Щорічно у третю суботу вересня в Україні відзначають День фармацевтичного працівника. Згідно з Указом Президента України «Про День фармацевтичного працівника» від 7 вересня 1999 року, свято встановили на підтримку ініціативи Міністерства охорони здоров’я України, з огляду на значний внесок працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров’я населення.
Перша згадка про фармацевтичні заклади на території сучасної України датується ще часами Київської Русі. Хоча аптеки в сучасному розумінні цього слова ще не існували, монастирі відігравали важливу роль у збереженні і поширенні медичних знань. Зокрема, тут виготовляли настоянки та мазі з лікарських рослин.
Розвиток фармації в Україні можна умовно поділити на два напрями: західноукраїнський та центральноукраїнський. Перша аптека у Львові була відкрита ще у 1270 р. при храмі Іоанна Хрестителя і функціонувала до 1480 р. До кінця XV століття аптечні заклади обслуговували переважно потреби монастирів, а у 1490 р. у Львові з’явилася перша публічна аптека. До XVII століття у місті налічувалося вже 15 аптек, які забезпечували мешканців ліками та експортували продукцію до Польщі і Західної Європи.
У Центральній та Східній Україні розвиток аптекарської справи у XVIII столітті характеризувався аптечною монополією. Першу аптеку в Києві було відкрито у 1709 р. на Печерську. Міська влада надавала власникам аптек пріоритетні права: заборонялося відкривати інші заклади без згоди першого власника, а фармацевтів звільняли від військової служби та надавали почесний статус громадян. У 1715 р. було відкрито державну аптеку, що забезпечувала військові частини, шпиталі, чиновників та цивільне населення.
Наприкінці XVIII – на початку XIX століття аптеки перетворювалися на торгові підприємства з власними виробничими приміщеннями, де виготовляли лікарські засоби, косметику, ветеринарні препарати. Аптечні заклади відрізнялися за організаційною структурою: існували королівські, публічні, окружні, військові, домашні аптеки та дрогерії - магазини санітарії й гігієни. Асортимент препаратів складався переважно з рослинної сировини, невеликої частки синтетичних речовин та продуктів тваринного походження.
У XIX столітті аптеки регулювалися місцевими та обласними інспекціями охорони здоров’я, а професійний статус аптекаря було підвищено до магістра фармації. Перед Першою світовою війною виробництво ліків частково перенесли на заводи, проте фармацевтична промисловість розвивалася повільно, а сировина та обладнання закуповувалися за кордоном. Після Жовтневого перевороту стару систему забезпечення ліками було демонтовано: аптечний персонал мобілізували, запаси передали військовим лікувальним установам, що призвело до скорочення аптек і нестачі ліків. У 1918 році радянська влада націоналізувала аптеки та фармацевтичні заводи. Поступове відновлення фармації розпочалося із запровадження фармацевтичної освіти, відкриття навчальних закладів і фармацевтичних факультетів, а також введення наукових ступенів.
Після Другої світової війни аптечна система в Україні включала амбулаторні та лікарняні аптеки, міжлікарняні аптеки, що забезпечували медичні заклади великих міст. Сучасна фармацевтична галузь України охоплює виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю, спеціалізоване зберігання і розподіл ліків, а також фармацевтичну освіту та наукову діяльність. Її розвиток базується на шести складових: освіта, наука, промисловість, державний контроль якості, аптечна мережа та інформаційне забезпечення, що разом забезпечують основну мету – охорону здоров’я нації.
***
НА ЗАМІТКУ!!!
Фрагменти з історії фармації
- У 1240 році імператор Фрідріх II видав едикт, що остаточно розділив професії лікаря і фармацевта – з цього моменту аптеки стали окремими установами, а перший фармакопейний збірник з’явився у Флоренції лише в 1498 році.
- Перші відомості про використання людиною лікарських засобів у вигляді твердих пресованих форм були знайдені в папірусі Еберса (близько 1550 р. до н.е.). У ньому описується спосіб виготовлення пігулок. Також ця лікарська форма була відома в Месопотамії, потім в античні часи набула поширення в Греції й Римі, де винайшли перший пристрій для її виготовлення.
- Найстаріша аптека в Європі діє з XIV століття у місті Дубровник (Хорватія) і функціонує до сьогодні.
- Після появи у Швейцарії в 1864 році міжнародного товариства «Червоний хрест» цей символ стали розміщувати над входом в аптеки. Однак у 1913 р. був прийнятий закон, який забороняв використання хреста червоного кольору в комерційних цілях. Винахідливі французи знайшли спосіб і перефарбували його в зелений колір, що викликав асоціації з травами, з яких в той час виготовляли лікарські препарати. В 1984 р. зелений хрест був зареєстрований як офіційний символ Асоціації фармацевтів Франції і його почали розміщувати над входом в усі аптеки країни. Скоро його стали використовувати в усьому світі.
***
Зі здобуттям незалежності в Україні почалося створення правового поля у сфері обігу лікарських засобів. У квітні 1996 р. набув чинності Закон України «Про лікарські засоби», відповідно до якого було створено Центр побічної дії лікарських засобів та Відділ фармакологічного нагляду у складі Державного фармакологічного центру МОЗ України. Фармацевтична галузь України включає виробництво лікарських препаратів і виробів медичного призначення; оптову і роздрібну торгівлю; спеціалізоване збереження і розподіл за допомогою налагодженої мережі збуту (аптеки, аптечні пункти тощо).
Динамічний розвиток фармацевтичної галузі України базується на шести складових: фармацевтична освіта, наука, фармацевтична промисловість, державна система контролю якості лікарських засобів, аптечна мережа й інформаційне поле фармації. Тільки за умови скоординованої ефективної праці всіх цих складових можливе досягнення основної мети фармації – забезпечення здоров’я нації.
Прагнення України до інтеграції в європейський економічний і освітній простір позначилося на основних тенденціях розвитку фармацевтичної галузі. У сферах виробництва й обігу лікарських засобів широко впроваджуються світові стандарти відповідної виробничої, фармацевтичної, лабораторної й дистриб’юторської практики.
За матеріалами: Історія фармації України / Р. В. Богатирьова та ін.; ред.: В. П. Черних, Є. А. Подольська. Харків: Прапор, 1999. 800 с.