (p<0,05). Небажаних явищ протягом дослідження в обох групах не зареєстрували [12].

При інтерпретації цих результатів слід враховувати дизайн роботи: дослідження було спостережним і нерандомізованим, а вибір терапії здійснювали спільно лікар і пацієнт. Крім того, учасникам дозволялося застосовувати певні додаткові засоби. Тому отримані результати відображають застосування препарату в умовах, наближених до повсякденної практики, але не дають такого рівня доказовості причинно-наслідкового ефекту, як рандомізоване контрольоване дослідження [12].

Клінічні дані щодо Енгістолу® отримували й у педіатричній популяції. У дослідженні Torbicka та співавт. взяли участь 128 немовлят із підтвердженою РСВ-інфекцією. Упродовж двох тижнів 66 дітей отримували Енгістол® внутрішньом’язово додатково до стандартної терапії, а 62 — лише стандартну терапію [13].

На 5-й день лікування регресія симптомів була більш вираженою в групі Енгістолу®: середній показник симптомів становив 2,4 ± 1,3 порівняно з 3,0 ± 1,6 у контрольній групі (p=0,03). Водночас на 10-й та 15-й день статистично значущої міжгрупової різниці вже не спостерігали. Після двох тижнів лікування в групі Енгістолу® також відзначали збільшення фагоцитарної активності порівняно з вихідним рівнем; при цьому прискорення елімінації антигену РСВ не було продемонстровано [13].

Водночас результати цього дослідження слід інтерпретувати з урахуванням його обмежень. Дослідження було опубліковане у 1998 році, мало відносно невелику вибірку та за своїм дизайном і стандартами звітності суттєво відрізняється від сучасних рандомізованих контрольованих досліджень. Тому його результати доцільно розглядати як додатковий клінічний сигнал, а не як остаточне підтвердження ефективності.

У підсумку наявні дослідження формують послідовну, хоча й неоднорідну за рівнем доказовості картину. Експериментальні роботи вказують на потенційний вплив Енгістолу® на інтерферонову відповідь і функціональну активність макрофагів, а клінічні спостереження — на можливу позитивну динаміку симптомів респіраторних вірусних інфекцій. Водночас клінічна доказова база залишається обмеженою переважно спостережними та ранніми дослідженнями, що необхідно враховувати при інтерпретації результатів.

Наявні дані допомагають окреслити місце Енгістолу® в комплексному підході до лікування хворих з вірусними інфекціями, однак у щоденній практиці рішення щодо терапії завжди починається з оцінки конкретного пацієнта. Клінічна картина, тривалість і динаміка симптомів, супутні захворювання та фактори ризику визначають, чи можливе амбулаторне ведення, яка терапевтична тактика буде доцільною та коли потрібна повторна оцінка стану. Для фармацевта ця логіка починається з короткого тріажу та визначення меж фармацевтичної опіки. Практичний алгоритм дій лікаря і фармацевта наведено вище.

***

Висновки

При ГРВІ правильна тактика важливіша за кількість призначень. Більшість пацієнтів не потребують складного лікування, але кожен потребує правильної первинної оцінки: виключення «червоних прапорців», визначення факторів ризику та розуміння, коли достатньо симптоматичної допомоги, а коли необхідні специфічна терапія, додаткове обстеження чи консультація лікаря.

Енгістол® може бути включений у комплексну терапію грипу та інших вірусних захворювань у межах зареєстрованих показань. Експериментальні дослідження окреслюють потенційний вплив препарату на інтерферонову відповідь і функціональну активність клітин вродженого імунітету, а клінічні роботи містять дані про позитивну динаміку окремих показників, хоча наявна клінічна доказова база має методологічні обмеження.

Зрештою, мета ведення пацієнта з ГРВІ — не просто полегшити симптоми сьогодні, а провести його через захворювання безпечно: вчасно розпізнати ризики, обрати обґрунтовану терапію та не пропустити момент, коли тактику потрібно змінити. І саме тут лікар і фармацевт працюють як дві ланки одного маршруту пацієнта.

Список використаних літературних джерел

1. Міністерство охорони здоров’я України. В Україні завершився епідсезон ГРВІ 2025–2026 років. 27.05.2026. URL: https://moz.gov.ua/uk/v-ukrayini-zavershivsya-epidsezon-grvi-2025-2026-rokiv.
2. Cruz-Tapias P., Castiblanco J., Anaya J.M. et al. Immune Response to Respiratory Viral Infections. Viruses. 2024;16(6):929. URL: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11172738/.
3. Upper Respiratory Tract Infections With Focus on the Common Cold. StatPearls. StatPearls Publishing; 2025. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK532961/.
4. National Institute for Health and Care Excellence (NICE). Suspected acute respiratory infection in over 16s: assessment at first presentation and initial management. NICE guideline NG237. Published 31 October 2023; updated 2 September 2025. URL: https://www.nice.org.uk/guidance/ng237.
5. National Institute for Health and Care Excellence (NICE). Cough (acute): antimicrobial prescribing. NICE guideline NG120. Published 7 February 2019. URL: https://www.nice.org.uk/guidance/ng120.
6. World Health Organization. Clinical practice guidelines for influenza. Geneva: World Health Organization; 2024. ISBN 978-92-4-009775-9. URL: https://www.who.int/publications/i/item/9789240097759.
7. Енгістол®. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу, таблетки. Biologische Heilmittel Heel GmbH, Німеччина.
8. Енгістол®. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу, розчин для ін’єкцій 1,1 мл. Biologische Heilmittel Heel GmbH, Німеччина.
9. Roeska K., Seilheimer B. Antiviral activity of Engystol® and Gripp-Heel®: an in-vitro assessment. J Immune Based Ther Vaccines. 2010;8:6. doi:10.1186/1476-8518-8-6.
10. Enbergs H. Effects of the homeopathic preparation Engystol on interferon-γ production by human T-lymphocytes. Immunol Invest. 2006;35(1):19–27. doi:10.1080/08820130500496753.
11. Wronski S., Dannenmaier J., Schild S., Macke O., Müller L., Burmeister Y., et al. Engystol reduces onset of experimental respiratory syncytial virus-induced respiratory inflammation in mice by modulating macrophage phagocytic capacity. PLoS One. 2018;13(4):e0195822. doi:10.1371/journal.pone.0195822.
12. Schmiedel V., Klein P. A complex homeopathic preparation for the symptomatic treatment of upper respiratory infections associated with the common cold: an observational study. Explore (NY). 2006;2(2):109–114. doi:10.1016/j.explore.2005.12.008.
13. Torbicka E., Brzozowska-Binda A., Wilczynski J., Uzarowicz A. RSV infections in infants: therapy with a homeopathic preparation. Biomed Ther. 1998;16(4):256–260.
14. Інозин пранобекс. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу, сироп 50 мг/мл.