7 квітня світова медична спільнота щороку відзначає дату, пов’язану із заснуванням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) — однієї з ключових інституцій глобальної системи охорони здоров’я. Саме цього дня у 1948 році набув чинності її Статут, заклавши основу для міжнародної співпраці у сфері медицини та громадського здоров’я.
Ідея створення ВООЗ виникла у складний історичний період. Світ щойно пережив трагедію Другої світової війни, яка продемонструвала вразливість систем охорони здоров’я та необхідність об’єднання зусиль різних країн. Масові переміщення населення, епідемії, дефіцит ресурсів і руйнування медичної інфраструктури поставили перед міжнародною спільнотою нові виклики. У відповідь на це в межах новоствореної Організації Об’єднаних Націй було ініційовано створення спеціалізованого органу, який би координував діяльність у сфері охорони здоров’я.
У 1946 році в Нью-Йорку відбулася Міжнародна конференція охорони здоров’я, де представники 61 країни підписали Статут ВООЗ. Документ визначив здоров’я не лише як відсутність хвороб, а як стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя — формулювання, яке стало революційним для свого часу та залишається актуальним і сьогодні. Основною метою організації від початку було «досягнення всіма народами найвищого можливого рівня здоров’я».
Для реалізації цієї мети ВООЗ зосередилася на ключових напрямах: боротьбі з інфекційними захворюваннями, розвитку систем охорони здоров’я, вакцинації та формуванні глобальних стандартів якості лікарських засобів.
Саме під егідою ВООЗ було реалізовано одну з найуспішніших кампаній в історії медицини — ліквідацію натуральної віспи у 1980 році.
Окрім цього, організація формує міжнародні підходи до фармацевтичного регулювання та веде Модельний список основних лікарських засобів, який допомагає країнам визначати пріоритети у забезпеченні населення медикаментами.
Сьогодні ВООЗ об’єднує понад 190 держав і відіграє ключову роль у реагуванні на глобальні виклики — від спалахів інфекцій до гуманітарних криз, забезпечуючи координацію, експертну підтримку та обмін даними між країнами.
Україна в системі ВООЗ: еволюція взаємодії та сучасна роль
Україна має особливу історію взаємодії із Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Ще у 1948 році Українська РСР увійшла до числа держав-засновниць організації як частина Організації Об’єднаних Націй. Після відновлення незалежності у 1992 році країна підтвердила своє членство вже як суверенна держава, розпочавши новий етап співпраці.
Одним із ключових внесків ВООЗ у розвиток української системи охорони здоров’я стало впровадження міжнародних підходів до фармацевтичного регулювання. Йдеться, зокрема, про стандарти належної виробничої практики (GMP), посилення системи контролю якості лікарських засобів і формування національних переліків основних препаратів. Це суттєво сприяло гармонізації українського фармацевтичного ринку з глобальними вимогами.
Серед пріоритетних напрямів співпраці — боротьба з інфекційними захворюваннями, розвиток імунопрофілактики, удосконалення системи епіднагляду та зміцнення громадського здоров’я. Ці напрями залишаються актуальними і сьогодні, особливо в умовах нових викликів для системи охорони здоров’я.
Водночас Україна не лише отримує підтримку, а й активно долучається до діяльності ВООЗ. Країна бере участь у формуванні глобальної політики у сфері здоров’я, надає дані для міжнародного моніторингу та ділиться досвідом трансформації системи в умовах економічних і гуманітарних викликів. Цей досвід є особливо цінним для держав, які проходять подібні етапи розвитку.
Таким чином, створення Всесвітньої організації охорони здоров’я стало відповіддю на гіркі уроки воєнного часу та усвідомлення того, що здоров’я є спільною цінністю для всього людства. Статут організації набув чинності 7 квітня 1948 року — відтоді щороку цього дня відзначають Всесвітній день здоров’я як нагадування про важливість міжнародної солідарності у збереженні життя та здоров’я людей у всьому світі.
Підготовлено за матеріалами ВООЗ https://www.who.int/ru/about/histor