Контроль кислотності без компромісів: сучасний підхід до лікування захворювань ШКТ

Карина Цеменко, канд. фарм. наук, доцент ЗДМФУ

Печія, відчуття переповнення після їжі, раннє насичення, кисла відрижка, дискомфорт або біль в епігастрії — це симптоми, з якими пацієнти часто живуть тижнями, місяцями, а іноді й роками, сприймаючи їх як прикру, але звичну частину повсякденності.

За такими скаргами можуть стояти клінічно різні стани — від функціональної диспепсії до гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та виразкової хвороби. Тому симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) потребують уважної оцінки, щоб своєчасно відрізнити функціональні порушення від органічної патології та обрати правильну тактику ведення пацієнта.

Актуальність проблеми

Диспепсія залишається однією з найчастіших причин звернення пацієнтів із симптомами з боку верхніх відділів ШКТ. За даними клінічних настанов Американського коледжу гастроентерології та Канадської асоціації гастроентерології (ACG/CAG), приблизно 20 % населення мають симптоми диспепсії, а за результатами систематичного огляду і метааналізу 2024 року глобальна поширеність функціональної диспепсії становить 8,4 %; при застосуванні Римських критеріїв IV цей показник оцінюють у 6,8 % [1, 2].

Це означає, що йдеться не про поодинокий симптомокомплекс, а про масову клінічну проблему, з якою регулярно стикаються лікарі первинної ланки й фармацевти. При цьому функціональна диспепсія не є «легким» станом лише через відсутність видимих органічних змін: вона асоціюється з істотним погіршенням якості життя, повторними зверненнями по медичну допомогу та додатковим навантаженням на систему охорони здоров’я [3, 4].

Не менш значущою є й гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. За даними систематичного огляду та метааналізу 2020 року, глобальна поширеність ГЕРХ становить близько 14 %, хоча в різних регіонах світу вона коливається залежно від застосованих критеріїв і характеристик популяції [6]. Для практики це має особливе значення, оскільки ГЕРХ часто має хронічний або рецидивний перебіг, суттєво впливає на сон, працездатність і повсякденну активність пацієнта [7, 8].

Виразкова хвороба нині трапляється рідше, ніж у еру до ерадикації Helicobacter pylori, однак вона не втратила клінічного значення. За сучасним оглядом, у США виразкова хвороба вражає близько 1 % населення, а приблизно 54 000 пацієнтів щороку госпіталізують із приводу кровотечі з пептичної виразки [9]. Особливої уваги потребують пацієнти старшого віку та особи, які тривало застосовують НПЗЗ або ацетилсаліцилову кислоту, оскільки саме в цих групах ризик ерозивно-виразкових уражень і шлунково-кишкових кровотеч є вищим [10, 11].

***

   Це важливо!   

Результати систематичного огляду 2022 року показали, що у 19,5 % пацієнтів із функціональною диспепсією розвивається тривога, а у 15,2 % випадків — депресія. Отримані дані підтверджують, що цей розлад виходить далеко за межі «лише шлункових» скарг і суттєво впливає на психоемоційний стан пацієнта [5].

***

Отже, диспепсія, ГЕРХ і виразкова хвороба — це різні за природою стани, але всі вони формують значущий клінічний тягар у щоденній практиці. Саме тому симптоми з боку верхніх відділів ШКТ потребують не лише симптоматичного контролю, а й чіткого розуміння, коли йдеться про функціональний розлад, а коли — про стан із ризиком ускладнень або органічної патології [1, 9].

Ключові симптоми та діагностичні орієнтири при найпоширеніших патологіях верхніх відділів ШКТ

Клінічні прояви захворювань верхніх відділів ШКТ часто частково перекриваються, однак для кожного стану існують симптоми та діагностичні орієнтири, які допомагають запідозрити найбільш імовірну патологію вже на первинному етапі оцінки пацієнта [1, 7, 12]. Основні з них відображені в таблиці 1.

Таблиця 1. Симптоми та діагностичні критерії при патології верхніх відділів ШКТ

Хоча клінічні прояви цих станів можуть частково збігатися, наявність тривожних симптомів є ключовим орієнтиром у виборі подальшої тактики — від емпіричного ведення до направлення на ендоскопію.

Сучасні підходи до ведення пацієнтів із патологією верхніх відділів ШКТ

Ведення пацієнтів із симптомами з боку верхніх відділів ШКТ базується на поетапному підході з урахуванням ймовірної природи захворювання, наявності тривожних ознак і ризику органічної патології [1, 14].

Функціональна диспепсія. У пацієнтів віком до 60 років без тривожних симптомів рекомендовано неінвазивний підхід. Однією з ключових стратегій є тестування на Helicobacter pylori з подальшою ерадикацією у разі позитивного результату, оскільки це дозволяє усунути потенційну причину симптомів [1, 18].

У разі відсутності ефекту або негативного тесту на H. pylori наступним кроком є емпірична терапія, спрямована на зменшення симптомів, зокрема, кислотозалежних [1].

ГЕРХ. У пацієнтів із типовими симптомами ГЕРХ (печія, регургітація) без тривожних ознак можливий емпіричний підхід без негайного проведення ендоскопії. Сучасні рекомендації підтримують початок лікування з короткого курсу кислотознижуючої терапії як діагностично-лікувального тесту [7, 14].

При досягненні контролю симптомів надалі рекомендується підбір мінімальної ефективної дози або перехід на терапію «за потреби», що дозволяє зменшити медикаментозне навантаження без втрати контролю захворювання [14].

Виразкова хвороба. Тактика ведення пацієнтів із виразковою хворобою передбачає обов’язкове виявлення та усунення етіологічних факторів, насамперед, інфекції Helicobacter pylori та прийому нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) [9, 15].

***

   Це важливо!   

Після ерадикації Helicobacter pylori покращення симптомів функціональної диспепсії спостерігається приблизно у 60–75 % пацієнтів [19].

***

   Це важливо!   

У пацієнтів, які тривало застосовують НПЗЗ, ризик виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки зростає у 3–5 разів, а ризик серйозних ускладнень (зокрема, кровотеч) — приблизно у 4 рази [20, 21]. Саме тому в пацієнтів групи ризику (вік понад 65 років, виразкова хвороба в анамнезі, супутній прийом антикоагулянтів або глюкокортикоїдів) рекомендований профілактичний підхід із застосуванням гастропротекції для зниження ризику ерозивно-виразкових уражень та їх ускладнень [9, 20].

***

Інгібітори протонної помпи: місце в сучасній терапії

Інгібітори протонної помпи (ІПП) є основою лікування кислотозалежних захворювань верхніх відділів ШКТ і рекомендовані як терапія першої лінії при ГЕРХ, виразковій хворобі та у складі ведення пацієнтів із диспепсією, зокрема, після виключення або ерадикації Helicobacter pylori [1, 15, 22].

Механізм дії ІПП полягає у пригніченні H⁺/K⁺-АТФази парієтальних клітин шлунка — ключового ферменту, відповідального за кінцевий етап секреції соляної кислоти. Завдяки цьому ІПП ефективно знижують як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти, незалежно від типу стимулу (ацетилхолін, гістамін або гастрин) [23, 24].

Клінічне значення цього механізму полягає в тому, що саме кислотозалежний фактор відіграє ключову роль у формуванні симптомів та ушкодженні слизової оболонки при більшості захворювань цієї групи. При ГЕРХ ІПП забезпечують загоєння ерозивного езофагіту та ефективний контроль симптомів, а при виразковій хворобі — сприяють загоєнню виразкового дефекту та зниженню ризику ускладнень [9, 22].

У пацієнтів із ГЕРХ ІПП демонструють найвищу ефективність серед антисекреторних препаратів: за даними клінічних досліджень, загоєння ерозивного езофагіту досягається у 80–90 % пацієнтів протягом 8 тижнів лікування [22, 25].

Окрім лікування, ІПП відіграють важливу роль у профілактиці. Зокрема, у пацієнтів, які тривало застосовують НПЗЗ, їх використання достовірно знижує ризик розвитку виразок і шлунково-кишкових ускладнень, що робить ІПП ключовим компонентом гастропротективної стратегії [20, 26].

Таким чином, інгібітори протонної помпи є універсальним інструментом у веденні кислотозалежних захворювань, поєднуючи високу ефективність у контролі симптомів, загоєнні слизової оболонки та профілактиці ускладнень. Це визначає їх центральне місце в сучасних клінічних рекомендаціях і щоденній практиці лікаря та фармацевта [1, 22].

Серед сучасних ІПП важливе місце займає пантопразол, який поєднує ефективний контроль кислотопродукції, сприятливий профіль безпеки та низький потенціал міжлікарських взаємодій.

ЕСПА-ПРАЗОЛ® від ESPAPHARMA — це німецький пантопразол європейської якості, вироблений відповідно до стандартів GMP. Поєднання доказової бази молекули пантопразолу та високих стандартів німецького фармацевтичного виробництва робить препарат надійним вибором для лікарів, фармацевтів і пацієнтів.

Підхід до вибору ІПП

У клінічних настановах ІПП розглядаються як клас із подібною ефективністю, тому вибір конкретного препарату в реальній практиці визначається, насамперед, профілем безпеки, потенціалом лікарських взаємодій і клінічними особливостями пацієнта [22, 27]. У цьому контексті пантопразол, представлений в Україні препаратом ЕСПА-ПРАЗОЛ®, має низку клінічно значущих переваг.

Швидкий початок дії

Антисекреторний ефект пантопразолу проявляється вже після першого прийому: у перший день терапії пантопразол 40 мг забезпечував підтримання внутрішньошлункового pH >4 протягом ≈8 годин на добу, а середній 24-годинний pH становив близько 3,4, що свідчить про клінічно значущий ефект із першої дози [28].

Тривалий кислотознижуючий ефект

Пантопразол забезпечує тривалий антисекреторний ефект завдяки необоротному пригніченню H⁺/K⁺-АТФази, що дозволяє контролювати кислотопродукцію протягом 24 годин при застосуванні 1 раз на добу [23, 24]. Це підтверджується даними 24-годинної pH-метрії: пантопразол 40 мг підтримував внутрішньошлунковий pH >3 протягом 33 % часу доби проти 15 % на плацебо; при повторному застосуванні медіана 24-годинного pH становила 3,15 порівняно з 2,05 на омепразолі 20 мг [29, 30].

Низький ризик міжлікарських взаємодій

Пантопразол характеризується нижчим впливом на ізофермент CYP2C19 порівняно з деякими іншими ІПП, що знижує ймовірність клінічно значущих лікарських взаємодій [33, 34]. Зокрема, у пацієнтів, які отримують клопідогрель, пантопразол продемонстрував менший вплив на антиагрегантний ефект порівняно з омепразолом (індекс реактивності тромбоцитів VASP 36 ± 20 % проти 48 ± 17 %; p = 0,007), що має практичне значення для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями [35].

Зручність застосування та підвищення прихильності до лікування

Можливість ефективного контролю симптомів при застосуванні 1 таблетки раз на добу спрощує схему лікування і підвищує прихильність пацієнтів до терапії, що має особливе значення при хронічних кислотозалежних захворюваннях, а також у пацієнтів із супутніми станами, які вже отримують постійну медикаментозну терапію [27].

Відсутність необхідності корекції дози в більшості пацієнтів

Пантопразол не потребує корекції дози у пацієнтів літнього віку та при порушенні функції нирок, що пов’язано з особливостями його фармакокінетики. Зокрема, у дослідженні за участю пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю показано, що гемодіаліз не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику пантопразолу, і корекція дози не потрібна [39]. Аналогічно, у пацієнтів літнього віку зміни фармакокінетичних параметрів не мають клінічного значення і не потребують корекції режиму дозування [27].

Таким чином, пантопразол поєднує швидкий початок дії, тривалий контроль кислотопродукції, низький потенціал лікарських взаємодій і зручність застосування, що робить його раціональним вибором у широкого кола пацієнтів, зокрема, при поліпрагмазії та супутніх захворюваннях. ЕСПА-ПРАЗОЛ® від ESPAPHARMA поєднує клінічно доведені переваги пантопразолу з традиційною німецькою якістю виробництва та високими стандартами GMP. Саме тому препарат може розглядатися як надійне рішення для тривалого контролю кислотозалежних захворювань у щоденній практиці лікаря та фармацевта.

Саме ці характеристики визначають місце ЕСПА-ПРАЗОЛ® у веденні пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями, особливо за наявності супутньої терапії, поліпрагмазії або необхідності тривалого контролю симптомів.

Фармацевтична опіка.
Кому варто рекомендувати ЕСПА-ПРАЗОЛ®?

• Пацієнтам, які регулярно застосовують НПЗЗ або аспірин для розрідження крові — для гастропротекції та зниження ризику ерозивно-виразкових уражень шлунка.
• Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, які отримують антитромботичну терапію та потребують гастропротекції.
• Пацієнтам літнього віку — завдяки низькому потенціалу міжлікарських взаємодій і сприятливому профілю безпеки.
• Пацієнтам, які одночасно приймають декілька лікарських засобів, коли особливого значення набуває низький потенціал міжлікарських взаємодій.
• Пацієнтам зі скаргами на хронічну, часту або нічну печію — для ефективного та тривалого контролю кислотопродукції.
• Пацієнтам, які шукають повноцінний курс лікування без необхідності докуповувати препарат —

  ЕСПА-ПРАЗОЛ®

  має 28 таблеток в упаковці, що відповідає стандартному 4-тижневому курсу терапії. Це зручно, економно та сприяє кращій прихильності до лікування.

Коли фармацевту варто рекомендувати консультацію лікаря?

Негайне направлення до лікаря рекомендоване при наявності:

• утрудненого або болісного ковтання;
• блювання кров'ю;
• чорного калу (мелени);
• невмотивованої втрати маси тіла;
• залізодефіцитної анемії;
• рецидивного блювання;
• підозри на шлунково-кишкову кровотечу.

За відсутності тривожних симптомів пацієнтам із печією або іншими кислотозалежними симптомами може бути рекомендована кислотознижувальна терапія відповідно до чинної інструкції для медичного застосування.

Клінічні дослідження ефективності пантопразолу

Клінічна ефективність пантопразолу при кислотозалежних захворюваннях добре вивчена і підтверджена результатами рандомізованих контрольованих досліджень та метааналізів.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

Дані рандомізованих контрольованих досліджень підтверджують високу ефективність пантопразолу при лікуванні ГЕРХ з ерозивним езофагітом. У багатоцентровому подвійно сліпому дослідженні за участю 603 пацієнтів пантопразол продемонстрував достовірно вищі показники загоєння порівняно з плацебо. Зокрема, через 4 тижні лікування загоєння досягалося у 72 % пацієнтів при застосуванні пантопразолу 40 мг проти 14 % у групі плацебо, а через 8 тижнів — у 88 % проти 33 %, відповідно. Крім того, терапія забезпечувала швидке полегшення симптомів, яке відзначалося вже з перших днів лікування [40].

Отримані результати узгоджуються з даними метааналізу PAN-STAR, який об’єднав результати трьох багатоцентрових проспективних досліджень, проведених у різних європейських країнах. Усі пацієнти отримували пантопразол у дозі 40 мг 1 раз на добу протягом 4 або 8 тижнів залежно від досягнення критеріїв загоєння. Показано, що через 4 тижні лікування критеріям загоєння відповідали 45 % пацієнтів, а через 8 тижнів — близько 70 %. Водночас навіть у пацієнтів без повного зникнення симптомів спостерігалося достовірне зменшення їх вираженості, а подовження терапії до 8 тижнів забезпечувало кращу клінічну відповідь, особливо у пацієнтів з ерозивною формою захворювання (76 % проти 64 % при неерозивній формі). Лікування також супроводжувалося покращенням якості життя та високою переносимістю: понад 90 % пацієнтів не мали небажаних явищ протягом усього періоду спостереження [41].

***

   Це важливо!   

28 таблеток в упаковці ЕСПА-ПРАЗОЛ® = повний стандартний 4-тижневий курс лікування.

• не потрібно докуповувати препарат;
• зручно для пацієнта;
• сприяє кращій прихильності до терапії.

Функціональна диспепсія

Ефективність пантопразолу при функціональній диспепсії також підтверджена даними рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю 419 пацієнтів з виразкоподібним варіантом захворювання. Показано, що застосування пантопразолу у дозі 20 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів забезпечувало достовірно вищу частоту повного зникнення епігастрального болю порівняно з плацебо (55 % проти 45 %; ITT-аналіз), а також супроводжувалося зменшенням вираженості інших симптомів, зокрема, печії та регургітації. Важливо, що клінічне покращення відзначалося вже протягом перших тижнів терапії, а профіль безпеки не відрізнявся від плацебо [42]. У клінічній практиці для контролю симптомів зазвичай застосовують пантопразол у дозі 20–40 мг 1 раз на добу, залежно від вираженості симптомів і клінічної відповіді [1].

Виразкова хвороба

Ефективність пантопразолу при виразковій хворобі підтверджена результатами клінічних досліджень у різних клінічних сценаріях, включаючи резистентний перебіг, профілактику НПЗП-індукованих уражень та ускладнені форми захворювання.

Зокрема, у дослідженні за участю 106 пацієнтів із пептичними виразками стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, резистентними до тривалої терапії високими дозами ранітидину, застосування пантопразолу у дозі 40–80 мг/добу забезпечувало загоєння виразок у 96,7 % випадків протягом 2–8 тижнів. Подальша підтримуюча терапія пантопразолом у дозі 40 мг/добу дозволяла зберігати ремісію захворювання протягом тривалого часу (від 6 місяців до 3 років), що свідчить про ефективність препарату як для індукції загоєння, так і для довготривалого контролю захворювання [43].

Додатково ефективність пантопразолу доведена у профілактиці НПЗП-індукованих гастродуоденальних уражень. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 104 пацієнтів, які тривало приймали НПЗП, застосування пантопразолу у дозі 40 мг 1 раз на добу протягом 12 тижнів забезпечувало достовірно вищу частоту збереження ремісії слизової оболонки порівняно з плацебо (72 % проти 59 %), причому у пацієнтів без початкових уражень слизової цей показник досягав 82 % проти 55 %, відповідно (p=0,036). Лікування характеризувалося доброю переносимістю та низькою частотою небажаних явищ [44].

Важливо, що пантопразол демонструє ефективність і у пацієнтів з ускладненим перебігом виразкової хвороби. У дослідженні за участю 108 пацієнтів із перфоративними виразками застосування пантопразолу у складі комплексного лікування (у поєднанні з хірургічним ушиванням перфорації) супроводжувалося покращенням клінічних результатів, зниженням вираженості запальної відповіді та оксидативного стресу, а також зменшенням частоти рецидивів і ускладнень порівняно з ізольованим оперативним втручанням [45].

Таким чином, пантопразол демонструє високу клінічну ефективність у лікуванні кислотозалежних захворювань, що обґрунтовує його широке застосування в повсякденній практиці.

На ринку України пантопразол європейської якості представлений препаратом ЕСПА-ПРАЗОЛ® від ESPAPHARMA. Препарат виробляється в Німеччині з високоякісної сировини на виробничих потужностях, сертифікованих за стандартами належної виробничої практики (GMP), що гарантує стабільну якість і відповідність європейським вимогам.

ЕСПА-ПРАЗОЛ®: дозування та особливості застосування

ЕСПА-ПРАЗОЛ® застосовується при основних кислотозалежних захворюваннях, а режим дозування залежить від клінічної ситуації. Наявність доз 20 мг і 40 мг дозволяє індивідуалізувати терапію залежно від клінічної ситуації — від контролю симптомів до повноцінного лікування кислотозалежних захворювань. Основні режими дозування представлені в таблиці 2.

Додатковою перевагою ЕСПА-ПРАЗОЛ® є те, що в упаковці міститься 28 таблеток — цього достатньо для повного стандартного 4-тижневого курсу лікування. Це зручно для пацієнта, дозволяє уникнути необхідності докуповувати препарат та сприяє кращій прихильності до терапії.

Таблиця 2. Режими дозування ЕСПА-ПРАЗОЛ® при основних кислотозалежних захворюваннях [46]

ПРАВИЛО ПРИЙОМУ: приймати вранці, за 1 годину до сніданку, ковтати цілою, не розжовувати.

-------------

Особливості застосування

• препарат слід приймати за 1 годину до їди, не розжовувати і не подрібнювати, запивати водою;
• ефект зазвичай розвивається протягом перших 2 тижнів лікування, що важливо пояснювати пацієнту;
• пацієнти з порушенням функції нирок і літнього віку не потребують корекції дози;
• при тяжких порушеннях функції печінки максимальна доза — 20 мг/добу;
• при тривалому застосуванні (>1 року) рекомендований регулярний лікарський контроль.

Висновки

Симптоми з боку верхніх відділів ШКТ є поширеними та можуть відповідати як функціональним, так і органічним захворюванням, що потребує уважної клінічної оцінки та поетапного підходу до ведення пацієнтів. У цьому контексті ІПП залишаються основою терапії кислотозалежних станів завдяки доведеній ефективності у контролі симптомів, загоєнні слизової оболонки та профілактиці ускладнень.

Пантопразол вирізняється сприятливим профілем безпеки, низьким потенціалом лікарських взаємодій і зручністю застосування, що особливо важливо у пацієнтів із супутньою патологією та поліпрагмазією.

ЕСПА-ПРАЗОЛ® — пантопразол європейської якості, що виробляється в Німеччині відповідно до стандартів GMP, що гарантує стабільність і високий рівень контролю якості. Наявність дозувань 20 мг і 40 мг дозволяє індивідуалізувати терапію залежно від клінічної ситуації, а упаковка з 28 таблетками забезпечує повний стандартний 4-тижневий курс лікування, підвищує зручність застосування та прихильність пацієнтів до терапії, роблячи ЕСПА-ПРАЗОЛ® раціональним вибором у повсякденній клінічній практиці.

Список літератури

1. Moayyedi P, Lacy BE, Andrews CN, Enns RA, Howden CW, Vakil N. ACG and CAG Clinical Guideline: Management of Dyspepsia. Am J Gastroenterol. 2017;112(7):988-1013. doi:10.1038/ajg.2017.154.
2. Lee K, Kwon CI, Yeniova AÖ, et al. Global prevalence of functional dyspepsia according to Rome criteria, 1990-2020: a systematic review and meta-analysis. Sci Rep. 2024;14(1):4172. Published 2024 Feb 20. doi:10.1038/s41598-024-54716-3
3. Talley NJ, Ford AC. Functional Dyspepsia. N Engl J Med. 2016;374(9):896. doi:10.1056/NEJMc1515497
4. Black CJ, Drossman DA, Talley NJ, Ruddy J, Ford AC. Functional gastrointestinal disorders: advances in understanding and management. Lancet (London, England). 2020 Nov;396(10263):1664-1674. DOI: 10.1016/s0140-6736(20)32115-2. PMID: 33049221.
5. Zhang AZ, Wang QC, Huang KM, et al. Prevalence of depression and anxiety in patients with chronic digestive system diseases: A multicenter epidemiological study. World J Gastroenterol. 2016;22(42):9437-9444. doi:10.3748/wjg.v22.i42.9437.
6. Nirwan JS, Hasan SS, Babar ZU, Conway BR, Ghori MU. Global Prevalence and Risk Factors of Gastro-oesophageal Reflux Disease (GORD): Systematic Review with Meta-analysis. Sci Rep. 2020;10(1):5814. Published 2020 Apr 2. doi:10.1038/s41598-020-62795-1.
7. Katzka DA, Kahrilas PJ. Advances in the diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease. BMJ. 2020;371:m3786. Published 2020 Nov 23. doi:10.1136/bmj.m3786.
8. Wiklund I. Review of the quality of life and burden of illness in gastroesophageal reflux disease. Dig Dis. 2004;22(2):108-114. doi:10.1159/000080308.
9. Vakil N. Peptic Ulcer Disease: A Review. JAMA. 2024;332(21):1832-1842. doi:10.1001/jama.2024.19094
10. Zullo A, Hassan C, Campo SM, Morini S. Bleeding peptic ulcer in the elderly: risk factors and prevention strategies. Drugs Aging. 2007;24(10):815-828. doi:10.2165/00002512-200724100-00003
11. Lanza LL, Walker AM, Bortnichak EA, Dreyer NA. Peptic ulcer and gastrointestinal hemorrhage associated with nonsteroidal anti-inflammatory drug use in patients younger than 65 years. A large health maintenance organization cohort study. Arch Intern Med. 1995;155(13):1371-1377.
12. Stanghellini V, Chan FK, Hasler WL, et al. Gastroduodenal Disorders. Gastroenterology. 2016;150(6):1380-1392. doi:10.1053/j.gastro.2016.02.011
13. Vakil N, van Zanten SV, Kahrilas P, Dent J, Jones R; Global Consensus Group. The Montreal definition and classification of gastroesophageal reflux disease: a global evidence-based consensus. Am J Gastroenterol. 2006;101(8):1900-1943. doi:10.1111/j.1572-0241.2006.00630.x
14. Yadlapati R, Gyawali CP, Pandolfino JE; CGIT GERD Consensus Conference Participants. AGA Clinical Practice Update on the Personalized Approach to the Evaluation and Management of GERD: Expert Review. Clin Gastroenterol Hepatol. 2022;20(5):984-994.e1. doi:10.1016/j.cgh.2022.01.025
15. Malfertheiner P, Chan FK, McColl KE. Peptic ulcer disease. Lancet. 2009;374(9699):1449-1461. doi:10.1016/S0140-6736(09)60938-7
16. Soo MRT, Khor JH, Cheah MH, Nashi NB. Approach to weight loss in adults. Singapore Med J. 2024;65(5):291-294. doi:10.4103/singaporemedj.SMJ-2021-223
17. Dehestani B, le Roux CW. The Role of the Small Bowel in Unintentional Weight Loss after Treatment of Upper Gastrointestinal Cancers. J Clin Med. 2019;8(7):942. Published 2019 Jun 28. doi:10.3390/jcm8070942
18. Malfertheiner P, Megraud F, Rokkas T, et al. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report. Gut. Published online August 8, 2022. doi:10.1136/gutjnl-2022-327745
19. Du LJ, Chen BR, Kim JJ, Kim S, Shen JH, Dai N. Helicobacter pylori eradication therapy for functional dyspepsia: Systematic review and meta-analysis. World J Gastroenterol. 2016;22(12):3486-3495. doi:10.3748/wjg.v22.i12.3486
20. Lanza FL, Chan FK, Quigley EM; Practice Parameters Committee of the American College of Gastroenterology. Guidelines for prevention of NSAID-related ulcer complications. Am J Gastroenterol. 2009;104(3):728-738. doi:10.1038/ajg.2009.115
21. Laine L. Approaches to nonsteroidal anti-inflammatory drug use in the high-risk patient. Gastroenterology. 2001;120(3):594–606.
22. Katz PO, Gerson LB, Vela MF. Guidelines for the diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease. Am J Gastroenterol. 2013;108(3):308–328.
23. Shin JM, Sachs G. Pharmacology of proton pump inhibitors. Curr Gastroenterol Rep. 2008;10(6):528–534.
24. Sachs G, Shin JM, Howden CW. The clinical pharmacology of proton pump inhibitors. Aliment Pharmacol Ther. 2006;23(Suppl 2):2–8.
25. Edwards SJ, Lind T, Lundell L. Systematic review: proton pump inhibitors for the healing of reflux oesophagitis. Aliment Pharmacol Ther. 2001;15(11):1729–1736.
26. Rostom A, Dube C, Wells G, Tugwell P, Welch V, Jolicoeur E, et al. Prevention of NSAID-induced gastroduodenal ulcers. Cochrane Database Syst Rev. 2002;(4):CD002296.
27. Strand DS, Kim D, Peura DA. 25 Years of Proton Pump Inhibitors: A Comprehensive Review. Gut Liver. 2017;11(1):27-37. doi:10.5009/gnl15502
28. Pantoflickova D, Dorta G, Ravic M, Jornod P, Blum AL. Acid inhibition on the first day of dosing: comparison of four proton pump inhibitors. Aliment Pharmacol Ther. 2003;17(12):1507-1514. doi:10.1046/j.1365-2036.2003.01496.x
29. Hannan A, Weil J, Broom C, Walt RP. Effects of oral pantoprazole on 24-hour intragastric acidity and plasma gastrin profiles. Aliment Pharmacol Ther. 1992;6(3):373-380. doi:10.1111/j.1365-2036.1992.tb00058.x
30. Hartmann M, Theiss U, Huber R, et al. Twenty-four-hour intragastric pH profiles and pharmacokinetics following single and repeated oral administration of the proton pump inhibitor pantoprazole in comparison to omeprazole. Aliment Pharmacol Ther. 1996;10(3):359-366. doi:10.1111/j.0953-0673.1996.00359.x
31. Li XQ, Andersson TB, Ahlström M, Weidolf L. Comparison of inhibitory effects of omeprazole, esomeprazole, lansoprazole, pantoprazole, and rabeprazole on human cytochrome P450 activities. Drug Metab Dispos. 2004;32(8):821–827.
32. Wedemeyer RS, Blume H. Pharmacokinetic drug interaction profiles of proton pump inhibitors: an update. Drug Saf. 2014;37(4):201–211.
33. Li XQ, Andersson TB, Ahlström M, Weidolf L. Comparison of inhibitory effects of the proton pump-inhibiting drugs omeprazole, esomeprazole, lansoprazole, pantoprazole, and rabeprazole on human cytochrome P450 activities. Drug Metab Dispos. 2004;32(8):821-827. doi:10.1124/dmd.32.8.821
34. Wedemeyer RS, Blume H. Pharmacokinetic drug interaction profiles of proton pump inhibitors: an update. Drug Saf. 2014;37(4):201-211. doi:10.1007/s40264-014-0144-0
35. Cuisset T, Frere C, Quilici J, et al. Comparison of omeprazole and pantoprazole influence on a high 150-mg clopidogrel maintenance dose the PACA (Proton Pump Inhibitors And Clopidogrel Association) prospective randomized study. J Am Coll Cardiol. 2009;54(13):1149-1153. doi:10.1016/j.jacc.2009.05.050
36. Maher RL, Hanlon J, Hajjar ER. Clinical consequences of polypharmacy in elderly. Expert Opin Drug Saf. 2014;13(1):57-65. doi:10.1517/14740338.2013.827660
37. Guthrie B, Makubate B, Hernandez-Santiago V, Dreischulte T. The rising tide of polypharmacy and drug-drug interactions: population database analysis 1995-2010. BMC Med. 2015;13:74. Published 2015 Apr 7. doi:10.1186/s12916-015-0322-7
38. Wastesson JW, Morin L, Tan ECK, Johnell K. An update on the clinical consequences of polypharmacy in older adults: a narrative review. Expert Opin Drug Saf. 2018;17(12):1185-1196. doi:10.1080/14740338.2018.1546841
39. Kliem V, Bahlmann J, Hartmann M, Huber R, Lühmann R, Wurst W. Pharmacokinetics of pantoprazole in patients with end-stage renal failure. Nephrol Dial Transplant. 1998;13(5):1189-1193. doi:10.1093/ndt/13.5.1189
40. Richter JE, Bochenek W; Pantoprazole US GERD Study Group. Oral pantoprazole for erosive esophagitis: a placebo-controlled, randomized clinical trial. Am J Gastroenterol. 2000;95(11):3071–3080.
41. Dabrowski A, Štabuc B, Lazebnik L. Meta-analysis of the efficacy and safety of pantoprazole in the treatment and symptom relief of patients with gastroesophageal reflux disease — PAN-STAR. Prz Gastroenterol. 2018;13(1):6-15. doi:10.5114/pg.2018.74556
42. van Rensburg C, Berghöfer P, Enns R, Dattani ID, Maritz JF, Gonzalez Carro P, Fischer R, Schwan T. Efficacy and safety of pantoprazole 20 mg once daily treatment in patients with ulcer-like functional dyspepsia. Curr Med Res Opin. 2008;24(7):2009–2018.
43. Brunner G, Harke U. Long-term therapy with pantoprazole in patients with peptic ulceration resistant to extended high-dose ranitidine treatment. Aliment Pharmacol Ther. 1994;8(4):439–446.
44. Bianchi Porro G, Lazzaroni M, Imbesi V, Montrone F, Santagada T. Efficacy of pantoprazole in the prevention of peptic ulcers induced by non-steroidal anti-inflammatory drugs: a prospective, placebo-controlled, double-blind, parallel-group study. Dig Liver Dis. 2000;32(3):201–208.
45. Leng ZY, Wang JH, Gao L, Shi K, Hua HB. Efficacy of pantoprazole plus perforation repair for peptic ulcer and its effect on the stress response. World J Gastrointest Surg. 2023;15(12):2757–2767.
46. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Еспа-празол® (пантопразол).