Ганна Кирпач, лікар
Скарги на вагінальні виділення, свербіж чи дискомфорт у ділянці зовнішніх статевих органів — одна з найпоширеніших причин звернення жінок до лікарів загальної практики, гінекологів і фармацевтів. Такі симптоми найчастіше зумовлені порушенням вагінальної мікрофлори або запальними процесами інфекційної чи неінфекційної природи. У клінічній практиці ці стани об’єднують під терміном «вагініти».
Що таке вагініт?
Вагініт — це запалення слизової оболонки піхви, яке зазвичай супроводжується виділеннями, свербежем, відчуттям печіння або дискомфортом у ділянці зовнішніх статевих органів.
_____________
ЦЕ ВАЖЛИВО!
Вагінальні скарги — одна з найпоширеніших причин звернення жінок до лікарів і фармацевтів. За оцінками, щороку в США фіксується близько 10 мільйонів таких звернень [Sobel JD, N Engl J Med, 1997].
Симптоми вагініту можуть суттєво впливати на якість життя, статеве й репродуктивне здоров’я. Часто жінки намагаються лікуватися самостійно, що не завжди ефективно і може ускладнити перебіг хвороби.
_____________
ЯКІ БУВАЮТЬ ТИПИ ВАГІНІТІВ?
Типи вагінітів поділяють залежно від причин виникнення — інфекційних і неінфекційних. Основну клінічну значущість мають чотири типи, які становлять понад 90 % усіх випадків захворювання: бактеріальний вагіноз, кандидозний вульвовагініт, аеробний вагініт і трихомонадний вагініт [1].
Бактеріальний вагіноз
Бактеріальний вагіноз (БВ) — найпоширеніша причина патологічних виділень у жінок репродуктивного віку, хоча він може траплятися і в перименопаузі [2, 3]. Поширеність залежить від расових та етнічних особливостей: так, серед білих жінок вона становить близько 5–15 %, тоді як серед темношкірих — може сягати 45–55 %.
БВ не можна вважати класичним запаленням — скоріше, це порушення природної мікрофлори піхви: кількість лактобацил зменшується, натомість зростає частка анаеробних бактерій, таких як Gardnerella vaginalis або Atopobium vaginae. Хоча БВ не класифікується як інфекція, що передається статевим шляхом (ІПСШ), він пов’язаний із сексуальною активністю й може виникати або повертатися спонтанно. Його точна причина ще не встановлена, однак сучасні дослідження вказують на ключову роль біоплівки Gardnerella vaginalis у переході від нормальної мікрофлори до стану бактеріального вагінозу [4, 5].
_____________
ЦЕ ЦІКАВО!
У жінок, які мають сексуальні контакти з іншими жінками, мікрофлора піхви часто схожа, і в них частіше розвивається бактеріальний вагіноз [6].
_____________
Кандидозний вульвовагініт
Друга за поширеністю форма вагінітів. За оцінками, близько 75 % жінок хоча б раз у житті перенесуть епізод вульвовагінального кандидозу (ВВК), а в 6–9 % розвивається хронічна рецидивна форма — тобто щонайменше чотири загострення на рік [7, 8].
У 90 % випадків ВВК спричинений Candida albicans, однак дедалі частіше виявляють і нечутливіші до стандартної терапії види, зокрема, C. glabrata. Серед найпоширеніших факторів ризику ВВК — антибіотикотерапія, вагітність, цукровий діабет, імуносупресія (ендогенна або медикаментозна), а також носіння тісної синтетичної білизни або порушення гігієни.
_____________
ЦЕ ЦІКАВО!
Більше ніж у 60 % здорових жінок у пременопаузі у піхві виявляються гриби роду Candida. Під час вагітності частота колонізації зростає, тоді як у дітей і жінок у постменопаузі, які не отримують гормонозамісну терапію, — навпаки, знижується [9, 10].
_____________
Трихомонадний вагініт
Trichomonas vaginalis — це джгутиковий найпростіший, який паразитує в статевих шляхах. У дорослих зараження майже завжди відбувається статевим шляхом. У жінок цей збудник вражає не лише піхву, а й уретру — виявити інфекцію в уретрі вдається приблизно в 90 % випадків. Проте виключно у сечовому тракті трихомоніаз діагностують менш ніж у 5 % випадків. Ця форма має найбільш виражені запальні прояви: пінисті виділення жовтувато-зеленого кольору, свербіж, дискомфорт при сечовипусканні.
Аеробний вагініт
Аеробний вагініт (АВ), або десквамативний запальний вагініт, трапляється рідше, ніж класичні форми, але часто викликає труднощі в діагностиці та лікуванні. Для АВ характерні гнійні виділення, ознаки запалення слизової та помірна атрофія. На відміну від бактеріального вагінозу, тут переважають аеробні бактерії — Escherichia coli, стрептококи групи B, Staphylococcus aureus. Кількість лактобацил у піхві зменшується, а pH підвищується [11]. Нерідко виявляють змішані інфекції, і досі остаточно не з’ясовано, чи має АВ первинно інфекційне походження, чи він виникає як вторинний запальний процес із порушенням мікробіоти.
Чим небезпечні вагініти: ризики, ускладнення, репродуктивні наслідки
Вагініти — це не лише дискомфорт і скарги, з якими пацієнтки звертаються до лікаря. Вони можуть мати серйозні наслідки для репродуктивного здоров’я жінки, підвищуючи ризики інфекцій, ускладнень вагітності й запальних процесів органів малого таза.
Бактеріальний вагіноз (БВ)
Жінки з БВ мають підвищену вразливість до інфекцій, що передаються статевим шляхом. Зокрема:
- ризик зараження ВІЛ удвічі вищий [12];
- у 1,5–2 рази зростає ймовірність інфікування хламідіями та гонореєю [13];
- у 9 разів підвищується ризик трихомоніазу [14];
- у 2 рази — вірусом папіломи людини 2-го типу [15].
У ВІЛ-позитивних жінок із БВ ризик передачі ВІЛ партнеру зростає утричі [16].
БВ також асоціюється з розвитком запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ), включно з ендометритом і рецидивуючими інфекціями [17]. Спостерігається зв’язок між БВ і післяопераційними ускладненнями: інфекцією кукси піхви після гістеректомії [18,19], ендометритом після аборту [20, 21], а також зі спонтанними викиднями та передчасними пологами [22, 23].
Аеробний вагініт
АВ середнього й тяжкого ступеня пов’язаний із підвищеним ризиком коінфекцій та акушерських ускладнень. Зокрема, його наявність у першому триместрі асоціюється з підвищеним ризиком передчасних пологів і хоріоамніоніту [24, 25].
Трихомонадний вагініт
Існує тісний епідеміологічний зв’язок між трихомоніазом і ВІЛ. Трихомоніаз сприяє передачі ВІЛ, а наявність ВІЛ, у свою чергу, підвищує ризик трихомонадної інфекції. Також це захворювання пов’язане з ускладненнями вагітності, зокрема, передчасними пологами [26–28].
Кандидозний вульвовагініт
За даними кількох досліджень, лікування кандидозу під час вагітності може зменшити ризик передчасних пологів, особливо якщо застосовують місцеві протигрибкові засоби, наприклад, клотримазол [29].
Зокрема, у дослідженні Holzer et al. виявлено, що колонізація Candida у другому триместрі пов’язана з більш високим ризиком передчасних пологів і народження дітей із малою вагою, порівняно з колонізацією в першому триместрі [30].
Старіші дослідження також показали, що місцеве лікування безсимптомної кандидозної колонізації в останні тижні вагітності зменшує грибкову колонізацію новонародженого під час пологів і знижує частоту кандидозного стоматиту, пелюшкового дерматиту та інших інфекцій у немовляти протягом перших тижнів життя [31].
Симптоми та діагностика вагінітів
Основними симптомами, що спонукають жінку з вагінітом звернутись за медичною допомогою, є: аномальні виділення з піхви; свербіж, печіння, подразнення, неприємний запах або біль під час сечовипускання чи статевого акту. Однак до 50 % випадків, зокрема, при БВ і трихомоніазі, можуть перебігати безсимптомно [32].
Симптоматика може варіювати залежно від типу збудника:
- Бактеріальний вагіноз: рясні гомогенні сіруваті виділення з характерним рибним запахом, що посилюється після статевого акту; зазвичай без свербежу чи болю.
- Кандидоз: густі білі «сирні» виділення, свербіж, печіння, еритема слизової піхви; запах відсутній.
- Трихомоніаз: пінисті зеленувато-жовті виділення, неприємний запах, запалення, іноді біль унизу живота, можлива поява «полуничної» шийки матки.
- Аеробний вагініт: гнійні виділення, печіння, дискомфорт, часто рецидивний перебіг [29].
_____________
ЦЕ ВАЖЛИВО!
Безсимптомні жінки не вимагають лабораторного дослідження на БВ, АВ або гриби роду Candida [1].
_____________
Сучасні підходи до лікування вагінітів: акцент на топічну терапію
Лікування вагінітів має базуватись на точному встановленні етіології, оцінці тяжкості симптомів і наявності супутніх факторів, як-от вагітність, рецидиви, супутні ІПСШ або імуносупресія. У більшості випадків використовують етіотропне лікування (антибактеріальне, протигрибкове або протипротозойне), що може бути як системним (пероральним), так і місцевим (інтравагінальним).
Згідно з рекомендаціями провідних медичних організацій (IUSTI/WHO, CDC, ACOG), вагініти можна ефективно лікувати наступними препаратами [1, 32–34]:
- БВ: метронідазол, кліндаміцин, деквалінію хлорид.
- Вульвовагінальний кандидоз: клотримазол, міконазол, ністатин, натаміцин, флуконазол.
- Трихомонадний вагініт: метронідазол, тинідазол.
- Аеробний вагініт: кліндаміцин, деквалінію хлорид, хлоргексидину біглюконат, повідон-йод, октенідин, місцеві естрогени (за потреби).
Провідні клінічні настанови підкреслюють необхідність персоналізованого підходу до вибору форми введення препарату. Наприклад, у випадках неускладненого бактеріального вагінозу, кандидозного вульвовагініту або трихомоніазу топічна терапія є не менш ефективною, ніж системна, але має кращий профіль безпеки [1].
Топічна терапія вагінітів: ефективність, підтверджена результатами досліджень
Для більшості поширених форм вагінітів (БВ, кандидоз, трихомоніаз) місцеве лікування — креми, супозиторії або гелі — демонструє порівняну клінічну ефективність із системними препаратами, особливо при легкому та середньотяжкому перебігу.
_____________
ЦЕ ВАЖЛИВО!
За даними Американської академії сімейних лікарів, топічні препарати для бактеріального вагінозу мають таку ж ефективність, як системні, досягаючи рівнів одужання 80–90 %, але при цьому мають істотно менший ризик системних побічних реакцій [35] .
_____________
Так, результати рандомізованого клінічного дослідження (РКД), в якому порівнювали ефективність місцевого та перорального метронідазолу (500 мг двічі на день протягом 7 днів) у жінок із бактеріальним вагінозом, продемонстрували зіставні показники клінічного одужання: 83,7 % і 85,1 % відповідно під час контрольного візиту, а також 70,7 % і 71,1 % — при остаточному оцінюванні ефективності. При цьому частота побічних реакцій, головним чином з боку шлунково-кишкового тракту, була майже удвічі нижчою у групі, яка застосовувала топічний засіб, що вказує на кращу переносимість місцевої форми лікування [36].
У РКД за участю жінок із бактеріальним вагінозом порівнювали топічне застосування хлоргексидину з системною терапією метронідазолом. Через 4 тижні частка клінічного одужання становила 93 % у групі хлоргексидину проти 74 % у групі метронідазолу. Побічні реакції виявлялись рідко й переважно мали легкий, минущий характер. Отримані результати свідчать про ефективність та добру переносимість місцевої терапії хлоргексидином у лікуванні бактеріального вагінозу, особливо як альтернативи системним препаратам у разі протипоказань чи рецидивів [37].
Європейське РКД PRISM за участю 611 жінок показало, що клінічна ефективність вагінальних капсул із комбінацією неоміцину, поліміксину B та ністатину (NNP, курс 12 днів) є порівнянною з міконазолом (курс 3 дні + 9 днів плацебо): клінічне одужання спостерігалось у 91,1 % пацієнток у групі NNP та у 86,7 % у групі міконазолу. Ризик терапевтичної невдачі був знижений на 36 % у групі NNP. Крім того, інтенсивність симптомів (печіння, виділення) була статистично менш вираженою у групі NNP. Частота побічних реакцій також була нижчою: 1,2 % проти 2,1 % у групі міконазолу [38].
У багатоцентровому рандомізованому потрійному сліпому дослідженні за участю 147 жінок пременопаузального віку з БВ було продемонстровано, що місцеве застосування деквалінію хлориду (10 мг на добу протягом 6 днів) є настільки ж ефективним, як і пероральний метронідазол (500 мг двічі на день протягом 7 днів). У популяції, наближеної до умов реальної клінічної практики, частка клінічного одужання становила 92,8 % у групі деквалінію та 93,2 % у групі метронідазолу; у популяції учасники якої ідеально дотримувалися лікувального режиму — 93,1 % і 90,6 % відповідно, що підтверджує терапевтичну еквівалентність. Переносимість деквалінію була кращою: 60 % пацієнток оцінили лікування як «дуже добре» проти 38,9 % у групі метронідазолу. Побічні реакції також виникали рідше (8 випадків проти 15), і лише у групі метронідазолу три жінки достроково припинили терапію [39].
_____________
ЦЕ ВАЖЛИВО!
При вульвовагінальному кандидозі топічні азоли (клотримазол, міконазол, еконазол тощо) виявляють таку ж ефективність, як і пероральний флуконазол, але мають менше побічних ефектів з боку ШКТ. Це особливо важливо для жінок під час вагітності, коли рекомендовано використовувати лише місцеві засоби [40].
_____________
У дослідженні за участю 33 жінок із вульвовагінальним кандидозом учасниці отримували вагінальні таблетки натаміцину протягом 10 днів, а їхні статеві партнери — крем із натаміцином або плацебо. Результати показали високий рівень виліковування: 94 % у пар, де партнери також застосовували натаміцин, порівняно з 88 % у групі плацебо для партнерів. Проте через місяць частота рецидивів становила близько 30 % в обох групах, що свідчить про те, що одночасне лікування партнерів не впливає на довготривалість ефекту. Найімовірніше, повторне загострення зумовлене автоінфікуванням [41].
Результати ще одного дослідження, в якому порівнювали ефективність двох доз вагінального клотримазолу (по 500 мг з інтервалом у три дні) та двох доз перорального флуконазолу (по 150 мг) у жінок із вульвовагінальним кандидозом, продемонстрували зіставні показники клінічного одужання: 89,2 % у групі місцевої терапії та 89,4 % — у групі системного лікування. Мікологічне виліковування становило 78,1 % і 74,2 % відповідно, без статистично значущої різниці. Водночас частота побічних реакцій була вищою у групі флуконазолу, що свідчить про кращу переносимість місцевої форми клотримазолу [42].
Метаналітичний огляд 41 рандомізованого дослідження, в який увійшли понад 1500 жінок з вульвовагінальним кандидозом, показав, що місцеві азоли, зокрема кетоконазол, клотримазол і міконозол, є ефективними для короткострокового лікування, демонструючи понад 80 % випадків клінічного та мікологічного одужання. При цьому системний кетоконазол не мав статистично значущої переваги над місцевими формами за ефективністю, але був асоційований з більшою частотою побічних ефектів [43].
Таким чином, з урахуванням результатів досліджень та положень міжнародних клінічних настанов, топічна терапія є терапією вибору для лікування вульвовагінального кандидозу та бактеріального вагінозу завдяки доведеній ефективності, кращій переносимості та мінімальному системному впливу.
Переваги топічної терапії
- Місцева дія: препарат доставляється безпосередньо у вогнище інфекції.
- Менша системна дія: знижується ризик побічних ефектів і лікарських взаємодій.
- Безпечність під час вагітності: більшість топічних препаратів мають кращий профіль безпеки для плода.
- Контрольована тривалість дії: можна точно регулювати тривалість курсу та вплив на слизову оболонку.
- Зручність застосування у легких формах: пацієнтки відзначають комфорт, особливо при одноразових або коротких курсах лікування.
_____________
ЦЕ ВАЖЛИВО!
Попри високу ефективність метронідазолу в лікуванні бактеріального вагінозу, дослідження показують, що рівень рецидивів після стандартного курсу терапії залишається значним. Зокрема, за даними J.D. Sobel, рецидив захворювання протягом 3 місяців після лікування може сягати 30–50% випадків [36].
Оновлені клінічні рекомендації Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) 2021 року наголошують, що при рецидивуючому перебігу БВ топічні форми метронідазолу не рекомендуються як монотерапія [44]. Натомість, у таких випадках доцільно розглядати комбіноване застосування перорального та місцевого метронідазолу з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтки.
Ці дані підкреслюють необхідність індивідуалізованого підходу до лікування та актуальність додаткових стратегій підтримки місцевого середовища піхви, особливо у пацієнток із рецидивами.
_____________
Додаткові антисептичні стратегії у терапії вагінітів в умовах антибіотикорезистентності
Останніми десятиліттями спостерігається зростання нечутливості збудників вагінітів до антибактеріальних препаратів. Це підсилює потребу в додаткових терапевтичних стратегіях, що впливають на патогени без посилення антибіотикорезистентності. Особливо актуальним є використання місцевих антисептичних засобів при рецидивуючих або стійких формах вагінітів.
_____________
ЦЕ ВАЖЛИВО!
Антибіотикорезистентність — одна з найглобальніших загроз для охорони здоров’я у XXI столітті. За оцінками експертів, у 2019 році у світі було зафіксовано 4,95 мільйона смертей, пов’язаних із нечутливістю до антибіотиків, із яких 1,3 мільйона — безпосередньо зумовлені стійкими інфекціями. Очікується, що до 2050 року ця цифра може зрости до 10 мільйонів на рік. Однією з ключових причин є надмірне або неправильне використання антибіотиків, зокрема у формі самолікування та коротких курсів терапії [45].
_____________
Сучасні рекомендації, зокрема Польського товариства гінекологів та акушерів [46], підкреслюють необхідність додаткової терапії у разі запальних вагінітів — із застосуванням іонів срібла як антисептичного засобу широкого спектра дії.
Втім, варто враховувати, що не всі форми срібла однаково доцільні для місцевого застосування. Наприклад, колоїдне срібло, попри широкі антибактеріальні властивості, має низку обмежень:
- воно фотохімічно нестійке — активні Ag⁺ швидко перетворюються на неактивні форми;
- при тривалому використанні наносрібло може погано переноситися й навіть спричиняти побічні ефекти, зокрема аргірію.
- Натомість запатентований комплекс TiAb, що містить іони срібла, ковалентно зв’язані з мікрочастинками діоксиду титану (TiO₂), має суттєві переваги:
- стабільно зберігає активність Ag⁺;
- не проникає в підслизові тканини, що робить його безпечним навіть при повторному застосуванні;
- чинить антимікробну дію проти бактерій, грибів і вірусів без порушення фізіологічної мікрофлори.
Таким чином, комплекс TiAb — сучасна альтернатива колоїдному сріблу, яка поєднує широкий спектр дії та високу переносимість, що особливо важливо при застосуванні у делікатних зонах.
Рішенням, представленим на ринку України, яке містить цей інноваційний комплекс, є ВагіТіаб — м’які вагінальні капсули місцевої дії виробництва ЕнТіСі С.р.л., Віа Луіджи Рацца, 3, 20124 Мілан (MI), Італія. До їх складу входить запатентований комплекс TiAb (іони срібла, ковалентно зв’язані з мікрочастинками діоксиду титану), а також допоміжні компоненти:
- екстракт Aloe vera — забезпечує пом’якшувальний і заспокійливий ефект;
- гіалуронат натрію — зволожує слизову, сприяє її відновленню.
Механізм дії ВагіТіаб
Дія ВагіТіаб обумовлена ефектами його складових компонентів, кожен з яких відіграє ключову роль у комплексному впливі на зону запалення. Основу засобу становить запатентований комплекс TiAb, антисептична дія якого реалізується завдяки одночасному фізичному та хімічному впливу на патогени. Мікрочастинки діоксиду титану утворюють захисну плівку на поверхні слизової оболонки, запобігаючи адгезії мікроорганізмів. Ковалентно зв’язані іони срібла (Ag⁺) забезпечують безпосередній антимікробний ефект: вони здатні порушувати мембрану бактерій, блокувати клітинне дихання та гальмувати реплікацію ДНК. Такий комбінований механізм дозволяє досягти широкого спектра дії — проти бактерій, грибів і вірусів [47–49].
Згідно з in vitro дослідженнями, TiAb демонструює виражену активність проти збудників, що часто асоціюються з рецидивуючими вагінітами або мають обмежені можливості для стандартної терапії.
Зокрема, відзначено дію комплексу на Candida glabrata — грибок, стійкий до багатьох протигрибкових засобів, а також на Streptococcus agalactiae — β-гемолітичний стрептокок групи B, поширений серед вагітних.
У дослідженні Mączyńska і Junka (2016) TiAb забезпечував суттєве зменшення кількості наступних збудників [50]:
- Gardnerella vaginalis — помітне зниження бактеріального титру вже через 8 годин, результат був кращим, ніж при застосуванні метронідазолу;
- E. coli — активність перевищувала показники хлориду деквалінію;
- Candida albicans — дія була більш вираженою, ніж у клотримазолу і натаміцину;
- Streptococcus agalactiae — повне пригнічення росту досягалося протягом 24 годин.
Ці результати вказують на широкий спектр антимікробної дії TiAb і підтверджують його доцільність як компонента додаткової терапії при вагінітах, особливо рецидивуючого характеру.
Завдяки широкому спектру дії, високій біосумісності та бар’єрним властивостям, TiAb має низку переваг у порівнянні з традиційними антисептиками та протигрибковими препаратами. Основні відмінності наведено в таблиці нижче.
Доповненням до дії комплексу TiAb у складі ВагіТіаб є біоактивні компоненти, що виконують важливі допоміжні функції. Екстракт Aloe vera має пом’якшувальні та заспокійливі властивості, сприяє зменшенню дискомфорту в зоні запалення. Гіалуронат натрію забезпечує зволоження слизової оболонки та підтримує природні процеси її відновлення, що важливо у випадках сухості та подразнення.
Завдяки комбінації активних компонентів, ВагіТіаб забезпечує ефект 4-в-1:
- Антимікробний — активна форма іонів срібла діє проти широкого спектра патогенів;
- Бар’єрний — створює захисну плівку, яка ізолює зону ураження та запобігає поширенню інфекції;
- Відновлювальний — підтримує природні процеси загоєння й омолодження тканин, активуючи локальні фактори росту;
- Зволожувальний/гідратуючий — забезпечує оптимальний рівень зволоження слизової, зменшуючи сухість, подразнення та дискомфорт.
Завдяки такому поєднанню властивостей, ВагіТіаб може бути доцільною додатковою опцією при запальних вагінітах, особливо коли потрібен одночасний захист, ізоляція ураженої ділянки, підтримка відновлення слизової та зменшення дискомфорту.
ВагіТіаб при вагінітах: результати досліджень
У пілотному дослідженні, проведеному на базі гінекологічного відділення лікарні Bassini (Мілан, Італія), 29 жінок із БВ отримували лікування суспензією на основі TiAb, яку вводили місцево щодня протягом 7 днів [51]. До початку терапії у 58,6 % учасниць було виявлено часткову зміну вагінальної мікрофлори, а в 41,4 % — її повне порушення. Після завершення курсу лікування нормалізацію мікрофлори зафіксовано у 58,6 % пацієнток, часткове відновлення — у 31 %, а значні порушення зберігались лише в 10,4 %. За оцінкою лікарів, повне усунення інфекції досягнуто у 55,2 % жінок, ще у 27,6 % — відзначено суттєве покращення, що загалом забезпечило позитивну клінічну динаміку у 82,8 % випадків. Крім того, рівень pH знизився з 5,9 до 5,5, наближаючись до фізіологічного.
Динаміка оцінки симптомів за 7 днів лікування продемонструвала помітне зменшення вираженості свербежу, печіння, набряку, еритеми, сухості, диспареунії та патологічних виділень, що також підтверджує загальне покращення стану пацієнток [51].
Доказова база застосування капсул ВагіТіаб на основі комплексу TiAb при цервіковагінальній патології була отримана в межах обсерваційного дослідження, в якому оцінювали переносимість та клінічну доцільність використання препарату у 58 жінок. Пацієнтки застосовували по одній м’якій капсулі на ніч протягом 7 днів. Кінцевою точкою дослідження було зменшення або повне зникнення таких симптомів, як печіння, свербіж і вагінальні виділення. Окрім того, за результатами оцінки за шкалами VHIS (Vaginal Health Index Score) та FSFI (Female Sexual Function Index), було зафіксовано значне покращення стану слизової оболонки та якості інтимного життя жінок [6].
В яких ситуаціях доцільно використовувати ВагіТіаб?
М’які вагінальні капсули ВагіТіаб можуть бути доцільною додатковою опцією в комплексному підході до запальних захворювань жіночої статевої системи, коли потрібна не лише антимікробна дія, а й ізоляція ураженої ділянки, захист тканин і підтримка процесів загоєння. Засіб рекомендований для застосування:
- як допоміжний медичний вибір при бактеріальних, грибкових або вірусних інфекціях, включно з кандидозом і кондиломами;
- у разі післяпологових пошкоджень слизової оболонки;
- для профілактики рецидивів генітального герпесу типу 2 (ВПГ-2).
Завдяки комбінації компонентів, ВагіТіаб не тільки обмежує колонізацію патогенів, але й створює захисну плівку, що ізолює слизову оболонку від зовнішніх подразників. Це сприяє фізіологічному відновленню тканин і зменшенню дискомфорту.
Рекомендований режим застосування: одна капсула на добу, вводиться глибоко у піхву після гігієнічної обробки. Тривалість курсу — 7 днів, починати бажано при появі перших симптомів (свербіж, печіння, виділення).
ВагіТіаб не є контрацептивом або сперміцидом, не потребує перерви після курсу і добре переноситься. Застосування можливе лише за умови цілісності слизової оболонки. У разі чутливості до будь-якого з компонентів, застосування слід припинити.
Висновок
Вагініти — це не лише делікатна проблема, а й одна з найпоширеніших причин звернення жінок до лікаря або фармацевта. Вчасне розпізнавання симптомів і правильно підібрана тактика можуть суттєво полегшити стан жінки, зменшити ризик ускладнень і покращити якість життя.
Сучасна медицина пропонує зручні, безпечні та локальні рішення, які діють безпосередньо у вогнищі запалення, не мають системного впливу і добре переносяться, зокрема під час вагітності. Саме тому місцева терапія дедалі частіше розглядається як терапія вибору — особливо у випадках рецидивів або неускладнених форм.
На фоні зростаючої резистентності збудників до антибактеріальних засобів дедалі більше уваги приділяють застосуванню антисептичних сполук широкого спектра дії. Згідно з сучасними рекомендаціями, доцільною є додаткова терапія із застосуванням іонів срібла — для ізоляції зони ураження, зниження мікробної колонізації та покращення регенерації.
Рішенням, доступним на українському ринку та таким, що відповідає зазначеним вимогам, є ВагіТіаб — м’які вагінальні капсули місцевої дії, до складу яких входить запатентований комплекс TiAb (іони срібла, ковалентно зв’язані з мікрочастинками діоксиду титану). Засіб виготовляється італійською компанією з високоякісної сировини та характеризується добрим профілем безпеки. Завдяки цьому ВагіТіаб ефективно обмежує адгезію патогенів, створює захисну бар’єрну плівку, знижує ризик колонізації та сприяє відновленню слизової оболонки.
ВагіТіаб — три компоненти турботи для жіночого здоров’я.
Переваги ВагіТіаб:
- широкий спектр дії (бактерії, гриби, віруси);
- не викликає резистентності;
- не порушує природний мікробіом;
- ізолює зону ураження та сприяє відновленню слизової;
- зволожує та зменшує подразнення;
- зручне застосування — 1 раз на добу, що покращує комплаєнс;
- виготовлений з європейської сировини, відповідно до стандартів якості.
АПТЕЧНІ КЕЙСИ: КОМУ РЕКОМЕНДУВАТИ ВагіТіаб
Випадок 1
Жінка, 34 роки. Каже, що молочниця повертається майже щомісяця. Була в гінеколога, аналізи в нормі, імунітет теж у порядку, але все одно після місячних або стресу знову з’являються знайомі симптоми: свербіж, дискомфорт, виділення.
Рекомендація:
💊 ВагіТіаб — може бути доцільним як додаткова опція до основної терапії при рецидивуючому кандидозі. Комплекс TiAb обмежує колонізацію грибів, створює захисну плівку та сприяє відновленню слизової. Не містить протигрибкових препаратів, але допомагає зменшити частоту загострень.
✅ Застосування: по 1 капсулі на ніч, 7 днів.
🎯 Додатково: обмежити солодке, відмовитися від синтетичної білизни, не перевищувати тривалість антибіотикотерапії.
Випадок 2
Жінка, 28 років. Скаржиться на свербіж, печіння і рясні виділення. Каже, що лікар призначив місцеві свічки з антибіотиком, але вони не допомогли. Подібне вже було раніше — після походів у басейн або курсу антибіотиків.
Рекомендація:
💊 ВагіТіаб — місцевий засіб на основі іонів срібла з антимікробною та бар’єрною дією. Доцільний як додатковий компонент у разі недостатнього ефекту від традиційної терапії при запальних вагінітах. Підходить при рецидивному перебігу, не порушує мікробіом і не містить антибіотиків.
✅ Застосування: по 1 капсулі на ніч, 7 днів.
🎯 Додатково: уникати переохолодження, використовувати тільки pH-нейтральні засоби для інтимної гігієни.
Випадок 3
Жінка, 30 років. Народила місяць тому. Каже, що була у гінеколога, усе добре, але періодично відчуває дискомфорт і сухість, особливо під час щоденних справ або ввечері. Шукає щось безпечне для місцевого застосування.
Рекомендація:
💊 ВагіТіаб — м’які вагінальні капсули з гіалуронатом натрію, алое та комплексом TiAb. Засіб зволожує слизову, знімає подразнення та захищає від зовнішніх подразників. Доцільний як підтримка у післяпологовий період при дискомфорті та сухості.
✅ Застосування: по 1 капсулі глибоко у піхву на ніч, курсом 7 днів.
🎯 Додатково: носити білизну з натуральних тканин, уникати частого використання щільних прокладок.
Список літературних джерел знаходиться в редакції.
