Світлана Жадько, к.фарм.н, доцент, НФаУ
Ганна Бабічева, к.фарм.н, доцент, НФаУ
Лариса Просяник, голова правління ГО «Вінницька асоціація фармацевтів «CUM DEO», заслужений працівник фармації України
Олександр Севрюков, к.фарм.н, доцент, ІПКСФ НФаУ
Сучасна фармацевтична практика перебуває в умовах постійних трансформацій. Реформується система охорони здоров’я, збільшується використання електронних рецептів, розширюються функції фармацевта, зростає роль фармацевтичної опіки та відповідального самолікування. Водночас фармацевтичні працівники щоденно стикаються з реальністю, у якій професійні знання, етичні переконання та вимоги законодавства не завжди узгоджуються між собою.
Особливо гостро ці суперечності проявилися під час пандемії COVID-19, а згодом — у період повномасштабної війни. Дефіцит лікарських засобів, обмежений доступ пацієнтів до лікаря, психологічна напруга, комерційний тиск та підвищені очікування суспільства створюють для фармацевта складне поле морального вибору.
У таких умовах етичні дилеми перестають бути поодинокими випадками й перетворюються на щоденну професійну реальність. Саме тому питання фармацевтичної етики та деонтології набувають особливої актуальності, стаючи важливим орієнтиром для ухвалення відповідальних рішень у практичній діяльності.
Сучасна професійна роль фармацевта
Згідно з міжнародними підходами Всесвітньої організації охорони здоров’я, фармацевт розглядається як повноцінний учасник системи охорони здоров’я. Концепції «фармацевта семи зірок», а згодом — «фармацевта десяти зірок» відображають еволюцію професії від виключно технологічної до клінічно та соціально орієнтованої.
Сучасний фармацевт — це не лише фахівець з відпуску лікарських засобів, а й консультант з раціональної фармакотерапії, експерт з лікарських взаємодій, учасник профілактичних програм, мотиватор пацієнта до дотримання режиму лікування та відповідального самолікування.
У багатьох країнах Європейського Союзу фармацевти беруть участь у вакцинації, скринінгових програмах, веденні хронічних пацієнтів, фармаконагляді, програмах боротьби з антибіотикорезистентністю та наркотичною залежністю. Такий підхід підсилює соціальну значущість професії й формує довіру і повагу суспільства до фармацевтичного фахівця.
Етична дилема в роботі фармацевта — це ситуація, коли необхідно зробити вибір між двома або більше варіантами, кожен з яких суперечить певним цінностям або обов’язкам.
Український контекст: джерела професійного конфлікту
Попри високий рівень підготовки фахівців в університетах і коледжах, вітчизняна фармацевтична практика стикається з низкою системних проблем. Однією з них є розрив між теоретичними знаннями фармацевта та можливістю повноцінно реалізувати їх у щоденній роботі.
Нерідко фармацевт сприймається не як спеціаліст охорони здоров’я, а як працівник роздрібної торгівлі — «касир у білому халаті». Така модель призводить до знецінення професії, зниження довіри пацієнтів, емоційного вигорання персоналу та втрати мотивації молодими спеціалістами.
Додатковим чинником є комерційний тиск: плани продажів, орієнтація на середній чек, пріоритет просування окремих препаратів. У поєднанні з недосконалістю системи рецептурного забезпечення це створює ситуації, у яких фармацевт змушений балансувати між професійним обов’язком, вимогами керівництва, очікуваннями пацієнта та власними моральними переконаннями.
За результатами проведеного нами анонімного опитування за участі 250 фармацевтичних працівників з різних областей країни (завідувачів аптек, фармацевтів й асистентів фармацевтів), 94,8 % фахівців стикалися з тими чи іншими етичними дилемами при роботі в аптеці.
Найбільше етичних протиріч у фахівців-практиків викликає відпуск рецептурного препарату без відповідно оформленого чинного рецепта лікаря (71,6 % респондентів) (рис. 1). Це пов’язано з тим, що пацієнти часто звертаються з аргументами терміновості, попереднього досвіду застосування препарату або відсутності лікаря. На жаль, має місце практика призначень лікарем рецептурних препаратів по телефону, у месенджерах, на листі паперу тощо без належно оформленого рецепта. У таких випадках фармацевт опиняється між вимогами законодавства та бажанням допомогти людині.
Другою за поширеністю етичною дилемою є відпуск лікарського засобу, у якого спливає термін придатності (56,0 % респондентів). У значної частини респондентів виникають етичні протиріччя щодо рекомендації препаратів для виконання плану продажів (49,1 %), рекомендації більш дорогих препаратів при наявності дешевших альтернатив (45,7 %) та відпуску дієтичних добавок (36,2 %). У частини фахівців етичні питання виникають при відпуску препаратів без доказової бази (24,1 % респондентів) та відпуску препаратів, що викликають залежність, з немедичною метою (15,5 %).
41,9 % учасників опитування визнають, що робота в аптеці змушує приймати рішення, які суперечать їхнім професійним переконанням. Ще 35,9 % респондентів не змогли дати однозначної відповіді на це питання, що може свідчити про недостатній рівень сформованості етичної компетентності у частини фармацевтичних працівників (рис. 2).
Наслідки невирішених етичних дилем у професійній діяльності фармацевта
Постійне перебування фармацевта в умовах невирішення етичних дилем має суттєві негативні наслідки як для самого фахівця, так і для фармацевтичної професії загалом (рис. 3).
У практичній діяльності фармацевт часто опиняється під одночасним тиском інтересів пацієнта, власних моральних переконань, комерційних вимог роботодавця та системних недоліків організації охорони здоров’я. Наявність таких суперечливих очікувань формує внутрішній професійний конфлікт, у якому відсутність чіткого етично обґрунтованого рішення призводить до психологічного напруження.
Тривале перебування в подібному стані спричиняє поступове зниження якості професійної діяльності. У фармацевтичних працівників може спостерігатися недотримання професійних стандартів, розчарування у виборі професії, зниження самооцінки та втрата мотивації до розвитку. Хронічний моральний стрес, пов’язаний із необхідністю постійно приймати компромісні або вимушені рішення, створює передумови для емоційного виснаження.
У сукупності зазначені чинники формують високий ризик професійного вигорання фармацевтів, що негативно впливає не лише на їхній психологічний стан, а й на безпеку фармацевтичної допомоги та рівень довіри пацієнтів. У ситуації, коли недосконалість системи змушує фахівця регулярно порушувати власні етичні переконання або професійні стандарти, відбувається поступова втрата морального фундаменту професії. Саме тому своєчасне розпізнавання етичних дилем і формування етичної компетентності фармацевта є необхідною умовою збереження професійної стійкості та якості фармацевтичної практики.
Фармацевтична етика та деонтологія як професійна опора
Фармацевтична етика є складовою загальної професійної етики та визначає моральні норми поведінки фармацевтичних працівників у процесі здійснення професійної діяльності. Її фундаментом є повага до гідності людини, пріоритет інтересів пацієнта, відповідальність за безпеку фармакотерапії та дотримання принципу «не зашкодь».
Фармацевтична деонтологія — це розділ фармацевтичної етики, що вивчає професійні обов'язки працівників аптек.
Етичний кодекс фармацевтичних працівників України закріплює основні моральні орієнтири професії, наголошуючи на обов’язку надання достовірної інформації, збереженні конфіденційності, неупередженому ставленні до пацієнтів та недопущенні домінування комерційних інтересів над медичними.
У реальних умовах саме етичні принципи часто стають тим внутрішнім компасом, який допомагає фармацевту ухвалювати рішення у складних і неоднозначних ситуаціях.
Етична компетентність фармацевта
Етична компетентність фармацевта — це здатність фахівця усвідомлено, відповідально й професійно діяти у складних ситуаціях фармацевтичної практики, керуючись нормами професійної етики, деонтології, чинного законодавства та інтересами пацієнта.
Сутність етичної компетентності проявляється у здатності фармацевта:
- розпізнавати етичні дилеми у професійній діяльності;
- приймати рішення в умовах конфлікту між нормами законодавства і очікуваннями пацієнта, комерційними інтересами та професійним обов’язком, особистими переконаннями та правами пацієнта;
- діяти відповідно до принципу «не зашкодь»;
- зберігати професійну гідність і довіру до фармацевтичної професії.
Основними складовими етичної компетентності фармацевта є професійні знання, цінності та професійні установки, уміння й навички, етичне мислення, особиста відповідальність (табл. 1).
Розгляд кейсу етичної дилеми з аптечної практики
Однією з поширених етичних дилем у роботі фармацевта є звернення споживача з проханням повернути лікарський засіб після його придбання в аптеці (рис. 4).
Найчастіше такі ситуації виникають у соціально вразливих категорій населення, зокрема, серед людей похилого віку, які можуть помилково придбати не той препарат або звертаються з проханням повернення з особистих чи сімейних причин.
З юридичної точки зору зазначене питання чітко врегульоване чинним законодавством. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», лікарські засоби належної якості обміну та поверненню не підлягають. Дотримання цієї норми є обов’язком фармацевтичного працівника та не залежить від суб’єктивних обставин звернення пацієнта.
Технічно, після розрахунку відвідувача аптеки та пробиття касового чека повернення лікарського засобу стає неможливим, навіть якщо відразу після цього відвідувач помітив помилку і хоче повернути товар.
Разом із тим з етичної позиції подібні ситуації часто супроводжуються значним емоційним навантаженням. Фармацевт може зіштовхнутися з проханням людини похилого віку, яка помилково придбала лікарський засіб, або з проханням повернути ліки у зв’язку зі смертю близької людини та гострою фінансовою потребою. Такі обставини викликають співчуття та внутрішній моральний конфлікт між бажанням допомогти та необхідністю дотримання професійних правил.
Однак повернення лікарських засобів створює суттєві ризики для безпеки фармакотерапії. Існує ймовірність ненавмисного псування препаратів унаслідок порушення температурного режиму, перегріву, заморожування або порушення цілісності упаковки. Крім того, не можна виключити ризик навмисного псування чи підміни лікарських засобів. Використання таких препаратів у подальшому може становити реальну загрозу життю та здоров’ю інших пацієнтів.
З огляду на зазначене, законне й водночас етично обґрунтоване рішення у подібних випадках полягає у відмові в поверненні лікарських засобів. При цьому важливу роль відіграє форма комунікації: фармацевт повинен проявляти повагу, емпатію та тактовність, спокійно пояснювати причини відмови, акцентуючи увагу на питаннях безпеки та відповідальності перед іншими споживачами.
Отже, навіть за наявності емоційно складних життєвих обставин дотримання нормативних вимог у поєднанні з коректною професійною поведінкою дозволяє фармацевту зберегти баланс між гуманізмом і відповідальністю, забезпечуючи захист здоров’я населення та дотримання етичних принципів фармацевтичної практики.
Алгоритм прийняття етичного рішення у роботі фармацевта
У процесі професійної діяльності фармацевт нерідко стикається з ситуаціями, у яких стандартні інструкції не дають однозначної відповіді. У таких випадках доцільним є застосування послідовного алгоритму прийняття етичного рішення, що дозволяє мінімізувати ризики та забезпечити обґрунтований професійний вибір (рис. 5).
Першим етапом є аналіз ситуації, який передбачає встановлення фактичних обставин звернення, з’ясування причин та умов, за яких пацієнт потребує допомоги, а також оцінку загального стану пацієнта. Чітке розуміння контексту є основою для подальшого прийняття рішення.
Наступним кроком є визначення етичних принципів, які залучені в конкретній ситуації. До них належать принципи: «не зашкодь», професіоналізму, справедливості, поваги до гідності пацієнта та забезпечення конфіденційності. Усвідомлення того, які саме цінності можуть вступати у конфлікт, дозволяє фармацевту діяти більш виважено.
Важливим етапом є врахування юридичних рамок професійної діяльності. Фармацевт повинен орієнтуватися на чинні нормативні вимоги щодо відпуску лікарських засобів, особливі правила воєнного часу, а також ліцензійні умови провадження фармацевтичної діяльності.
Подальше прийняття рішення має ґрунтуватися на орієнтації на благо пацієнта. У цьому контексті необхідно оцінити, який варіант дій є найбезпечнішим, яке рішення найбільше відповідає інтересам здоров’я людини та яким чином можна мінімізувати можливі ризики.
Окрему увагу слід приділити оцінці ризиків і наслідків прийнятого рішення. Аналізу підлягає потенційна шкода для пацієнта, можливі ризики для інших осіб, професійні та репутаційні наслідки для фармацевта, а також вплив прийнятого рішення на рівень довіри суспільства до фармацевтичної професії.
Завершальним етапом є вибір варіанту дій, який є законним, найменш шкідливим, етично обґрунтованим та спрямованим на забезпечення безпеки й добробуту пацієнта. Використання такого алгоритму сприяє формуванню етичної компетентності фармацевта та забезпечує системний підхід до вирішення складних професійних ситуацій.
Висновки
Етичні дилеми є невід’ємною складовою сучасної фармацевтичної практики. Вони виникають на перетині професійного обов’язку, законодавчих вимог і реальних потреб пацієнта. Уміння усвідомлено діяти в таких ситуаціях є показником зрілості професії та особистої відповідальності фармацевта.
Події останніх років переконливо демонструють високі моральні якості фармацевтичних працівників України. Робота в умовах війни, дефіциту ресурсів, психологічного навантаження та постійного ризику стала свідченням відданості професії й служінню суспільству.
Саме поєднання професійних знань, етичної компетентності та підтримки з боку держави й роботодавців здатне забезпечити формування довіри населення до фармацевта як до фахівця охорони здоров’я. Адже етично виважене рішення — навіть якщо воно не задовольняє всіх — завжди спрямоване на збереження життя, здоров’я та професійної гідності.