Клінічна ефективність застосування води Ізота у пацієнтів з симптомом печії

Олена Сергієнко, професор, завідувачка кафедри терапії, гастроентерології та дієтології, Харківський національний медичний університет, oi.serhiienko@knmu.edu.ua
Алла Чернобай, доцент, Харківський національний медичний університет, ai.chernobai@knmu.edu.ua
Алла Дергачова, гастроентеролог, КНП «Міська поліклініка № 26 ХМР», amalka1961@gmail.com

Olena Sergienko, Alla Chernobai, Alla Dergachova. 
CLINICAL EFFECTIVENESS OF THE USE OF ISOTA WATER IN PATIENTS WITH HEARTBURN SYMPTOMS 

УДК: 616.33/34-085.327

Актуальність. Печія є поширеною проблемою, з якою стикаються 30–40 % населення. Симптом печії є типовою ознакою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Сучасне медикаментозне лікування ГЕРХ не завжди дає бажані результати, що вимагає пошуку альтернативних схем терапії, зокрема, застосування мінеральної води. Гідрокарбонатна вода Ізота діє як природний антацид, допомагає нейтралізувати надлишок соляної кислоти та полегшити печію. Застосування води Ізота в лікуванні хворих із печією при ГЕРХ, функціональній печії, функціональній диспепсії покращить прихильність до лікування.

Мета дослідження. Оцінка терапевтичного впливу води Ізота у пацієнтів з симптомом  печії.

Матеріали та методи дослідження. Авторами досліджено терапевтичний вплив води Ізота на симптом печії у 60 хворих на ГЕРХ, функціональну печію, функціональну диспепсію. Результати дослідження показали, що інтенсивність печії достовірно зменшилася.

Наукова новизна. Результати дослідження довели, що вода Ізота здатна усувати симптоми печії.

Висновки. Авторами доведено, що ефективність води Ізота є патогенетично обґрунтованою, що зумовлено усуненням основного патологічного симптому — печії — у 80 % пацієнтів.

Ключові слова: вода Ізота, ГЕРХ, функціональна печія, функціональна диспепсія.

_______________________________

Actuality. Heartburn is a common problem that affects up to 30–40 % of the population. The symptom of heartburn is a typical sign of gastroesophageal reflux disease (GERD). Modern medical treatment of GERD does not always achieve the desired results, which requires the search for alternative therapy schemes, in particular, the use of mineral water. Hydrocarbonated water Izota  acts as a natural antacid, helping to neutralize excess hydrochloric acid and relieve heartburn. The use of Izota water in the treatment of patients with heartburn due to the presence of GERD, functional heartburn, functional dyspepsia will improve treatment compliance.

The purpose of the study.  Evaluation of the therapeutic effect of Izotа water in patients with heartburn symptoms.

Research materials and methods. The authors studied the effect of treatment of water Izotа on heartburn in 60 patients with GERD, functional heartburn and functional dyspepsia. The  results  of  the  study  proved  that the intensity of heartburn reliably decreased.

Scientific novelty. The results of the study proved that water Izotа is able to eliminate symptoms of heartburn.

Conclusions. The authors proved that the effectiveness of water Izotа is pathogenetically justified, which is due to the elimination of the main pathological symptom — heartburn — in 80 % of examined patients.

Key words: water Izota, GERD, functional heartburn, functional dyspepsia.

_______________________________

Вступ 

В щоденній клінічній практиці лікаря скарги на печію зустрічаються часто — симптом є проявом ряду поширених захворювань травної системи. Як свідчать результати епідеміологічних досліджень, розповсюдженість симптому печії серед дорослих людей в країнах Європи варіює від 9 % до 26 %, в Україні становить приблизно 30,0 %, у США печію раз на місяць  відчувають  40–50 % населення [1]. Скарги на печію пред’являють до 50 % людей, які приймають нестероїдні протизапальні препарати [2, 14]. Особливо часто симптом печії турбує вагітних жінок — у  ІІ та ІІІ триместрах його відмічають до 85 % вагітних [3].

Печія характеризується проявами гастроезофагеального дискомфорту: людина відчуває печіння за грудиною,  яке виникає у ділянці мечоподібного відростка і розповсюджується вгору до шиї. Прояви печії сприймаються людиною як дискомфорт або біль, який може віддавати у горло або кут щелепи, симптоми часто посилюються після прийому їжі, під час фізичних навантажень або в положенні лежачи. Поява печії змушує людину відволікатися від щоденних справ, симптом може виникати як вдень, так і вночі, що є особливо виснажливим, оскільки супроводжується порушенням сну. 

Печія є проявом захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), які умовно називають «кислотозалежними». Симптом печії є типовою ознакою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), синдрому Золлінгера-Еллісона, може спостерігатися  у пацієнтів з виразковою хворобою, хронічним гастритом. Основний механізм формування симптомів печії при цих патологічних станах пов’язаний з гастроезофагеальним рефлюксом, при якому кислий вміст шлунка з різних причин підіймається вгору, потрапляє у стравохід і подразнює його слизову оболонку, спричиняє зниження рН стравоходу <4,0 на  ≥30 хвилин протягом доби і врешті-решт призводить до ураження слизової оболонки стравоходу у вигляді запалення, ерозій та виразок (рис. 1).

На характер печії впливає склад стравохідного рефлюксату: наявність у ньому компонентів жовчі через дуоденогастроезофагеальний рефлюкс збільшує інтенсивність печії та сприяє розвитку ерозивного езофагіту.

Разом з цим  у більшості пацієнтів з ГЕРХ (60–65 %)  симптоми печії не супроводжуються візуальними змінами слизової оболонки стравоходу при ендоскопічному  обстеженні; таку форму ГЕРХ називають ендоскопічно негативною або неерозивною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (НЕРХ) [5]. 

У пацієнтів з НЕРХ рефлюксат може містити більшу або меншу кількість хлористоводневої кислоти та шлункових ферментів. Група вчених, S.D. Martinez et al., дослідили, що у 50 % таких пацієнтів спостерігається аномально високий рівень кислотної експозиції [5].

Вважають, що у пацієнтів з НЕРХ механізм виникнення печії може бути пов’язаний з подразненням чутливих рецепторів слизової оболонки дистальної ділянки стравоходу внаслідок дифузії Н+ через розширені міжепітеліальні проміжки, цей механізм є особливо значущим при слабокислих рефлюксах. На присутність Н+ у слизовій  оболонці стравоходу реагують кислоточутливі іонні канали,  які активуються позаклітинними протонами, а також ванілоїдні рецептори 1-го типу та пуринергічні рецептори P2X і P2Y. Активація даних нейронів може посилювати печію, аж до відчуття пекучого [6].

Такі зміни є характерними й для пацієнтів з функціональними розладами стравоходу та шлунка, при яких спостерігається симптом печії — функціональній печії та функціональній диспепсії. Припускаєтся, що у пацієнтів з функціональними розладами має місце висока рефлекторна чутливість нейронів стравоходу до сприйняття механічних та інших стимулів — «гіперчутливий стравохід» [5].

Також симптом печії може бути обумовлений уповільненням очищення слизової оболонки стравоходу від рефлюксату, що спостерігається в осіб з килою стравохідного отвору діафрагми [5, 20].

Результати чималої кількості наукових досліджень свідчать про те, що виникненню печії сприяють надлишкова вага та ожиріння через збільшення тиску у органах черевної порожнини, синтез прозапальних медіаторів жировою тканиною. 

Група вчених, S.-K. Park et al., провели ретроспективне дослідження з 15 тис. учасниками, в результаті якого було встановлено, що серед суб’єктів із загальним  ожирінням (ІМТ >25 кг/м2) при зниженні ІМТ >2 кг/м2 спостерігалось зменшення клінічних проявів ГЕРХ, насамперед, печії: скоригований коефіцієнт шансів (OR) становив 2,34 (95 % ДІ, 1,70–2,83) [7].

Відомо, що деякі лікарські препарати, такі як знеболювальні, міорелаксанти, седативні засоби та ліки від гіпертонії, можуть викликати кислотний рефлюкс та печію [8].

Викликати або посилювати печію може вживання кави, паління та прийом алкоголю; ці фактори сприяють розслабленню нижнього стравохідного сфінктера та створюють сприятливі умови для закиду вмісту шлунка у стравохід [9].

Встановлено, що у пацієнтів з кислотозалежними захворюваннями через симптоми печії спостерігаються порушення сну та послаблення життєвої активності, що проявляється зниженням складової якості життя, яка пов’язана із здоров’ям у такій мірі, як при діабеті, артриті чи застійній серцевій недостатності. Багато пацієнтів з печією побоюються, що симптом пов’язаний із загрозливим для життя станом (злоякісним новоутворенням або захворюванням серця), що зумовлює появу тривожності і значно знижує емоційну та соціальну складові якості життя таких пацієнтів [10].

Лікування симптомів печії є важливим напрямком профілактики раку стравоходу і є обов’язковим при наявності ерозивного езофагіту.

Група вчених, Huang F.L. et al., встановили наявність зв’язку між епізодами печії та збільшенням ризику виникнення раку стравоходу, автори зазначають, що в  осіб з тривалістю симптомів >20 років  ризик збільшується у 44 рази [11].

Згідно з сучасними рекомендаціями лікування, ГЕРХ має бути персонифікованим і включати зміни у дієті та способі життя (припинити палити, нормалізувати масу тіла, уникати прийому їжі безпосередньо перед сном) у поєднанні з медикаментозним лікуванням. Однак доказова база ефективності заходів щодо зміни способу життя обмежена. 

За чинними протоколами лікування ГЕРХ, основною групою лікарських препаратів вважаються інгібітори протонної помпи (ІПП). Застосування  ІПП підтримує рН шлунка на сталому рівні вище 4 протягом 15–21 годин, що забезпечує усунення симптому печії.  Лікування із застосуванням препарату ІПП (омепразол 20 мг/день) у 80,2 % пацієнтів з ГЕРХ сприяло ендоскопічній ремісії ерозивного езофагіту [12].

Наразі триває дискусія щодо доцільності та безпечності довгострокового призначення ІПП: опубліковані дані про негативні наслідки, пов’язані з переломом кісток, гіповітамінозом, гіпомагніємією, деменцією [13].      

Тривалий прийом ІПП супроводжується збільшенням виникнення кишкових інфекцій [13]. В огляді FDA продемонстровано прямий зв’язок між прийомом ІПП та появою Clostridium difficile (OR=1,96; 95 % ДІ, 1,42, 2,72), зв’язок посилювався при асоціації з антидепресантами (OR=2,99), протисудомними засобами (OR=2,02), антиагрегантами (OR=2,01), препаратами для лікування остеопорозу (OR=1,98).   

Ще одним проблемним питанням медикаментозного лікування ГЕРХ є частковий або тимчасовий клінічний ефект лікарських препаратів. За свідченнями групи вчених, Bardou M. et al., від 20 % до 40 % пацієнтів з неерозивною формою ГЕРХ продовжують відмічати печію та регургітацію, приймаючи стандартну схему лікування, тоді як у 15 % пацієнтів з ерозивним езофагітом відсутня ремісія після 8 тижнів фармакотерапії [15]. 

Цікаві дані, отримані групою вчених Ruigomez A. et аl., які повідомили про гендерні відмінності в результативності ІПП щодо усунення печії. За даними авторів, часткова симптоматична відповідь на терапію ІПП щодо зменшення проявів печії у більшій мірі спостерігалась у жінок у порівнянні з чоловіками (OR 1,20; 95 % ДІ: 1,05–1,37). Автори припускають, що такі особливості відповіді на лікування ІПП у жінок можуть бути обумовлені впливом рефлюксату з вмістом жовчі внаслідок дуоденогастроезофагеального рефлюксу, гіперчутливістю щодо сприйняття механічного розтягування стравоходу [16].  

Субоптимальний клінічний ефект застосування медикаментозних препаратів для усунення симптому печії у пацієнтів з ГЕРХ та функціональними розладами обумовлює доцільність пошуку альтернативних методів лікування цих захворювань.  

В терапії захворювань шлунково-кишкового тракту для нормалізації процесів травлення десятиліттями використовується мінеральні води. З цієї позиції з метою полегшення симптомів печії обґрунтованим є використання лужної мінеральної води, яка має нейтралізуючу здатність щодо кислого компоненту рефлюксату і  може зменшити інтенсивність та частоту епізодів печії. Вода з високим вмістом гідрокарбонату натрію діє як антацид, допомагає нейтралізувати надлишкову кислоту в шлунку, що попереджує подразнення слизової стравоходу та виникнення симптому печії. 

_______________________________

Нашу увагу привернула гідрокарбонатна ВОДА ІЗОТА, яка є слабогазованим напоєм, розробленим фармацевтичною компанією «Юрія-Фарм» і має адаптований склад компонентів для зменшення проявів печії та нормалізації травлення. Ізота містить стабільну кількість гідрокарбонату натрію (до 2500 мг/л), щоб нейтралізувати шлункову кислоту і зменшити дискомфорт, пов’язаний з печією. Ізота домінералізована і включає натрій хлорид, магній хлорид гексагідрат, калій хлорид, кальцій хлорид дегідрат, діоксид вуглецю, сорбітол.

Особливістю води Ізота є те, що вона спеціально адаптована для зменшення проявів печії та нормалізації травлення та призначена для щоденного споживання. Очікується, що гідрокарбонатна вода  Ізота надаватиме свій сприятливий вплив шляхом впливу на декілька механізмів: шляхом нейтралізації хлористоводневої кислоти у шлунку (антацидний ефект), прискорення очищення стравоходу та спорожнення шлунка, стимуляцію моторики кишечника (прокінетичний ефект) і, як наслідок, усунення печії та захист слизової оболонки стравоходу від ушкоджень, спричинених рефлюксом. 

Мета дослідження: оцінка терапевтичного впливу води Ізота  у пацієнтів з симптомом  печії.

_______________________________

Матеріали та методи 

Дослідження проводилось як пілотне непорівняльне за участю пацієнтів з печією,  було схвалено Комітетом з питань етики (Харківський національний медичний університет). Дослідження  проводилось відповідно до Гельсінської декларації. Перед початком спостереження пацієнтами була підписана інформована згода на їх участь у дослідженні і вони були ознайомлені з його основними положеннями.

В дослідженні взяли участь 60 пацієнтів із захворюваннями верхніх відділів травного каналу, у яких домінантною скаргою була печія: ГЕРХ, функціональна печія  та функціональна диспепсія. 

В групу спостереження не включались хворі з органічними та злоякісними захворюваннями шлунково-кишкового тракту; після хірургічних операцій на стравоході, шлунку, кишківнику; хворі з тяжкою серцево-судинною та ендокринною патологією; тяжкими захворюваннями нирок; пацієнти, які потребують проведення антихелікобактерної терапії.  

До початку спостереження протягом 14 днів пацієнти не приймали препарати ІПП, блокатори Н2-рецепторів гістаміну, антациди, препарати вісмуту, засоби з прокінетичною дією, нестероїдні протизапальні засоби. 

В дослідження не включали осіб, які зловживають алкоголем або приймають наркотичні засоби, з очікуваним недотриманням комплаєнсу. 

Діагноз ГЕРХ встановлювали згідно з положеннями уніфікованого клінічного протоколу (наказ МОЗ України від 31.10.2013 № 943) із урахуванням скарг та даних ендоскопічного дослідження. Діагностичні критерії включали також загальноклінічні та біохімічні аналізи. 

Діагноз НЕРХ встановлювали за наявності симптомів, але за відсутності вагомих  ушкоджень слизової оболонки стравоходу при проведенні езофагогастродуоденоскопії (ЕГДС).

Діагноз функціональної печії був верифікований на підставі Римських критеріїв IV (2016) за наявності у пацієнта печіння за грудиною та/або ретростернального болю двічі чи більше на тиждень, відсутності  позитивної клінічної динаміки під час проведення антисекреторної терапії. Симптоматика була присутня протягом останніх 3-х міс. при дебюті скарг за 6 міс. до діагностики.

Діагноз функціональної диспепсії був верифікований на підставі Римських критеріїв IV (2016) за наявності у пацієнта болю в епігастрії або відчуття печіння (замість терміну «печія») у надчеревній ділянці, що має помірний характер і виникає  раз на тиждень; біль може мати гострий пекучий характер, але без ретростернального компоненту; найчастіше їжа індукує або зменшує вираженість болю, але біль може з’явитися натще; відчуття раннього насичення, тяжкості в животі при прийому невеликої порції їжі.

Інфекцію Helicobacter Pylori (HP) виключали за допомогою визначення антигену НP у калі хворого методом полімеразної ланцюгової реакції та  за допомогою швидкого уреазного тесту під час ендоскопії. 

Оцінку клінічних проявів здійснювали шляхом анкетування пацієнтів та  аналізу щоденників пацієнтів, в яких вони самостійно відмічали зміни самопочуття. 

Оцінювали інтенсивність та частоту печії згідно 5-тибальної шкали печії Лікерта  (Five-Graded scale for Severity of Heartburn) [17, 18]. 

Проводили оцінку показників якості життя відповідно до опитувальника QOLRAD для ГЕРХ та диспепсії [19].

Всі пункти версії QOLRAD для диспепсії та ГЕРХ  об’єднані у п’ять доменів. Частота і ступінь тяжкості симптомів реєструвалися за 5-тибальною шкалою («не виникали взагалі» до «щодня»), а вираженість симптомів — за 6-тибальною шкалою («не виникали взагалі» до «виражені»). Ці значення вказують на більш серйозний вплив на повсякденне функціонування.

Була використана шкала вербальной оценки болю у обстежених пацієнтів  (Verbal Rating Scale): 

• 0 — відсутність болю; 
• 1 — слабкий біль;
• 2 — помірний біль;
• 3 — сильний біль;
• 4 — дуже сильний (нестерпний) біль [21].

Задоволеність пацієнтів від прийому води Ізота вимірювали за п’ятибальною шкалою, де 

• 1 — повністю задоволений; 
• 2 — скоріше задоволений; 
• 3 — відсутність як задоволеності, так і незадоволеності; 
• 4 — скоріше незадоволений; 
• 5 — повністю незадоволений. 

Лікування 

Згідно з метою дослідження всім пацієнтам з печією призначали воду Ізота  900 мл на добу (200 мл за 15–20 хвилин до прийому їжі та 100 мл після їжі) протягом 4 тижнів. Пацієнти не змінювали звичайного способу життя протягом терміну спостереження, особам з ІМТ >25 кг/м2 були надані роз’яснення щодо доцільності зменшити споживання висококалорійних продуктів. Критерієм ефективності лікування вважалась позитивна динаміка клінічних проявів, насамперед, симптому печії. Клінічні прояви оцінювалися на 7, 14, 21, 28 дні спостереження. 

Результати дослідження та їх обговорення

Нами обстежено 60 пацієнтів, у яких домінантною скаргою була печія. У групу спостереження увійшли: 44 (73,3 %) хворих з ГЕРХ, 16 (26,6 %) пацієнтів з функціональною патологією — 7 (11,6 %) з функціональною печією та 9 (15 %) з функціональною диспепсією. Середній вік пацієнтів становив 42,3±9,7 роки із діапазоном коливання від 18 до 60 років.

Більшість пацієнтів з ГЕРХ склали чоловіки  — 27 (61,4 %), жінок було 17 (38,5 %) що збігається з даними інших авторів, які вказують на більш високу частоту захворювання серед чоловіків [2]. Серед осіб з функціональними розладами  переважали жінки; їх було 12 (75 %).

Вага пацієнтів коливалася від 56 до 108 кг (у середньому 82,32±12,46). Ожиріння І–ІІ ступеня відзначалося у 15 (25,0 %) пацієнтів, переважно це були особи з ГЕРХ, ІМТ у них становив у середньому 31,49±0,61 кг/м².

При проведенні ЕГДС серед 44 пацієнтів з ГЕРХ у 40 (90,9 %) встановлена  НЕРХ. 4 особи в анамнезі мали ерозивну форму ГЕРХ (3 — стадію А і 1 — стадію В);

їм проведений рекомендований протоколом курс лікування, який завершився за два тижні до початку включення цих пацієнтів у дослідження.

Аналіз анкет пацієнтів показав, що на початку спостереження у всіх 60 (100 %) пацієнтів мав місце симптом печії різного ступеня вираженості. При оцінці інтенсивності  симптому печії за шкалою Лікерта виявлено наступне: 

• важка печія з нездатністю виконувати звичайну діяльність з оцінкою в 4 бали і вище спостерігалась у 38 (63,3 %) хворих;  
• помірна печія (2–3 бали) — у 19 (31,6 %) осіб;
• легка печія, яка терпимо переноситься (1 бал) — у 3 ( 5,0 %) хворих.

Середній показник оцінки інтенсивності симптому печії у балах  склав  3,53 ± 0,6. Оцінка інтенсивності печії в залежності від захворювання свідчила, що 95,5 % хворих на ГЕРХ у більшій мірі охарактеризували вираженість симптому як важку виснажливу, в той час як у переважного числа осіб з функціональними розладами (62,5 %) спостерігалась помірна вираженість ознаки; описали печію як «легку» тільки 3 (33,3 %) пацієнти з функціональною диспепсією.

При аналізі частоти епізодів печії у пацієнтів з ГЕРХ виявлено, що епізоди печії  3–4 рази на добу відмічали 16 (36,4 %) осіб, симптом з’являвся після прийому їжі, при цьому 12 пацієнтів відмічали появу печії при вживанні любої їжі, 4 — якщо вживали кислі, смажені блюда. Прийом їжі також сприяв появі печії у 7 (77,7 %) пацієнтів з функціональною диспепсією та у 4 (57,1 %) пацієнтів з функціональною печією.  

Серед пацієнтів з функціональною печією відчуття печіння за грудиною 5 пацієнтів за інтенсивністю оцінили як дискомфорт (2 бали), 2 описали як біль (3 і 4 бали). Ці пацієнти описали, що інтенсивність симптому може варіювати і збільшуватися як після прийому їжі, так і при нервовому  напруженні.  

У нічний час появу печії відмічали 15 (25,0 %) пацієнтів — це були пацієнти з ГЕРХ, осіб з функціональними розладами серед них  не було. 

40 (90,9 %)  пацієнтів з ГЕРХ  та 7 (77,7 %) з функціональною диспепсією вказували, що  появі печії сприяли зміни положення тіла (прийняття горизонтального положення — у 50 %, нахили вниз — 35 (79,5 %), будь-яким фізичним навантаженням, що призводить до підвищення внутрішньочеревного тиску 30 (68,2 %). 

Окрім печії, у 48 (80 %) осіб на початку спостереження визначались відрижка кислим; це у більшій мірі були пацієнти з ГЕРХ — 42 (70,0 %),  що є ще однією характерною ознакою ГЕРХ. Також 10 (22,7 %) хворих з ГЕРХ турбували регургітація їжі або кислоти зі шлунку в ротову порожнину і пов’язаний з цим дискомфорт.

Відрижку кислим також відмічали більшість пацієнтів з функціональною диспепсією  — 6  (66,6 %), що опосередковано вказує на наявність в них кислотного гастроезофагеального рефлюксу.

9 (15,0 %) хворих вказували на періодичне відчуття болю та першіння у горлі, відмічали охриплість голосу — ці скарги були присутні у пацієнтів з ГЕРХ і можуть бути охарактеризовані як ларингофарингеальні прояви захворювання.

6 (66,6 %) пацієнтів з функціональною диспепсією скаржились на важкість у верхній половині живота,  відчуття переповнення при прийомі невеликої порції їжі, що спонукало припиняти її прийом. 4 пацієнти з функціональними розладами вказували на періодичну появу болю у епігастральній ділянці та за мечоподібним відростком грудини інтенсивністю 3 бали за вербальною шкалою оцінки  (Verbal Rating Scale). 

Важливу інформацію про стан здоров’я дає оцінка впливу клінічних проявів захворювання на якість життя пацієнта. Згідно опитувальника QOLRAD про зниження соціальної активності та неможливість зосередитися на роботі повідомляли 45 (75 %) групи спостереження; ці симптоми виникали «щоденно» та були «дуже виражені» у пацієнтів з інтенсивністю печії в  3-4 бали та 8 (50 %) осіб з функціональними розладами. Зниження фізичної активності, дискомфорт під час занять спортом відмічали як хворі на ГЕРХ, так і пацієнти з функціональними розладами.

Про неможливість заснути через тривожні думки та страх появи печії та переривання сну через печію свідчили 18 (60 %) хворих, з яких у 15 була ГЕРХ. 75 % всіх обстежених пацієнтів скаржилися на обмеження мати улюблену їжу чи напої, страх  більше з’їсти чи випити у зв’язку з ймовірним виникненням відчуття переповнення у шлунку та печії.

Майже всі пацієнти з функціональними розладами — 14 (87 %) виказали занепокоєння про те, що мають важку хворобу, відчуття тривоги турбували 29 (65,9 %) хворих ГЕРХ.

Результати лікування та їх обговорення

Лікування із застосуванням води Ізота сприяло позитивній динаміці клінічних проявів як у хворих на ГЕРХ, так і у пацієнтів з функціональними розладами. 

Вже на 7 день з початку прийому води Ізота виявлено зменшення показника інтенсивності печії  на 30 % з 3,53 ± 0,2 до 2,47 ± 0,3 балів. Хворі на ГЕРХ відмічали, що прийом води Ізота запобігав не тільки появі печії, а й зникненню симптому «ситофобії» — страху перед прийомом їжі. Нічні «кислотні прориви» через тиждень лікування зберігались у 8 з 15 пацієнтів ГЕРХ, а через 2 тижні лікування — тільки у 3-х. 

На 21 день спостереження печія була повністю відсутня у 35 (79,5 %) хворих на ГЕРХ. У 6 (13 %) хворих з частими епізодами печії на початку спостереження симптом виникав тільки при вживанні кислої або смаженої їжі. 

Зменшення/усунення симптому печії у пацієнтів з ГЕРХ під впливом прийому гідрокарбонатної води Ізота обумовлено, насамперед, її антацидним ефектом, при цьому прийом лікувальної води після прийому їжі додатково сприяв швидкому очищенню слизової оболонки стравоходу.

Одночасно на фоні лікування у пацієнтів як з ГЕРХ, так і з функціональною диспепсією зникли такі прояви, як відрижка кислим та відчуття тяжкості після прийому їжі. Такі зміни на фоні прийому води Ізота можна пояснити комплексним впливом її складових: антацидним ефектом гідрокарбонату натрію і прокінетичним впливом солей магнію та калію. 

 Пацієнти з позастравохідними ларингофарингеальними проявами відмічали покращення самопочуття у вигляді зменшення інтенсивності печії при збереженні симптомів охриплості голосу через хронічне запалення голосових зв’язок. Таким пацієнтам слід продовжити прийом води Ізота в комплексі з лікуванням ларингіту. 

У хворих на функціональні розлади інтенсивність симптому печії зменшилася у всіх 9 пацієнтів з функціональною диспепсією та 5 (71,4 %) пацієнтів з функціональною печією. З 4 пацієнтів, які до лікування вказували на біль у епігастрії та за грудиною, після лікування тільки 2 особи з функціональною печією спостерігали невиражений больовий синдром, що може бути пов’язано з гіперчутливістю слизової оболонки стравоходу до стимулів. 

У 80 % хворих групи спостереження зменшилися прояви диспепсії: відрижка, неприємний присмак у роті, здуття живота, що покращило їх загальне самопочуття та настрій. Усунення/зменшення печії обумовило покращення засинання, зменшення хронічної втоми.

Слід відзначити, що всі пацієнти відзначили приємні смакові якості води Ізота та її добру переносимість. Пацієнти з функціональними розладами вказали, що прийом лікувальної води для них є психологічно більш привабливим у порівнянні з медикаментозним лікуванням, дотримання режиму лікування не було складним, сприяло не тільки поліпшенню процесів травлення, а й покращенню загального самопочуття. 

В результаті лікування із застосуванням води Ізота відзначалися позитивні зміни показників якості життя (QOLRAD): у 67  ( %)  пацієнтів з ГЕРХ підвищились показники фізичного та соціального функціонування, покращилася працездатність. 

Порушення сну не виникали взагалі у 5 хворих на ГЕРХ із 15, у 11 з цих пацієнтів відмічали покращення якості сну. 

Емоційний стрес та відчуття тривоги з приводу тяжкості хвороби в результаті лікування значно зменшились у 20 (68,9 %) з 29 у хворих на ГЕРХ, проте 9 пацієнтів ще відзначали занепокоєння з приводу свого захворювання.

Аналіз даних опитувальника якості життя SF-36 у обстежених хворих з печією до та після лікування із застосуванням води Ізота виявив позитивні зміни індексів фізичного та соціального функціонування (табл. 1).

Примітка: PF — індекс фізичного функціонування, GH — загального стану здоров’я, VT — життєвої активності, SF — соціального функціонування, RE — рольового функціонування, обумовленого емоційним станом, РН — загального фізичного здоров’я, MH — психічного здоров’я. 

*р<0,05 — ступінь статистичної достовірності відмінностей результатів, отриманих після лікування.

**р <0,01 — ступінь статистичної достовірності відмінностей результатів, отриманих після вживання води Ізота.

Аналіз отриманих даних опитувальника SF-36 показав, що під впливом проведеного лікування із застосуванням води Ізота у пацієнтів з печією спостерігались наступні зміни: індекс фізичного функціонування (PF) зріс на 67 %, загального стану здоров’я (GH) — 69 %, життєвої активності (VT) — 57 %, соціального функціонування (SF) — 55 %, рольового функціонування, обумовленого емоційним станом (RE) — 62 %, психічного здоров’я (МН) — 48 %.

Зведений індекс загального фізичного здоров’я (РН загальний) покращився на 49 %, загального психічного здоров’я (МН загальний)  —  на 30 %.

Після вживання води Ізота було досягнуто достовірно кращих загальних показників якості життя за шкалами PF, GH, МН (р<0,05), PН загальний, МН загальний (р<0,01).

Оцінка задоволення пацієнтів від використання води Ізота за п’ятибальною шкалою показала, що «повне задоволення» (1 бал) від прийому цієї води відзначали 55 (91,6 %) із 60 хворих, «скоріше задоволений» (2 бали) — 5 (8,4 %) хворих, «повністю незадоволених» чи «частково незадоволених» хворих не було, що свідчить про лікувальну ефективність та високу якість води в зменшенні дискомфорту, пов’язаного з печією та нормалізацією процесів травлення.

Профілактика

Отримані результати дослідження свідчать про клінічну ефективність застосування води Ізота для усунення печії, її добру переносимість пацієнтами. З урахуванням того, що склад води Ізота адаптований для щоденного вживання, регулярне застосування води Ізота може допомогти не тільки усунути симптоми печії, а й запобігти її появі в подальшому, тобто вода Ізота може бути рекомендована для профілактики появи печії. 

Люди із схильністю до появи симптому печії можуть вживати воду Ізота в режимі «на вимогу» на тлі прихильності здорового способу життя та харчування.

Таким чином, симптом печії є вагомою причиною зниження якості життя пацієнтів із захворюваннями стравоходу та шлунка. 

Призначення води Ізота патогенетично обгрунтоване для усунення симптому печії у пацієнтів з неерозивною формою ГЕРХ, функціональною печією, функціональною диспепсією завдяки антацидним, прокінетичним властивостям води її збалансованому складу для щоденного споживання.  

Лікування із застосуванням води Ізота  у дозі (900 мл/день) протягом 4 тижнів обумовило усунення симптому печії у  83 % з усіх 60 обстежених пацієнтів, зменшення проявів кислої відрижки та регургітації у пацієнтів з ГЕРХ. 

У хворих на функціональну печію та функціональну диспепсію клінічний ефект характеризувався зменшенням відчуття печіння за грудиною та ретростернального болю, що провокується їжею; зменшенням важкості в епігастральній ділянці живота. 

Прийом води Ізота добре переносився пацієнтами і не викликав побічних ефектів. Лікування позитивно позначилося на якості життя пацієнтів, особливо її фізичної, емоційної, соціальної складової. 

Вода Ізота може бути рекомендована  для усунення симптому печії у пацієнтів з ГЕРХ та функціональними розладами стравоходу та шлунка; перспективним є застосування води Ізота з профілактичною метою для запобігання появі симптому в подальшому. 

Література:

1. Joseph Mermelstein, Alanna Chait Mermelstein, Maxwell M Chait.  Proton pump inhibitor-refractory gastroesophageal reflux disease: challenges and solutions // Clin Exp Gastroenterol. — 2018 Mar 21:11:119-134. doi: 10.2147/CEG.S121056. eCollection 2018.
2. Сірчак Є.С., Стан М.П. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба — актуальна проблема цивілізації ХХІ століття // Здоров’я України.  Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія. — 2020 р. — № 4 (58). — С.21-22.
3. Raja Affendi Raja Ali, Jamiyah Hassan, Laurence J. Egan. Review of recent evidence on the management of heartburn in pregnant and breastfeeding women //BMC Gastroenterology. — 2022. —  Vol 22, Article number: 219.
4. Мосійчук Л.Н., Петішко А.П., Васильєва І.О. Диференційна діагностика та лікування печії у практиці сімейного лікаря // УКР. МЕД. ЧАСОПИС, 4 (132), Т. 1 — VI/VII 2019.
5. S D Martinez 1, I B Malagon, H S Garewal, H Cui, R Fass. Non-erosive reflux disease (NERD)--acid reflux and symptom patterns // Aliment Pharmacol Ther. 2003 Feb 15;17(4):537-45. doi: 10.1046/j.1365-2036.2003.01423.x.
6. Fass R., Zerbib F., Gyawali P.C. et al. (2020) AGA Clinical Practice Update on Functional Heartburn: Expert Review. Gastroenterology, Feb. 1 (www.umj.com.ua/uk/publikatsia-178818-funktsionalna-pechiya-rekomendatsiyi-aga-2020).
7. Park SK, Lee T, Yang HJ, Park JH, Sohn CI, Ryu S, et al. Weight loss and waist reduction is associated with improvement in gastroesophageal disease reflux symptoms: A longitudinal study of 15295 subjects undergoing health checkups. Neurogastroenterology and Motility. 2016;29(5):1-7. DOI: 10.1111/nmo.13009
8. Sanchari Sinha Dutta. Causes of Heartburn (Acid Reflux). https://www.news-medical.net/health/
9. Jan Tack, John E. Pandolfino. Pathophysiology of Gastroesophageal Reflux Disease // Gastroenterology АGA. — 2018.– Vol. 154, Iss.2 Р. 277-288.
10. Fass R., Zerbib F., Gyawali P.C. et al. (2020) AGA Clinical Practice Update on Functional Heartburn: Expert Review. Gastroenterology, Feb. 1 (www.umj.com.ua/uk/publikatsia-178818-funktsionalna-pechiya-rekomendatsiyi-aga-2020).
11. Huang, F.L. and Yu, S.J. (2018) Esophageal Cancer: Risk Factors, Genetic Association, and Treatment // Asian Journal of Surgery, 41, 210-215.
12. Katz PO, Dunbar KB, Schnoll-Sussman FH, Greer KB, Yadlapati R, Spechler SJ. ACG Clinical Guideline for the Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Am J Gastroenterol. 2022 Jan 1;117(1):27-56. doi: 10.14309/ajg.0000000000001538.
13. Seo SI, You SC, Park CH, Kim TJ, Ko YS, Kim Y, Yoo JJ, Kim J, Shin WG. Comparative risk of Clostridium difficile infection between proton pump inhibitors and histamine-2 receptor antagonists: A 15-year hospital cohort study using a common data model. J Gastroenterol Hepatol. 2020 Aug;35(8):1325-1330. doi: 10.1111/jgh.14983
14. Moayyedi P, Eikelboom JW, Bosch J et al. COMPASS Investigators. Safety of Proton Pump Inhibitors Based on a Large, Multi-Year, Randomized Trial of Patients Receiving Rivaroxaban or Aspirin. //Gastroenterology. 2019 Sep;157(3):682-691.e2. doi:10.1053/j.gastro.2019.05.056
15. Bardou M, Fortinsky KJ, Chapelle N, et al. An update on the latest chemical therapies for reflux esophagitis in children. Expert Opin Pharmacother. 2019;20(2):231-239.
16. Ruigomez A, Johansson S, Wemersson B, et al. Gastroesophageal reflux disease in primary care: Using changes in proton pump inhibitor therapy as an indicator of partial response. Scand J Gastroenterol. 2012; 47: 751-761.
17. Ola Junghard,1 Ingela Wiklund. Validation of a Four-Graded Scale for Severity of Heartburn in Patients with Symptoms of Gastroesophageal Reflux Disease //   VA LUE IN HEA LTH. — 2008. — Vol. 11, N. 4. — Р. 765-770.
18. So Young Jo, Nayoung Kim, Ji Hwan Limet al. Comparison of Gastroesophageal Reflux Disease Symptoms and Proton Pump Inhibitor Response Using Gastroesophageal Reflux Disease Impact Scale Questionnaire // J Neurogastroenterol Motil. 2013 Jan 8;19(1):61–69. doi: 10.5056/jnm.2013.19.1.61
19. L.M. Mosiychuk, L.V. Demeshkina, E.V. Zigalo. Gastroesophageal reflux disease combined with Oddi sphincter dysfunction: control of health-related quality of life in patients// Gastroenterologìa. — 2020. — Vol. 56, No. 2.  — Р. 74-81.
20. Weston G. Andrews, Brian E. Louie. The relationship of hiatal hernia and gastroesophageal reflux symptoms—two-sphincter hypothesis: a review // Ann Laparosc Endosc Surg 2021; 6:41. 
21. Verbal Rating Scales. Conduct Science. https://conductscience.com