Марина Остапець, кандидат медичних наук, доцент
Хантавіруси — це група РНК-вірусів (родини Hantaviridaе), природними резервуарами яких є різні види мишей, щурів, полівок та інших дрібних ссавців. Для самих тварин інфекція зазвичай не є небезпечною: вони можуть залишатися носіями вірусу протягом усього життя та виділяти його із сечею, фекаліями і слиною.
Назва «хантавірус» походить від річки Хантан у Південній Кореї, де в 1970-х роках було вперше виділено один із представників цієї групи вірусів.
На відміну від багатьох інших вірусних інфекцій, хантавірус зазвичай не передається від людини до людини (окрім вірусу Andes). Основний шлях зараження — вдихання пилу, забрудненого виділеннями інфікованих гризунів.
Ризик інфікування підвищується під час:
- прибирання старих сараїв, комор і підвалів;
- роботи в лісі або на сільськогосподарських угіддях;
- перебування в місцях масового скупчення гризунів;
- туристичних походів і кемпінгу.
Саме тому до груп ризику належать фермери, лісники, військовослужбовці, мисливці та працівники складських приміщень.
На відміну від багатьох інших вірусів, хантавірус не руйнує клітини безпосередньо, а «запускає» потужну імунну відповідь, що призводить до підвищення проникності судин, виходу рідини в тканини, порушення згортання крові та ураження життєво важливих органів.
Інкубаційний період зазвичай складає від одного до шести тижнів. Підступність хантавірусної інфекції полягає в тому, що її початок нагадує звичайне вірусне захворювання. У хворих раптово з’являються:
- висока температура;
- озноб;
- сильний головний біль;
- біль у м’язах;
- слабкість;
- нудота та блювання.
Однак надалі можуть розвиватися значно серйозніші порушення. Залежно від географічного регіону хантавіруси можуть спричиняти дві основні форми захворювання.
***
НА ЗАМІТКУ!
Найнебезпечніші періоди для інфікування людей від гризунів — пізня весна, літо та осінь, коли люди активніше контактують з природою.
***
ЦЕ ЦІКАВО!
На сьогодні в Міжнародному комітеті з таксономії вірусів зареєстровано понад 40 хантавірусів. Щороку в усьому світі на хантавірусні інфекції хворіє близько 200 тисяч осіб, при цьому інтенсивність і динаміка захворюваності суттєво варіюють у різних регіонах світу. «Європейські» та «азійські» хантавіруси переважно уражають нирки, а «американські» — легені та серце. Для вірусу Andes, поширеного в Південній Америці, доведено можливість передачі від людини до людини, що є винятком серед більшості хантавірусів. У 1993 році в США було зафіксовано загадковий спалах тяжкої легеневої інфекції серед молодих здорових людей. Лише після ретельного вивчення вчені встановили, що причиною став раніше невідомий хантавірус — Sin Nombre virus («вірус без назви»), який відкрив нову сторінку в дослідженні цих інфекцій.
***
Рівень смертності від хантавірусних інфекцій в країнах Азії та Європи коливається від менш ніж 1 % до 15 %, тоді як у країнах Америки може досягати 50 %. За оцінками фахівців, щороку у світі реєструється від 10 000 до 100 000 випадків хантавірусних інфекцій, причому найбільша кількість хворих припадає на країни Азії та Європи.
У Східній Азії, особливо в Китаї та Республіці Корея, захворюваність на геморагічну гарячку з нирковим синдромом протягом останніх десятиліть суттєво знизилася завдяки впровадженню профілактичних заходів та покращенню санітарно-епідеміологічного контролю. Проте щороку там і надалі реєструються тисячі нових випадків захворювання.
На американському континенті хантавірусний кардіопульмональний синдром зустрічається значно рідше. У США за весь період спостережень було зафіксовано менше 1000 випадків. Незважаючи на відносно низьку поширеність, хантавірусний кардіопульмональний синдром становить серйозну проблему громадського здоров’я через високу летальність, яка сягає 20–40 %, а в окремих спалахах може бути ще вищою.
Через неспецифічність початкових проявів діагностика часто є складною і потребує спеціальних лабораторних досліджень.
Сучасна діагностика хантавірусної інфекції базується на:
- виявленні специфічних антитіл;
- визначенні вірусної РНК методом ПЛР;
- лабораторних дослідженнях крові та сечі.
Специфічних препаратів, схвалених для лікування всіх форм хантавірусної інфекції, на сьогодні немає. Основу терапії становить підтримка життєво важливих функцій організму: контроль водно-електролітного балансу, киснева терапія, штучна вентиляція легень за необхідності та гемодіаліз при тяжкому ураженні нирок.
Профілактика залишається найефективнішим способом боротьби з хантавірусом:
- не допускати появи гризунів у житлових і господарських приміщеннях;
- зберігати продукти в закритих контейнерах;
- використовувати рукавички та маски під час прибирання місць, де можуть бути гризуни;
- добре провітрювати закриті приміщення перед прибиранням;
- уникати контакту з дикими гризунами та їхніми виділеннями.
Науковці продовжують дослідження хантавірусів, розробляючи нові методи діагностики, профілактики та лікування. Зміни клімату, урбанізація та збільшення контактів людини з природними екосистемами можуть впливати на поширення цих інфекцій, тому проблема залишається актуальною для систем охорони здоров’я багатьох країн світу.
За матеріалами:
*Zupanc T., Saksida A., Korva M. Chapter 3. Hantavirus Infections. Clinical Microbiology and Infection. 2013. 21S(Pt 4) DOI:10.1111/1469-0691.12291; ** https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/hantavirus
