Гельмінтози в Україні: міфи, факти й сучасні підходи до лікування

Карина Толмачова, ph.D., доцент Національного фармацевтичного університету

«Природа не терпить порожнечі: там, де є життя, завжди знайдеться місце для гельмінта» — Чарльз Дарвін.

Гельмінтози — одна з найпоширеніших, проте водночас найменш помітних загроз здоров’ю українців. Паразитарні захворювання, спричинені гельмінтами, часто мають стерту або неспецифічну клінічну картину, що ускладнює своєчасну діагностику та лікування.

Серед чинників, що сприяють поширенню гельмінтозів, — кліматичні зміни, урбанізація, активна міграція населення, зниження рівня гігієнічної культури, а останні роки — і умови воєнного стану. Перебування в укриттях, порушення санітарно-гігієнічних норм, вимушене переміщення населення та проживання у місцях компактного скупчення людей підвищують ризик фекально-орального зараження, особливо серед дітей.

Попри свою поширеність, гельмінтози залишаються малопомітною проблемою в амбулаторній та аптечній практиці. Їх рідко розглядають у диференційній діагностиці, а симптоми часто хибно інтерпретуються як прояви алергії, ГРВІ або функціональних розладів шлунково-кишкового тракту. У педіатричній популяції паразитарні інвазії можуть маскуватися під харчову непереносимість, призводити до затримки росту, анемії, зниження ефективності вакцинації [2].

Метою цього огляду є систематизація актуальної інформації про гельмінтози з акцентом на клінічну практику в умовах України, розвінчання поширених міфів, аналіз доказової бази щодо ефективності сучасних протигельмінтних засобів і підвищення настороженості серед лікарів та фармацевтів.

***

ЦЕ ВАЖЛИВО!

В Україні щороку реєструється від 300 до 400 тисяч випадків гельмінтозів, із яких близько 80–90 % — у дітей, хоча реальна захворюваність, за даними епідеміологічних спостережень, може сягати 2 мільйонів випадків щорічно [1].

***

Структура гельмінтозів в Україні

Серед понад 300 відомих у світі видів гельмінтів в Україні трапляються близько 30, але саме ці збудники спричиняють абсолютну більшість випадків паразитарних інвазій [2]. Типова структура гельмінтозів має стабільні риси:

Ентеробіоз (Enterobius vermicularis) — домінує в загальній захворюваності, охоплюючи до 70–80 % усіх лабораторно підтверджених випадків. Найчастіше виявляється в організованих дитячих колективах.

Аскаридоз (Ascaris lumbricoides) — на нього припадає 15–20 % паразитарних інвазій, особливо у дітей молодшого шкільного віку.

Трихоцефальоз (Trichuris trichiura) та інші гельмінтози (токсокароз, стронгілоїдоз, дирофіляріоз тощо) трапляються рідше, сумарно становлячи близько 5 % від усіх інвазій.

Ураження має чітку вікову специфіку — діти становлять до 90 % випадків ентеробіозу та понад 65 % випадків аскаридозу. У педіатричних популяціях гельмінтози протікають із вираженішими клінічними симптомами, частіше супроводжуються алергічними реакціями, диспепсією, порушенням сну й апетиту [1].

Особливості соціального середовища мають прямий вплив на поширення гельмінтів: у містах зараження відбувається переважно в дитсадках і школах, а у сільській місцевості — через контакт із ґрунтом, водою, тваринами.

В умовах воєнного стану ситуація ускладнюється. Евакуація, перебування в укриттях, проживання в умовах тимчасових поселень і погіршення гігієнічних стандартів створюють додаткові ризики неконтрольованого поширення паразитарних інвазій. Особливо вразливими залишаються діти, люди з порушеним доступом до медичної допомоги, а також особи, які не мають змоги пройти планову дегельмінтизацію.

Проблема також ускладнюється недосконалістю діагностичних підходів. Аналізи часто проводяться одноразово, без урахування періодичності циклу паразита, що знижує чутливість досліджень і створює хибне враження про відсутність інфекції [3].

Міфи та недооцінені аспекти гельмінтозів

Попри високу поширеність, гельмінтози й досі залишаються однією з найбільш недооцінених проблем у клінічній практиці. Низка помилкових уявлень як серед пацієнтів, так і серед медичних працівників часто призводить до пізньої діагностики, неадекватного лікування або його повної відсутності.

Міф 1. «Гельмінтоз — проблема виключно дитячого віку»

Так, діти інфікуються частіше через недосконалі гігієнічні навички, проте дорослі також є носіями та джерелом інфекції. Особливо вразливі особи, які контактують із ґрунтом, тваринами, споживають недостатньо оброблену їжу або перебувають у колективах з високим рівнем щільності населення — як-от евакуаційні центри, гуртожитки, казарми тощо [1].

Міф 2. «Свербіж у ділянці анусу або скрегіт зубами — обов’язкові симптоми»

Хоча ці ознаки характерні для ентеробіозу, більшість гельмінтозів мають неспецифічний перебіг або взагалі тривалий час залишаються безсимптомними. Симптоми можуть маскуватися під алергії, хронічні гастроентерологічні захворювання, анемії, часті ГРВІ або навіть затримку фізичного розвитку в дітей [5].

Міф 3. «Негативний аналіз калу — це гарантія відсутності гельмінтів»

Одноразове дослідження калу має низьку чутливість — паразити можуть не виділяти яйця постійно. Для достовірного результату необхідно проводити серію з 3–4 аналізів із інтервалом у кілька днів, а також використовувати додаткові методи: зішкріб, ІФА, ПЛР, серологічні тести [5].

Міф 4. «Профілактичне лікування в Україні не потрібне»

Дані ВООЗ та національні клінічні протоколи допускають емпіричне застосування протигельмінтних засобів у групах високого ризику, навіть без лабораторного підтвердження, якщо є відповідні клінічні симптоми та епідеміологічні передумови [6].

Міф 5. «Сучасні протигельмінтні препарати занадто токсичні»

Альбендазол, мебендазол і пірантел мають високий профіль безпеки, перевірений у мільйонах пацієнтів. Побічні реакції виникають рідко й переважно з боку ШКТ, а у дітей раннього віку можуть бути навіть легшими, ніж прояви самого гельмінтозу [7].

Коли варто запідозрити гельмінтози?

Попри те, що гельмінтози часто протікають безсимптомно або під «масками» інших захворювань, існує низка клінічних ознак і факторів ризику, які мають викликати обґрунтовану підозру та стати приводом для обстеження або емпіричного лікування.

Основні клінічні симптоми, що можуть вказувати на гельмінтоз [5]:

• cвербіж у ділянці анального отвору, особливо вночі (ентеробіоз);
• хронічний сухий кашель, не пов’язаний з ГРВІ (аскаридоз);
• здуття, нестабільний стілець, диспепсичні розлади без чіткої органічної причини;
• слабкість, дратівливість, головний біль, зниження апетиту або навпаки — постійне відчуття голоду;
• зниження маси тіла при збереженому апетиті;
• шкірні прояви алергічного типу, які не реагують на антигістамінні засоби;
• еозинофілія, анемія у загальному аналізі крові або зміни в імуноглобуліновому профілі (IgE);
• періодична лихоманка нез’ясованого генезу, особливо з артралгіями або міалгіями.

У пацієнтів із такими скаргами часто відсутні специфічні вказівки в анамнезі, що ускладнює постановку діагнозу. У таких випадках надзвичайно важливо оцінювати не лише клініку, а й епідеміологічний фон — тобто належність пацієнта до груп ризику.

***

 ЦЕ ВАЖЛИВО! 

У межах дослідження, що охопило 2179 дітей віком 9–12 років, було встановлено: у 42 % учасників виявлено паразитарні інфекції. Аналіз впливу гельмінтозів на здоров’я продемонстрував, що інвазії асоціюються з погіршенням когнітивних функцій, зниженням апетиту, недостатнім набором маси тіла та труднощами в навчанні [4].

***

Категорії населення з високим ризиком глистяної інвазії [3,8]:

• діти, особливо ті, що відвідують садки або молодші класи школи;
• люди, які часто контактують із тваринами (власники домашніх улюбленців, ветеринари);
• особи, що мають частий контакт із ґрунтом (сільське населення, аграрії, діти в пісочницях);
• люди, які споживають недостатньо термічно оброблену рибу, м’ясо або дичину;
• мандрівники або переміщені особи, які перебували в регіонах із високим рівнем гельмінтозів;
• пацієнти, що проживають або проживали в місцях масового скупчення людей (укриття, гуртожитки, тимчасові центри);
• особи з хронічними шлунково-кишковими розладами або алергічними проявами нез’ясованого походження.

ДІАГНОСТИКА ГЕЛЬМІНТОЗІВ: ОБМЕЖЕННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ

Діагностика гельмінтозів — це завжди комбінація клінічної настороженості, епідеміологічного аналізу та лабораторного підтвердження. Однак на практиці ефективність виявлення паразитарних інвазій часто обмежується рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів.

Обмеження традиційних методів:

Одноразовий аналіз калу має низьку чутливість (до 30 %), оскільки яйця гельмінтів можуть виділятися не щодня. Для підвищення інформативності рекомендується проводити дослідження 3 рази з інтервалом 2–3 дні [9].

Порушення умов забору та транспортування матеріалу можуть спотворити результат (наприклад, потрапляння сечі у зразок калу, зберігання понад 2 годин при кімнатній температурі) [1].

***

ЦЕ ВАЖЛИВО!

Негативний результат лабораторного обстеження не виключає гельмінтоз, особливо на ранніх стадіях інвазії або при міграційній фазі паразита [10].

***

Як правильно збирати матеріал для діагностики гельмінтозів?

Надійність лабораторної діагностики гельмінтозів значною мірою залежить від правильності забору біоматеріалу. Недотримання елементарних вимог може знизити чутливість дослідження, особливо при субклінічному перебігу інвазії або періодичному виділенні яєць.

Нижче подано ключові рекомендації для збору калу та зішкрібів, які варто враховувати як лікарям, так і батькам пацієнтів [1]:

• Перед збором калу дитина повинна помочитися, щоб уникнути контамінації матеріалу сечею.
• Ємність для збору має бути чистою, сухою, герметично закритою.
• Для підвищення діагностичної цінності дослідження рекомендовано здавати кал 3–4 рази з інтервалами 2–3 дні.
• Збирати слід рідку або м’яку частину калу з 6–7 різних ділянок.
• Оптимальний час між дефекацією та аналізом — не більше 2 годин.
• За неможливості негайної доставки, кал допускається зберігати в холодильнику при температурі 4–8 °C до 8 годин, але без заморожування.
• За 5–7 днів до дослідження варто утриматися від прийому медикаментів, які можуть змінити морфологію яєць паразитів.
• У дітей допустимо збір з підгузка або горщика, за умови відсутності сечі в матеріалі.

Сучасні діагностичні підходи:

Імуноферментний аналіз (ІФА) дозволяє виявити антитіла до паразита навіть на доклінічній стадії, зокрема, при токсокарозі, аскаридозі, стронгілоїдозі. Є методом вибору у разі міграційної фази паразита або негативних результатів калу при наявній клініці.

Серологічні методи (реакція непрямої гемаглютинації, латекс-аглютинації, зв’язування комплементу) мають значення при тканинних гельмінтозах, але менш чутливі при кишкових формах.

Інструментальні дослідження (УЗД, рентген, КТ, МРТ) можуть виявити паразитів або вторинні ураження (наприклад, ехінококові кісти, легеневий синдром).

ПЛР застосовується рідше, але має високу специфічність і перспективи в діагностиці лямбліозу, стронгілоїдозу, дирофіляріозу тощо.

При сумнівній симптоматиці та позитивному епідеміологічному анамнезі (наприклад, проживання в гуртожитку, контакт із тваринами, поїздка до ендемічного регіону) слід розглядати можливість емпіричної дегельмінтизації навіть за відсутності лабораторного підтвердження [10].

Лікування гельмінтозів: сучасні протигельмінтні засоби в Україні

Ефективна дегельмінтизація потребує комплексного підходу, що враховує не лише вид паразита, а й фазу інвазії, вік пацієнта, ймовірні супутні стани та ризик повторного зараження.

Принципи раціонального лікування:

1 Препарат має діяти на всі стадії паразита — яйця, личинки, дорослі особини.

2 Короткий курс терапії із зручним режимом прийому підвищує прихильність пацієнтів до лікування.

3 Низька токсичність і хороший профіль безпеки особливо важливі у педіатричній практиці.

4 Контактні особи в родині також мають пройти профілактичне лікування при виявленій інвазії у дитини.

В Україні найчастіше застосовують такі діючі речовини, як альбендазол, мебендазол, пірантел памоат та празиквантел. Кожен із них має свої показання залежно від виду паразита, локалізації інвазії та віку пацієнта.

Альбендазол

Альбендазол належить до препаратів широкого спектра дії: він активний проти нематод, цестод, трематод, а також найпростіших (Giardia lamblia). Препарат діє на всі життєві стадії паразитів — яйця, личинки та дорослі форми.

У мета-аналізі, що охопив 64 дослідження за участю 5127 пацієнтів з аскаридозом, одноразове застосування альбендазолу в дозі 400 мг призвело до одужання у 94 % випадків, а зниження кількості яєць у решти становило 98 % [7].

Мебендазол

Мебендазол активний переважно проти кишкових нематод. Препарат порушує утворення мікротрубочок у клітинах паразита, що блокує транспортування глюкози та спричинює загибель гельмінта.

Дослідження показали, що ефективність мебендазолу при ентеробіозі й аскаридозі може сягати 90–95 %, проте для деяких інвазій потрібні повторні курси або пролонговане застосування [11]. В окремих оглядах зазначено менш виражений ефект на яйця та личинки, що може знижувати профілактичний потенціал при повторному інфікуванні [12].

Пірантел памоат

Пірантел блокує нейром’язову передачу у паразитів, викликаючи параліч і виведення гельмінтів із кишечника. Застосовується переважно при ентеробіозі, аскаридозі, анкілостомозі.

Ефективність пірантелу при одноразовому застосуванні для лікування ентеробіозу та аскаридозу становить 85–95 %, що підтверджено в педіатричних популяціях [9]. Препарат має добру переносимість у дітей, хоча не впливає на мігруючі личинки чи яйця паразитів.

Празиквантел

Празиквантел є препаратом вибору при цестодозах і трематодозах (теніоз, опісторхоз, шистосомоз). Він підвищує проникність клітинних мембран паразита до кальцію, що призводить до м’язового спазму й загибелі.

Дослідження підтверджують ефективність празиквантелу проти шистосом та опісторхів при коротких курсах лікування (1–3 доби) [11]. Препарат менш ефективний при кишкових нематодозах, тому не застосовується при ентеробіозі чи аскаридозі.

АНГЕЛЬМЕКС (АЛЬБЕНДАЗОЛ):  СУЧАСНА ВІТЧИЗНЯНА ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИКИ ГЕЛЬМІНТОЗІВ — ЕФЕКТИВНО, БЕЗПЕЧНО, ДОСТУПНО

Альбендазол – представник групи бензимідазолів повністю відповідає всім ключовим принципам раціональної антигельмінтної терапії та має надзвичайно широкий спектр дії — активний проти більшості поширених кишкових гельмінтів, зокрема аскарид, гостриків, анкілостом і волосоголовців. Його ефективність доведена також при позакишкових гельмінтозах, таких як ехінококоз та нейроцистицеркоз. Альбендазол впливає не лише на дорослі форми паразитів, а й на личинки та яйця, істотно знижуючи ризик повторної інвазії.

Завдяки короткому курсу лікування і добрій переносимості, препарат забезпечує високу комплаєнтність, а широкий профіль безпеки дозволяє застосовувати препарат у різних вікових групах, зокрема й у педіатричній практиці. Саме тому альбендазол є складовою частиною масових програм ВООЗ із профілактики гельмінтозів, у межах яких щорічно мільйони людей отримують цей препарат. Побічні реакції зустрічаються рідко і зазвичай мають легкий, транзиторний характер.

Серед альбендазолів, доступних на українському ринку, особливе місце займає препарат вітчизняного виробництва — Ангельмекс від ТОВ «Агрофарм». Це українське фармацевтичне підприємство поєднує переваги локального виробництва з дотриманням міжнародних стандартів якості. Виробництво здійснюється згідно з вимогами GMP, ISO 9001:2015 та ISO 14001:2015, що гарантує стабільність якості, безпечність і екологічну відповідальність.

За останні роки компанія «Агрофарм» провела масштабну модернізацію виробничих потужностей, впровадивши обладнання провідних світових брендів, зокрема Marchesini Group (Італія) та Korsch (Німеччина). Це дозволило ще більше підвищити точність дозування, герметичність та гігієнічність упаковки. Такий підхід сприяє кращому збереженню стабільності лікарських форм, подовженню терміну придатності продукції та додатково мінімізує ризики мікробіологічного й механічного забруднення. Як результат — ще вищий рівень якості, безпечності та ефективності лікарських засобів фармацевтичного підприємства «Агрофарм» [13].

Ангельмекс випускається у формі жувальних таблеток по 400 мг та рекомендований для лікування кишкових гельмінтозів та шкірного синдрому Larva Migrans у дорослих і дітей від трьох років. Дозування залежить від типу інвазії та маси тіла. Для більшості гельмінтозів достатньо одноразового прийому, для інших — передбачено короткі курси тривалістю до кількох днів. Особливої уваги заслуговує можливість використання препарату в дітей при лямбліозі, що ще раз підкреслює його безпеку та ефективність.

Особливості прийому препарату Ангельмекс (альбендазол):

Препарат слід приймати разом із їжею — бажано жирною, оскільки це значно підвищує його біодоступність. Таблетку потрібно розжувати або розкришити, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендується приймати в один і той самий час щодня.

Якщо клінічне поліпшення не настає протягом трьох тижнів, слід повторити курс лікування.

Ангельмекс (альбендазол) — це не просто засіб для лікування гельмінтозів. Це приклад того, як українська фармацевтика здатна створювати високоякісний продукт міжнародного рівня, зберігаючи при цьому доступність і надійність — риси, що мають вирішальне значення для сучасної медицини.

***

Підбиваючи підсумки, гельмінтози залишаються актуальною медико-соціальною проблемою в Україні, особливо в умовах воєнного стану, порушень санітарії, вимушеного переміщення населення та обмеженого доступу до медичної допомоги. Незважаючи на успіхи в діагностиці та наявність ефективних протипаразитарних засобів, недооцінка паразитарних інфекцій серед лікарів і фармацевтів зумовлює запізніле виявлення, рецидиви та хронізацію інвазій.

Найчастіше в Україні реєструються ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефальоз, опісторхоз та лямбліоз. Водночас реальна поширеність гельмінтозів, імовірно, значно перевищує офіційні дані — через частий субклінічний перебіг, низький рівень настороженості та обмежене використання сучасних методів лабораторної діагностики.

Своєчасна дегельмінтизація із застосуванням препаратів з доведеною ефективністю (альбендазол, мебендазол, пірантел, празиквантел) є ключовим елементом первинної профілактики хронічних ускладнень, зменшення ризику повторних інфекцій та підвищення якості життя пацієнтів. Згідно з рекомендаціями ВООЗ і клінічними протоколами, емпіричне лікування є виправданим у групах ризику навіть за відсутності лабораторного підтвердження — за наявності характерних клінічних або епідеміологічних ознак.

Серед сучасних антигельмінтних засобів увагу фахівців заслуговує Ангельмекс, який поєднує в собі всі переваги сучасного альбендазолу: доказову ефективність, прогнозовану безпечність, зручний режим прийому та вигідна ціна.

АНГЕЛЬМЕКС — ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЯКІЙ ДОВІРЯЮТЬ!

Список використаних джерел:

1. Горленко О.М., Поляк-Товт В.М., Поляк М.А. Гельмінтози: епідеміологія, клініка, діагностика та лікування. Проблеми клінічної педіатрії. 2013;2(20):10–14
2. Крамарев С.О., Єршова І.Б., Бондаренко Г.Г. Гельминтозы у детей и подростков. Київ–Луганськ: 2006. 128 с.
3. Марушко Ю.В., Грачова М.Г. Гельмінтози у дітей: стан проблеми. Современная педиатрия. 2011;6(40):58–62
4. Liu, C., Luo, R., Yi, H., et al. (2015). Soil-Transmitted Helminths in Southwestern China: A Cross-Sectional Study of Links to Cognitive Ability, Nutrition, and School Performance among Children. PLoS Negl Trop Dis, 9(6), e0003877
5. Крамарев С.О., 2016. Гельмінтози у дітей: ваші запитання експерту. Педіатрія. 4(39)
6. World Health Organization. Preventive chemotherapy to control soil-transmitted helminth infections in at-risk population groups. WHO. 2017. URL:https://www.who.int/publications/i/item/9789241550116
7. Horton J. Albendazole: a review of anthelmintic efficacy and safety in humans. Parasitology. 2000;121(Suppl):S113–S132
8. Бодня Є.І., Бодня І.П. Клініко-імунологічні аспекти паразитарних хвороб. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007;3(08):18–23
9. Марушко Ю.В., Тодика Ю.І. Досвід проведення дегельмінтизації у дітей. Актуальна інфектологія. 2016;2(11):1–10
10. World Health Organization. Helminth control in school-age children: A guide for managers of control programmes. 2nd ed. WHO; 2011
11. Olds G.R., Kelley C.F., Jha S.K. et al. Comparative efficacy of mebendazole and praziquantel in treatment of intestinal helminth infections. J Infect Dis. 1999;179(4):996–1003
12. Lubis I. N., Lubis M. I., Lubis K. I. Comparison of ovicidal effect of albendazole and mebendazole in Ascaris lumbricoides infection among schoolchildren in North Sumatra, Indonesia. Asian Pacific Journal of Tropical Medicine. 2012; 5(8): 605–609.
13. Сайт ТОВ «Агрофарм». URL:  https://agropharm.org.ua/