Редакція журнала «Сучасна фармація» продовжує спілкування з видатними фахівцями, що відзначені званням «Заслужений працівник фармації України». Цього разу героєм нашої публікації є доктор фармацевтичних наук, професор Костянтин Леонідович Косяченко, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.
Професійна діяльність Костянтина Леонідовича становить собою унікальний приклад поєднання глибокої академічної підготовки, високого рівня державної управлінської експертизи та активної громадської позиції. Протягом понад трьох десятиліть його кар’єра еволюціонувала від практичного управління аптечним закладом до формування стратегічних векторів державної політики у сфері охорони здоров’я, зокрема, в таких критичних сегментах, як ціноутворення на лікарські засоби та оцінка медичних технологій.
Костянтине Леонідовичу, Ви отримали звання «Заслужений працівник фармації України» у 2007 році. Що ця нагорода означала для вас тоді, на етапі роботи в Державній службі лікарських засобів, і як змінилося її сприйняття за ці роки?
Сьогодні я пишаюся тим, що маю почесне звання «Заслужений працівник фармації України» не менше, ніж це було на момент нагородження, однак сприйняття відзнаки дійсно змінилося. Тоді я оцінював це як своєрідний аванс, вважаючи, що є й більш достойні кандидати на її отримання. Зараз я розумію, що отримав це звання по праву і прагну відповідати його високому статусу.
Які саме досягнення того періоду, на ваш погляд, стали вирішальними для отримання цієї високої державної нагороди?
Вважаю, що була оцінена і робота у Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів у Житомирській області, яку я очолював, починаючи з 1999 року і де довелося її буквально започатковувати й налагоджувати роботу, і діяльність по формуванню регуляторної бази фармацевтичної галузі під час роботи у Міністерстві охорони здоров’я України. Протягом десятиліття я займався питаннями стандартизації фармацевтичної діяльності, що було критично необхідним для інтеграції України в міжнародне професійне співтовариство. Напевне, саме ці здобутки й стали найсуттєвішими для оцінки мого внеску у розвиток галузі.
Наскільки важливою є державна відзнака для науковця та управлінця сьогодні? Чи допомагає цей статус у просуванні складних реформ у фармацевтичному секторі?
Я отримав звання «Заслужений працівник фармації України» одним з перших, тому можу відмітити, що у часи радикальних змін у фармацевтичному секторі державна відзнака слугує певним «сертифікатом якості» досвіду. Це відкриває двері для діалогу, де вас готові слухати як людину, чий внесок уже визнано на рівні країни. Водночас, звання стимулює бути відповідальним за прийняття важливих управлінських рішень стосовно професії. Для мене цей статус став внутрішнім стимулом: коли ти представляєш професійну спільноту на такому рівні, ти не маєш права на поверховість чи лобізм. Кожне управлінське рішення проходить крізь фільтр професійної честі.
Як завідувач кафедри в НМУ імені О. О. Богомольця, як Ви вважаєте, що сьогодні означає бути «заслуженим» для молодого покоління?
Для сучасного покоління поняття «заслужений» трансформується, і це природний процес. Для молоді на перший план сьогодні виходять конкретні, вимірювані досягнення, а державне звання для них не є самоціллю чи обов’язковим атрибутом успіху. І я певною мірою поділяю цей підхід: статус має бути не «короною», а результатом реальної праці.
Власне, і в моєму житті прагнення отримати звання ніколи не було головним стимулом. Проте для мене воно набуло глибокого особистого сенсу через сімейну історію. Мій батько був Заслуженим працівником профтехосвіти УРСР, і я з дитинства бачив, скільки невтомної праці та душі він вкладав у свою справу. Я розумів, що для батьків моє визнання на державному рівні буде найкращим доказом того, що їхні зусилля у моєму вихованні та навчанні дали гідний результат.
Ваша докторська дисертація була присвячена теоретичному обґрунтуванню принципів ціноутворення на лікарські засоби. Які з ваших розробок того часу сьогодні реально працюють у механізмах державного регулювання цін?
У монографії у співавторстві з проф. Немченко Аллою Семенівною «Ціноутворення на лікарські засоби», яка вийшла у 2012 р., обґрунтовувалась необхідність переходу від прямих адміністративних методів до гнучкого економічного регулювання. Було виділено кілька ключових механізмів, які мали бути імплементовані в Україні:
- зовнішнє референтне ціноутворення: порівняння цін на препарати в референтних країнах (сусідні держави зі схожим рівнем ВВП) для встановлення верхньої межі ціни при державних закупівлях;
- внутрішнє реферування: встановлення єдиної ціни відшкодування для групи генеричних препаратів з однаковою діючою речовиною;
- моніторинг цін: створення прозорої системи відстеження динаміки вартості ліків на всіх етапах — від виробника до кінцевого споживача.
Наразі усі ці механізми впроваджені в Україні, хоча це відбулось не одразу. Монографію, яка узагальнювала результати наших досліджень і пропозиції щодо ціноутворення, я намагався якомога ширше розповсюдити серед можновладців, які впливали на формування державної політики в галузі охорони здоров’я, і згодом більшість положень вдалося впровадити у практику. Одна із запропонованих ідей — створення національного каталогу цін — була реалізована лише нещодавно, а реферування застосовувалось і у Пілотному проєкті щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, який діяв у 2013–2014 рр. і у програмі «Доступні ліки», розпочатій у квітні 2017 року.
Ще одним напрямком, якому був присвячений цілий розділ у моїй докторській дисертації і який зараз стрімко розвивається в Україні, є оцінка медичних технологій (ОМТ). Це стало логічним продовженням роботи над ціноутворенням, оскільки саме ОМТ дозволяє найбільш точно визначити клінічну та економічну доцільність використання нових технологій в умовах обмеженого бюджету.
Ви обіймали керівні посади в МОЗ, Держслужбі лікарських засобів та виробів медичного призначення, Держлікінспекції. Які з впроваджених під вашим керівництвом рішень Ви вважаєте найбільш вагомим внеском у розвиток вітчизняної фармації?
Хочу наголосити, що робота в управлінні, а особливо в реформуванні — завжди командна, і я був членом команди, яка працювала над створенням Національного переліку основних лікарських засобів на базі переліку ВООЗ. За останні роки він значно трансформувався, але його основу було закладено понад 20 років тому. Також я був причетним до налагодження партнерських стосунків між Європейською і Українською Фармакопеєю, брав участь у створенні Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів як центрального органу виконавчої влади, у розробці таких документів, як Постанова КМУ № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби». Я також брав участь у впровадженні механізмів реімбурсації та розширенні програми «Доступні ліки». Одним з найсуттєвіших напрямків своєї наукової та професійної діяльності вважаю саме оцінку медичних технологій, яка є критично важливим інструментом для прийняття обґрунтованих рішень у системі охорони здоров'я. Ще одним напрямом моєї діяльності є стандартизація у сфері охорони здоров’я. Адже стандарти лікування та реабілітації, клінічні протоколи, лікарський формуляр, а також табель оснащення закладів охорони здоров’я є основою для надання якісної медичної та реабілітаційної допомоги українським пацієнтам. Але це тема для іншого великого інтерв’ю.
Чому впровадження ОМТ є критично важливим для сучасної системи охорони здоров'я України і як цей інструмент допоможе у найближчий час формувати державні переліки ліків так, щоб бюджетні кошти витрачалися максимально ефективно?
Взагалі, хочу зауважити, що в українському законодавстві застосовується термін «оцінка медичних технологій», але більш точно відображає сутність цього напрямку дослівний переклад з англійської — «оцінка технологій охорони здоров’я» (Health Тechnology Аssessment). Застосування такої оцінки базується на розрахунку показників ефективності. Так, без оцінки технологій неможливо визначити клінічну ефективність та економічну доцільність лікарських засобів і медичних втручань. Цей підхід дозволяє державі уникати закупівлі малоефективних, але дорогих технологій, що особливо важливо для лікування орфанних захворювань або онкології. Хочу зазначити, що оцінка технологій охорони здоров’я повинна обов'язково передувати закупівлям та впровадженню нових технологій.
Оцінка технологій охорони здоров’я є саме тим інструментом, який допомагає ухвалювати правильні рішення. Як управлінець, я багато разів стикався із ситуацією, коли було неможливо прийняти правильне рішення, оскільки не вистачало даних. А ОМТ дозволяє отримати дані не лише про ефективність та економічну доцільність використання тих чи інших лікарських засобів, приладів, методів лікування, а й оцінити їх ефект для системи охорони здоров’я у цілому або для стану окремих пацієнтів. Госпітальна ОМТ, яка є частиною цього процесу і яку ми активно пілотуємо, на мій погляд, може стати дієвим інструментом на рівні закладів охорони здоров’я, особливо в умовах децентралізації.
Разом з тим, у нас є певні недоліки. Система ОМТ передбачає обов’язкову імплементацію рішень в систему охорони здоров’я, але це відбувається не завжди повною мірою через недостатність фінансування. Сподіваюсь, що коли в Україні буде впроваджено медичне страхування, ОМТ буде ще більш затребуваним. Коли це станеться, прогнозувати складно, бо для впровадження медичного страхування потрібні політична воля і готовність суспільства.
У своїх працях Ви часто піднімали питання соціальної безпеки фармацевтичного забезпечення. Чи вдалося Україні досягти того рівня безпеки, про який Ви писали у 2012 році?
Слід зазначити, що економічна доступність ліків є не лише питанням охорони здоров’я, а й елементом національної безпеки держави. Завдяки Пілотному проєкту, програмі «Доступні ліки», більш раціональному використанню бюджетних коштів при державних закупівлях рівень соціальної безпеки фармацевтичного забезпечення населення дещо покращився, але повномасштабна війна знову погіршила ситуацію. Для того, щоб оцінити реальні результати ефективності програми «Доступні ліки», недостатньо просто відслідковувати кількість електронних рецептів, обсяг витрачених коштів та кількість аптек-учасників, а лише ці показники наразі фіксуються НСЗУ. Щоб оцінити ефективність програми, важливо проаналізувати такі показники, як зниження рівня захворюваності, інвалідизації, вплив на загальний стан системи охорони здоров'я тощо.
Отже, програма «Доступні ліки» дуже важлива для людей, які лікуються від серйозних нозологій, проте без доказів реального впливу на показники здоров’я населення неможливо повноцінно оцінити її ефективність.
Аналітики відзначають стагнацію обсягів продажу лікарських засобів в упаковках при зростанні грошового обороту. Як ця тенденція впливає на доступність ліків і яку роль тут може зіграти розширення програми «Доступні ліки»?
Так, дійсно, ціни на ліки зростають, а кількість споживачів в Україні значно скоротилася. До того ж, споживання лікарських засобів в Україні в розрахунку на одну особу станом на 2024 р. було близько $130, що значно нижче, ніж у Європі (наприклад, Польща — $292, Естонія $341, Швейцарія $910). Саме це і пояснює картину, що склалася. Але на зростання цін сьогодні впливають багато об’єктивних факторів, пов’язаних з війною: виробники й дистриб’ютори несуть величезні збитки через руйнування складів та виробничих потужностей, попит на товари аптечного кошика зменшився, слабшає гривня, дорожчає сировина. В цій ситуації в першу чергу страждають люди з низьким рівнем доходу, і наблизити до них фармацевтичну допомогу може саме програма «Доступні ліки», її розширення за рахунок включення додаткових нозологій.
Ви досліджували перспективи ринку медичного канабісу в Україні. Як статусний науковець, як Ви долаєте консерватизм у професійному середовищі щодо таких інноваційних, але дискусійних тем?
Медичний канабіс зацікавив мене як нова медична технологія й ми з колегами почали вивчати, наскільки ця технологія ефективна. На початку наших досліджень доказова база щодо використання медичного канабісу була досить скромною, але зараз вона стрімко розширюється. Аналіз світового досвіду підготував наукове підґрунтя для легалізації конопель у медичних цілях в Україні. Я впевнений, що легалізація медичного канабісу буде стимулювати наукові дослідження у цій галузі, що дозволить спрямовувати податки до бюджету й надати ефективну допомогу хворим, які цього потребують. Вважаю, що для подолання консерватизму лікарів потрібно проводити велику роз’яснювальну роботу, оскільки вони поки що бояться призначати препарати на основі медичного канабісу. Ситуація з аптеками складніша, оскільки для отримання дозволу на виготовлення препаратів на основі канабісу існують дуже жорсткі вимоги, які більшість аптек не зможуть дотримати, тому навряд чи багато з них будуть налаштовані на таку діяльність. В українському суспільстві існують побоювання, що легалізація медичного канабісу призведе до зловживань, але досвід країн, які вже пройшли цей шлях підтверджує, що у них така тенденція не спостерігається. Отже, детально вивчивши проблему, я впевнений, що легалізація медичного канабісу в Україні принесе користь суспільству, науці, медичній системі й пацієнтам, які потребують такого лікування.
Експерти називають 2025 рік переломним у питаннях державного регулювання через активне втручання регуляторів у ціноутворення та асортиментну політику аптек. Як Ви оцінюєте цей баланс між тиском на бізнес та соціальним захистом пацієнтів?
Наразі в Україні склалася ситуація, коли у фармації не працює професійне самоврядування, яке є основою фармацевтичної системи в європейських країнах. Там недотримання етики провадження фармацевтичної діяльності унеможливлює таку діяльність загалом. Тому жорстке регуляторне втручання, на мій погляд, стало необхідним саме зараз, щоб зупинити «дику торгівлю» ліками в аптеках, зниження професійних стандартів і залучення до роботи працівників, що не мають фармацевтичної освіти. Всі ці дії є доречними і своєчасними, якщо вони спроможні наблизити діяльність суб’єктів фармацевтичного ринку до такого стану, коли фармацевт зможе відчувати гордість за свою професією.
Варто наголосити, що кар’єра фармацевта не обмежується роботою в аптеці. Сучасна фармація — це величезна індустрія: від наукових розробок до стратегічного менеджменту. Завдяки фундаментальній і різноплановій підготовці фахівець може реалізувати свій потенціал у будь-якому напрямку, що й доводить мій власний досвід. Головне — мислити масштабно, діяти рішуче та ніколи не зупинятися в розвитку.
Ви наголошуєте на необхідності повернення аптеки до витоків професії. Які саме європейські стандарти мають стати обов'язковими для українських аптек, щоб вони перестали сприйматися як «магазини»?
Досвід європейських країн обов’язково треба запозичувати. Висококваліфікований фармацевт в аптеці може працювати на передній ланці медичної допомоги, і це може бути ефективним способом економії ресурсів системи охорони здоров’я. Фармацевти можуть надавати кваліфіковані консультації з підбору та корекції фармакотерапії, але є проблема з фінансуванням такої послуги, яка за кордоном здійснюється в межах медичного страхування, наразі відсутнього в Україні. Другою умовою реалізації таких послуг є впровадження кваліфікації «сімейний фармацевт», який буде мати всю інформацію про призначення ліків хворому.
Ви неодноразово застерігали від небезпеки купівлі ліків у мережі Інтернет. Які регуляторні механізми, на вашу думку, мають бути впроваджені найближчим часом, щоб захистити українського споживача від фальсифікату в Інтернеті?
За оцінками ВООЗ, Інтернет є найбільшим джерелом розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів, тому я б не рекомендував купівлю ліків цим способом. Інша ситуація з прайс-агрегаторами, які лише дозволяють обрати найкращу пропозицію і забронювати товари, а отримання відбувається безпосередньо в аптеці, яка відповідає за якість товару. Безумовно, держава повинна боротися з розповсюдженням фальсифікованих лікарських засобів, але й споживачі, у свою чергу, повинні бути обачними, щоб не наражати себе на небезпеку.
Враховуючи цифровізацію медицини, яким Ви бачите місце фармацевта в системі охорони здоров’я через 10 років? Чи не замінить штучний інтелект фармацевта як консультанта?
Штучний інтелект є гарним помічником і я теж до нього інколи звертаюсь про допомогу, аде досвідченого фахівця він ніколи не замінить, бо щоб ставити йому правильні питання, треба мати базові знання, які надає лише професійна освіта. А допомагати фахівцям він, звичайно, буде.
Фармація відноситься до тих галузей, зміни в яких тісно пов’язані зі здоров’ям людства. Як Ви уявляєте собі майбутнє фармації?
Я переконаний: майбутнє — за персоналізованою фармацією. Ми всі різні, тому і «золотий стандарт» лікування має бути свій для кожного. Вже незабаром ми зможемо відмовитися від промислових партій ліків на користь локального аптечного виготовлення за допомогою 3D-технологій.
Це виглядає майже як наукова фантастика, що стає реальністю: аптека перетворюється на лабораторію, де принтер створює таблетку з індивідуальною комбінацією доз та допоміжних речовин, враховуючи вагу, вік та навіть спосіб життя пацієнта. Це буде епоха найвищого рівня фармацевтичної опіки, де технології служать унікальності кожної людини.
Інтерв’ю для журналу «Сучасна фармація» підготувала Олена Шуванова, к.фарм.н.