Марина Остапець, кандидат медичних наук, доцент
Біль і запалення рідко приходять поодинці — часто вони стають двома проявами одного патологічного процесу, особливо при захворюваннях опорно-рухового апарату. Саме тому пошук ефективної протизапальної терапії завжди балансує між двома завданнями: забезпечити достатній контроль симптомів і водночас мінімізувати ризик небажаних реакцій.
Захворювання опорно-рухового апарату належать до найпоширеніших патологічних станів сучасної людини. До цієї великої групи належать остеоартрит, біль у спині та шиї, остеопороз, ревматоїдний артрит, деформації хребта, травматичні ураження й інші захворювання, які здатні тривалий час обмежувати рухливість і повсякденну активність людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 1,71 млрд людей у світі живуть із захворюваннями опорно-рухового апарату. При цьому біль у нижній частині спини є однією з провідних причин втрати здорових років життя, а остеоартрит належить до найпоширеніших захворювань суглобів [1].
Особливе значення ці патології мають через їхній хронічний характер і здатність поступово знижувати якість життя. Біль, скутість, зменшення обсягу рухів і порушення функції суглобів або хребта можуть призводити не лише до фізичних обмежень, а й до втрати працездатності, зниження соціальної активності та потреби в тривалій медичній допомозі [1].
Захворювання опорно-рухового апарату мають мультифакторіальну природу.
До основних чинників ризику належать [1]:
- Вік. З віком знижується регенераційна здатність кісткової, хрящової та м’язової тканин, змінюється структура сполучної тканини, зменшується м’язова маса і погіршується функціональний резерв опорно-рухового апарату.
- Надмірна маса тіла й ожиріння. Підвищення механічного навантаження особливо критичне для колінних і кульшових суглобів. Крім того, жирова тканина є метаболічно активною й бере участь у формуванні системного запального фону.
- Гіподинамія. Сприяє ослабленню м’язів, зниженню стабільності суглобів, погіршенню координації й функціонального стану хребта.
- Надмірні або часті фізичні навантаження. Професійна діяльність, спорт, тривале стояння, піднімання важких предметів або багаторазові однотипні рухи можуть створювати хронічне перевантаження суглобів, сухожиль і хребта.
- Травми. Переломи, вивихи, ушкодження зв’язок, менісків або хряща можуть змінювати біомеханіку суглоба та підвищувати ризик розвитку посттравматичних дегенеративних змін.
- Генетична схильність. Спадкові фактори впливають на структуру сполучної тканини, імунну відповідь і схильність до окремих ревматичних захворювань.
- Професійні чинники. Тривала робота у вимушеній позі, вібрація, фізичне перевантаження.
- Ендокринні порушення, запальні та аутоімунні процеси.
Патологічний процес безпосередньо запускає такі механізми:
1. Дегенеративний механізм, який характеризується пошкодженням та ремоделюванням хряща, субхондральної кістки, синовіальної оболонки й навколишніх тканин, що виникають під впливом механічного перевантаження, вікових змін, метаболічних факторів і локального запалення.
2. Запальний та аутоімунний механізм лежить в основі ревматоїдного артриту та низки інших артритів. Порушення регуляції імунної відповіді запускає каскад запальних реакцій, у результаті якого ушкоджується синовіальна оболонка, а згодом — хрящова та кісткова тканини.
3. Травматичний механізм, що пов’язаний із безпосереднім пошкодженням кісток, суглобів, зв’язок, сухожиль або м’язів. Навіть після загоєння травма може змінити нормальну біомеханіку та створити умови для розвитку хронічних порушень.
4. Метаболічний механізм, що пов’язаний з порушенням мінерального обміну, дефіцитом необхідних нутрієнтів, гормональними змінами або системними захворюваннями, які можуть знижувати міцність кісток і підвищувати ризик переломів [2].
***
НА ЗАМІТКУ!
За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже 20 % населення, серед яких 40 % — особи похилого віку, щорічно застосовують НПЗП, і ця цифра постійно зростає. За частотою клінічного застосування НПЗП поступаються лише антибактеріальним лікарським засобам [13].
***
Запалення та біль є взаємопов’язаними, але патогенетично не тотожними компонентами більшості захворювань опорно-рухового апарату. Їх формування визначається складною взаємодією клітинних, молекулярних і нейрофізіологічних механізмів, до яких залучаються імунні клітини, клітини синовіальної оболонки, хондроцити, остеобласти та остеокласти, ендотеліоцити, а також периферичні та центральні структури ноцицептивної системи. При цьому інтенсивність больового синдрому не завжди прямо відповідає ступеню структурного ушкодження тканин, оскільки значний вплив мають характер запальної відповіді, периферична сенситизація та зміни центральної обробки больових сигналів [2, 3].
Початковою ланкою запальної реакції є пошкодження тканин (альтерація). При механічному перевантаженні, травмі, дегенеративних змінах чи імунному ушкодженні вивільняються молекули, асоційовані з пошкодженням, які активують клітини вродженого імунітету та резидентні клітини тканин. У результаті запускається каскад внутрішньоклітинних сигнальних реакцій із подальшою продукцією медіаторів запалення. Ключову роль у цьому процесі відіграють макрофаги, моноцити, нейтрофіли, Т-лімфоцити, а також фібробластоподібні синовіоцити та інші клітини суглобових тканин. Вони продукують широкий спектр медіаторів. Однією з центральних ланок запального каскаду є активація метаболізму арахідонової кислоти. Під дією фосфоліпази А₂ з мембранних фосфоліпідів вивільняється арахідонова кислота, яка надалі метаболізується двома основними шляхами — циклооксигеназним і ліпоксигеназним. Циклооксигенази ЦОГ-1 та ЦОГ-2 каталізують утворення простаноїдів, зокрема, простагландинів і тромбоксану. При запаленні особливого значення набуває ЦОГ-2, експресія якої може істотно підвищуватися під впливом цитокінів та інших прозапальних стимулів [2].
Простагландини, передусім, PGE₂, не лише беруть участь у розвитку локальних проявів запалення, але й відіграють безпосередню роль у формуванні больової гіперчутливості. Вони взаємодіють із рецепторами на периферичних ноцицепторах і знижують поріг їх активації. Унаслідок цього механічні або температурні стимули, які в нормальних умовах не викликають вираженого болю, можуть сприйматися як больові (явище периферичної сенситизації).
Паралельно з простагландинами в зоні запалення накопичуються інші медіатори, які здатні активувати або сенситизувати периферичні ноцицептори. Важливу роль відіграють також іони водню та калію, які змінюють локальне хімічне середовище. Сукупна дія цих факторів формує умови для виникнення та підтримання ноцицептивного сигналу [1, 2].
Біль і запалення при захворюваннях опорно-рухового апарату є результатом складного каскаду взаємопов’язаних процесів, у якому одночасно беруть участь медіатори запалення, периферичні ноцицептори та центральні механізми сприйняття болю. Саме тому ефективна фармакотерапія має бути спрямована не лише на тимчасове приглушення больового сигналу, а й на переривання ключових ланок його формування. Однією з таких мішеней є циклооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти. Зниження синтезу простагландинів дозволяє впливати одночасно на запальну реакцію та периферичну сенситизацію ноцицепторів, а отже — зменшувати біль, набряк і функціональні обмеження. Саме на цьому механізмі ґрунтується застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Проте пригнічення синтезу простагландинів — це не лише терапевтичний ефект, а й потенційне джерело небажаних реакцій, оскільки простагландини виконують важливі фізіологічні функції в різних органах і системах. Тому сучасний підхід до застосування НПЗП передбачає не пошук препарату з максимальною активністю, а оптимальне співвідношення ефективності та безпеки для конкретного пацієнта [2-4, 6].
У цьому контексті привертають увагу НПЗП із певною селективністю щодо ЦОГ-2 та особливостями фармакокінетичного профілю. Одним із таких препаратів є набуметон, представлений на фармацевтичному ринку України препаратом Сінметон® фармацевтичної компанії «Organosyn» у дозуваннях 500 та 750 мг, який застосовують у комплексному лікуванні остеоартриту, ревматоїдного артриту, ревматичних уражень м’яких тканин та анкілозивного спондиліту [5, 6].
Набуметон характеризується переважним впливом на циклооксигеназний шлях із більшою спрямованістю щодо ЦОГ-2 та забезпечує три основні фармакологічні ефекти: протизапальний, аналгетичний та жарознижувальний. Водночас особливості його метаболізму та механізму дії зумовлюють певні відмінності профілю переносимості порівняно з традиційними неселективними НПЗП [5].
***
ЦЕ ЦІКАВО!
- У 1978 р. у лабораторії Beecham Pharmaceuticals синтезували сполуку набуметону як некислотний НПЗП для симптоматичного лікування ревматичних і запальних захворювань.
- У 1991 р. набуметон отримав регуляторне схвалення FDA у США.
- Набуметон можна назвати НПЗП із фармакологічним «перевтіленням»: таблетка містить одну молекулу, а основна терапевтична дія реалізується вже після того, як організм перетворює її на іншу — активну сполуку 6-MNA.
—
ЦЕ ВАЖЛИВО!
Сінметон® — єдиний набуметон на фармацевтичному ринку України. (станом на 31.08.2026 року за даними Державного реєстру лікарських засобів України)
***
Важливою особливістю фармакокінетики набуметону є його метаболічна активація. Після перорального надходження препарат всмоктується у травному тракті, після чого в печінці перетворюється на фармакологічно активний метаболіт — 6-метокси-2-нафтілацетинову кислоту (6-MNA), яка забезпечує основну частину терапевтичних ефектів. Отже, набуметон належить до проліків, оскільки фармакологічно активна форма утворюється в організмі в процесі біотрансформації вихідної сполуки [7, 8].
Окремої уваги заслуговує взаємодія набуметону з чинниками, що впливають на його всмоктування. На відміну від багатьох кислотних НПЗП, він має слабкі лужні властивості, тому антацидні препарати, зокрема, засоби на основі алюмінію, не чинять істотного впливу на його біодоступність. Ця особливість має практичне значення при необхідності одночасного застосування препаратів різних фармакологічних груп [7, 8].
Одним із аргументів на користь набуметону є його профіль гастроінтестинальної переносимості. Завдяки особливостям фармакологічної дії він характеризується менш вираженим впливом на простагландинові механізми, що забезпечують фізіологічний захист слизової оболонки травного тракту, порівняно з низкою неселективних НПЗП [5].
У порівняльному дослідженні Prieto A. та співавт., в якому взяли участь пацієнти з респіраторними та шкірно-слизовими проявами непереносимості НПЗП, встановлено, що переносимість набуметону становила 94,3 %. Одержані дані свідчать про можливість його застосування в пацієнтів із певними факторами ризику [9].
За результатами метааналізу, проведеного Shi W. та співавт. на основі даних 19 досліджень, оцінка безпеки НПЗП у пацієнтів із ревматоїдним артритом продемонструвала відмінності у частоті побічних реакцій залежно від препарату. Набуметон виявив найнижчу частоту побічних реакцій — 16,3 %. Найвища частота побічних реакцій спостерігалась у напроксену — 29,2 %, дещо нижчі — у німесуліду (20,2 %) та диклофенаку (19,3 %); в ібупрофену цей показник становив 16,7 % [10].
Інтерес до набуметону при остеоартриті пов’язаний також із його впливом на метаболічні процеси у суглобовому хрящі. За даними наведених досліджень, препарат, на відміну від деяких неселективних НПЗП, не демонструє істотного негативного впливу на синтез глікозаміногліканів — важливих компонентів екстрацелюлярного матриксу хрящової тканини. Це розглядається як додаткова фармакологічна характеристика, що може мати значення при тривалому лікуванні дегенеративних захворювань суглобів [5–10].
***
ЦЕ ВАЖЛИВО!!!
Набуметон пригнічує ЦОГ-2, однак на відміну від високоселективних інгібіторів, його застосування практично не призводить до ризику кардіоваскулярних та нефротоксичних ускладнень. Тому набуметон знаходиться в «золотій середині» між негативними реакціями неселективних та високоселективних НПЗП [5].
***
НА ЗАМІТКУ!!!
Антациди, парацетамол, циметидин, гідроксид алюмінію, ацетилсаліцилова кислота не впливають на метаболізм та біодоступність набуметону (Сінметону®).
***
У дослідженні, проведеному на базі Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» НАМН України, в якому взяли участь пацієнти з остеоартритом та супутньою артеріальною гіпертензією й аритмією на тлі застосування Сінметон® не було виявлено статистично значущого підвищення артеріального тиску або погіршення показників серцевого ритму [11].
В іншому дослідженні проводився порівняльний аналіз клінічної ефективності та переносимості набуметону, диклофенаку натрію та фенофібрату в комплексній терапії остеоартриту коморбідного з дисліпідіемією. Авторами зазначено, що в групі пацієнтів, які застосовували диклофенак натрію спостерігалася вища частота побічних реакцій (гіпертензивний криз, набряки нижніх кінцівок, підвищення рівня АлАТ, дискомфорт у ділянці епігастрії) порівняно з тими, хто отримував набуметон [5].
Long I. у свою чергу, враховуючи помірну специфічність набуметону відносно ЦОГ-2, припускає нижчий негативний вплив препарату на нирковий кровообіг та систему остеогенезу [12].
Отже, набуметон Сінметон® має наступні ПЕРЕВАГИ [15]:
- Ефективний контроль болю та запалення — клінічно доведена ефективність при остеоартриті та ревматоїдному артриті
- Сприятливий профіль гастроінтестинальної та кардіоваскулярної переносимості
- при тривалому застосуванні
- Фармакологічна особливість — проліки — терапевтична дія реалізується після метаболічного перетворення набуметону на активний метаболіт 6-MNA
- Зручний режим застосу-вання — тривалий період напіввиведення активного метаболіту 6-MNA може забезпечувати можливість прийому один раз на добу
Як правильно застосовувати Сінметон®?
Одноразова доза для дорослих становить 500–750 мг або 1 г на ніч. Рекомендована початкова доза становить 500–750 мг 1 раз на добу під час або після їди. У деяких випадках доза може бути збільшена до 1,5–2 г на добу одноразово або в 2 прийоми. Максимальна добова доза – 2 г [15].
Набуметон демонструє, що навіть добре відома група НПЗП продовжує розвиватися, пропонуючи нові фармакологічні рішення для контролю болю та запалення. Особливості метаболізму та фармакологічні властивості набуметону зумовлюють інтерес до його застосування при тривалій терапії ревматичних захворювань. Адже сучасний підхід до НПЗП — це вже не просто питання «чим зняти біль», а насамперед питання «як зробити це максимально обґрунтовано й безпечно».
***
ПРАКТИЧНА СИТУАЦІЯ В АПТЕЦІ
В аптеку звернувся чоловік 58 років, який має остеоартрит колінних суглобів із періодичними фазами загострення.
Супутні стани/захворювання:
- артеріальна гіпертензія, яку пацієнт контролює медикаментозно;
- епізодичні прояви печії та диспепсичні розлади;
- надмірна маса тіла.
Скарги:
- біль у колінах, особливо під час тривалої ходьби та фізичного навантаження;
- ранкова скутість;
- періодичне посилення болю, що обмежує фізичну активність.
Попереднє лікування:
протягом останніх кількох років періодично, а в останні місяці — часто приймав НПЗП (диклофенак натрію) для зняття больового симптому. Ефект був, але пацієнт занепокоєний необхідністю тривалого застосування.
Призначення лікаря — Сінметон® для контролю болю та запалення при остеоартриті, враховуючи потребу в тривалій терапії та прагнення до оптимального балансу ефективності й безпеки.
***
Відвідувач: Добрий день. Я вже досить давно приймаю диклофенак натрію в таблетках від болю, але лікар вирішив замінити препарат та призначив мені Сінметон®. У мене виникло кілька запитань. Насамперед, наскільки ефективний Сінметон®?
Фармацевт: Добрий день. Сінметон® — це НПЗП, для якого характерна протизапальна та знеболювальна дії. Якщо лікар призначив Вам Сінметон®, він, імовірно, врахував характер Вашого захворювання та супутні стани, попереднє лікування та необхідність контролю болю.
Відвідувач: А він буде діяти так само добре, як і диклофенак натрію, який я приймав раніше?
Фармацевт: Ефективність є індивідуальною. Сінметон® має клінічно доведену високу протизапальну та аналгетичну ефективність.
Відвідувач: А як правильно приймати Сінметон®?
Фармацевт: Стандартна рекомендована початкова доза для дорослих становить 1000 мг один раз на добу. Залежно від відповіді на лікування лікар може скоригувати дозу. У деяких випадках добова доза може становити 1500–2000 мг.
Відвідувач: А ще мене турбує шлунок. Я стільки років приймаю НПЗП. Сінметон® безпечний для шлунка?
Фармацевт: Сінметон® характеризується сприятливим профілем гастроінтестинальної безпеки. Завдяки особливостям його фармакологічної дії він має менш виражений вплив на простагландинові механізми, що забезпечують захист слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порівняно з низкою традиційних неселективних НПЗП.
Відвідувач: Я читав, що НПЗП можуть підвищувати серцево-судинні ризики. Сінметон® теж?
Фармацевт: Так, це важливий момент. Сінметон® характеризується сприятливою переносимістю з боку серцево-судинної системи. За даними клінічних досліджень, у пацієнтів з остеоартритом та супутньою артеріальною гіпертензією й аритмією на тлі застосування Сінметону® не спостерігали підвищення артеріального тиску або погіршення показників серцевого ритму.
Відвідувач: Зрозуміло. Підкажіть, а як довго я можу приймати Сінметон®?
Фармацевт: Оскільки у Вас хронічний біль і Ви вже тривалий час приймали НПЗП, тривалість лікування має контролювати лікар. Періодично потрібно оцінювати, чи зберігається потреба в НПЗП і чи залишається співвідношення користь/ризик сприятливим.
Оскільки біль має хронічний характер і НПЗП застосовувалися тривалий час, важливо, щоб тривалість терапії визначав лікар. Сінметон® може забезпечувати ефективний контроль болю та запалення, а його особливості фармакологічного профілю роблять його цікавим варіантом для тривалої терапії. Водночас регулярна оцінка ефективності та переносимості допомагає зберігати оптимальний баланс між користю лікування та безпекою пацієнта.
Відвідувач: Дякую. Тепер я розумію, що Сінметон® — це не просто засіб для зменшення болю, а сучасний НПЗП сприятливими характеристиками переносимості.
Фармацевт: Саме так. Він може бути ефективним варіантом лікування хронічного болю, якщо його застосовувати за призначенням лікаря.
***
Інформація для медичних та фармацевтичних працівників для публікації у спеціалізованих виданнях, а також для розповсюдження на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики. Лікарський засіб Сінметон. Реєстраційне посвідчення UA /10667/01/01 та UA /10667/01/02. Категорія відпуску: за рецептом. Перед призначенням ознайомтесь з Інструкцією для медичного застосування лікарського засобу. Лікарський засіб має протипоказання та особливості застосування. Дозволений для застосування з 18 років. Виробник: Евертоджен Лайф Саєнсиз Лімітед, Індія. Заявник: ОРГАНОСИН ЛАЙФСАЄНСИЗ (ЕФ ЗЕТ І), ОАЕ. Уповноважений представник заявника в Україні: ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД», 03022, м. Київ, вул. Академіка Книшова, 6-Л; office@organosyn.com.ua www.organosyn.com.ua Затверджено: серпень 2026 р.
Література:
1. Trivedi, T., & Hamrick, M. (2023). Editorial: Bone and muscle interactions 1. Trivedi, T., & Hamrick, M. (2023). Editorial: Bone and muscle interactions in bone pathologies. Frontiers in endocrinology, 14, 1326694. https://doi.org/10.3389/fendo.2023.1326694
2. Dong, Y., Yuan, H., Ma, G., & Cao, H. (2024). Bone-muscle crosstalk under physiological and pathological conditions. Cellular and molecular life sciences : CMLS, 81(1), 310. https://doi.org/10.1007/s00018-024-05331-y
3. Richard, M. J., Driban, J. B., & McAlindon, T. E. (2023). Pharmaceutical treatment of osteoarthritis. Osteoarthritis and cartilage, 31(4), 458–466. https://doi.org/10.1016/j.joca.2022.11.005
4. Tai, F. W. D., & McAlindon, M. E. (2021). Non-steroidal anti-inflammatory drugs and the gastrointestinal tract. Clinical medicine (London, England), 21(2), 131–134. https://doi.org/10.7861/clinmed.2021-0039
5. Деримедвідь Л.В. Некислотні стероїдні протизапальні засоби: у фокусі набуметон // Практикуючий лікар. – 2016. – № 4. С. 21–24.
6. Shetty, A., Delanerolle, G., Cavalini, H., Deng, C., Yang, X., Boyd, A., Fernandez, T., Phiri, P., Bhaskar, A., & Shi, J. Q. (2024). A systematic review and network meta-analysis of pharmaceutical interventions used to manage chronic pain. Scientific reports, 14(1), 1621. https://doi.org/10.1038/s41598-023-49761-3
7. Světlík, S., Štícha, M., Matoušková, O., Nespěšná, L., Sklenář, Z., Bartůněk, A., Perlík, F., & Slanař, O. (2016). Nabumetone and 6-MNA Pharmacokinetics, Assessment of Intrasubject Variability and Gender Effect. American journal of therapeutics, 23(6), e1498–e1503. https://doi.org/10.1097/MJT.0000000000000158
8. Matsumoto, K., Hasegawa, T., Ohara, K., Takei, C., Kamei, T., Koyanagi, J., Takahashi, T., & Akimoto, M. (2020). A metabolic pathway for the prodrug nabumetone to the pharmacologically active metabolite, 6-methoxy-2-naphthylacetic acid (6-MNA) by non-cytochrome P450 enzymes. Xenobiotica; the fate of foreign compounds in biological systems, 50(7), 783–792. https://doi.org/10.1080/00498254.2019.1704097
9. Tolerability to nabumetone and meloxicam in patients with nonsteroidal anti-inflammatory drug intolerance/ A.Prieto, M. de Barrio, E.Martín, M.Fernández-Bohórquez, F.J. de Castro, F.J.Ruiz, T.Herrero, P.Tornero, M.Rubio// J.Allergy Clin. Immunol.— 2007 Apr.— Vol.119 (4).— P.960-64
10. Shi W., Wang Y.M., Cheng N.N., Chen B.Y., Li D.Meta-analysis on the effect and adverse reaction on patients with osteoarthritis and rheumatoid arthritis treated with non-steroidal anti-inflammatory drugs// Zhonghua Liu Xing Bing Xue Za Zhi.— 2003 Nov.— Vol.24 (11).— P.1044-48.26.
11. Проценко Г.О., Іванова К.А. Досвід застосування сінметону (набуметону) в клінічній практиці// Травма. – 2011. – Т.12, No2.
12. Ichida, H., Fukami, T., Kudo, T., Mishiro, K., Takano, S., Nakano, M., Morinaga, G., Matsui, A., Ishiguro, N., & Nakajima, M. (2023). Identification of HSD17B12 as an enzyme catalyzing drug reduction reactions through investigation of nabumetone metabolism. Archives of biochemistry and biophysics, 736, 109536. https://doi.org/10.1016/j.abb.2023.109536
13. Marcum, Z. A., & Hanlon, J. T. (2010). Recognizing the Risks of Chronic Nonsteroidal Anti-Inflammatory Drug Use in Older Adults. The annals of long-term care : the official journal of the American Medical Directors Association, 18(9), 24–27.
14. Nobilis M, Holcapek M, Kunes J, Svoboda Z, Kvetina J, Kolsky A. Comparative biotransformation and disposition studies of nabumetone in humans and minipigs using high-performance liquid chromatography with ultraviolet, fluorescence and mass spectrometric detection. Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. 2003;32(4–5):641–656.
15. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Сінметон (Наказ МОЗ №34 від 12.01.2026)
