Фармацевтична послуга, яку надає аптека, передбачає не лише підбір необхідних споживачеві лікарських засобів, а й комплексну допомогу для вирішення проблем зі здоров’ям. Так, для ефективного контролю респіраторних захворювань можуть призначатися інгаляції з використанням небулайзера. Для того, щоб допомогти у виборі пристрою, який відповідає потребам, бюджету та специфіці захворювання, фармацевтам потрібно бути обізнаними з їх асортиментом, принципами дії та особливостями застосування.
Небулайзер — це медичний пристрій, який перетворює рідкі лікарські засоби на аерозоль для інгаляції і доставляє його безпосередньо в дихальні шляхи. Слово «небулайзер» походить від латинського nebula (туман, хмарка), вперше його було вжито 1874 р. для позначення «інструменту, що перетворює рідку речовину на аерозоль для медичних цілей»
Механізм дії небулайзера заснований на дисперсному розпиленні лікарського засобу, який через маску або дихальну трубку подається хворому. Завдяки тому, що речовина розпорошується на надмалі частки, лікарський засіб потрапляє у всі відділи дихальної системи та швидко засвоюється.
Чому саме інгаляції?
Інгаляційне введення в організм лікарських засобів є найпоширенішим шляхом лікування захворювань дихальних шляхів, особливо легеневих інфекцій, астми та хронічних обструктивних захворювань легенів, оскільки ліки можуть легко досягати місця інфікування без особливої взаємодії з рештою організму [3].
Цей спосіб доставки ліків відомий з давніх часів, коли вдихання диму від спаленого листя рослин вважалося цілющим при респіраторних захворюваннях. Крім того, корисний вплив вдихання сольових аерозолів з навколишнього середовища сприяв розвитку галотерапії як методу легеневої реабілітації, який також можна проводити в специфічних умовах підземного лікування в печерах і соляних шахтах. Методом інгаляції можуть застосовуватись деякі лікарські засоби для системної дії, а саме інсулін, знеболюючі, нейроактивні речовини і навіть серцево-судинні препарати [4].
Перші небулайзери
У 1858 році француз Дж. Сель-Жирон створив перший інгалятор під тиском. Для розпилення рідких препаратів прилад оснащувався насосом, схожим на велосипедний. Коли помпа витягалася вгору, рідина засмоктувалась з резервуара, а при опусканні рідина розпорошувалася через форсунку.
У 1859 році Дж. Сель-Жирон створив перший аерозоль-генератор, в якому вода під тиском проходила через дрібну сітку та перший портативний інгалятор для парів смоли та антисептиків.
У 1864 році з’явився «паровий розпилювач Зігеля», названий на ім’я свого творця. За рахунок дії парового потоку препарат, що знаходився у резервуарі, переходив у дисперсний стан і пацієнт вдихав суміш через мундштук, який кріпився до інгалятора [1].
Перші небулайзери були громіздкими та незручними у використанні (рис. 1, 2), проте з часом вони стали більш компактними та ефективними.
Що фармацевту треба знати про небулайзери?
При підборі небулайзера для різних категорій споживачів фармацевти повинні враховувати такі фактори:
Для дітей, що часто хворіють, небулайзер повинен бути легким, простим у використанні і мати яскравий дизайн, щоб привернути увагу дитини. Також важливо вибрати небулайзер з маскою, яка підходить за розміром та забезпечує комфортну дію.
Для пацієнтів з муковісцидозом небулайзер повинен мати можливість доставляти у дихальні шляхи високі дози лікарських засобів та бути призначеним для тривалого використання.
Для хворих на бронхіальну астму важливо вибрати небулайзер, який забезпечує швидкий та ефективний вплив лікарських засобів на легені.
Для пацієнтів похилого віку варто вибирати компактні та легкі небулайзери зі зручними насадками, щоб полегшити процес інгаляції та забезпечити комфортне використання.
Якщо небулайзер підбирається для сімейного використання, можна розглянути пристрій з різними насадками для різних вікових категорій пацієнтів.
При виборі небулайзера важливо звернути увагу на тип небулайзерної камери та швидкість розпилення. що вимірюється виходом аерозолю за одиницю часу (мл/хв.) й визначає швидкість інгаляції.
Крім цих основних факторів, при підборі небулайзера фармацевти також повинні враховувати індивідуальні особливості пацієнтів, їх вік, фізичний стан та особливості захворювання.
Які види небулайзерів пропонуються на ринку України?
Існує кілька різновидів небулайзерів, таких як компресорні, ультразвукові та мембранні.
Компресорні небулайзери працюють через повітряний компресор, який створює потік повітря, що пропускається через рідину, тим самим перетворюючи її на аерозоль. Вони мають досить шисоку швидкість розпилення та є універсальними, тобто підходять для усіх типів лікарських засобів. Недоліком є громіздкість і важкість (від 1,2 до 2 кг), а також необхідність утримувати небулайзерну камеру у вертикальному положенні, що істотно ускладнює інгаляцію у грудних немовлят та лежачих хворих.
Ультразвукові небулайзери використовують ультразвукові вібрації для перетворення рідини в аерозоль. На відміну від компресорних, ультразвукові небулайзери менші за розміром і зазвичай тихіші у роботі, а також вони можуть бути більш ефективним для деяких лікарських засобів, оскільки не нагрівають рідину. З іншого боку, в ультразвукових небулайзерах не можна застосовувати антибіотики і препарати гормонів, молекулярна структура яких руйнується при ультразвуковій обробці.
Мембранні небулайзери використовують технологію, що заснована на вібруючій мембрані для перетворення рідини в аерозоль. Зазвичай вони мають невеликі розміри та легку вагу, що робить їх зручними для використання в домашніх умовах або під час подорожей. Вони здатні створювати дрібні частинки аерозолю, які глибше проникають в легені, що може підвищити ефективність інгаляцій та, як і ультразвукові, не нагрівають лікарські засоби, що дозволяє зберегти їхню ефективність. Мембранні небулайзери називають МЕШ-небулайзерами від (mesh — сітка) або електронно-сітчастими небулайзерами (мембранні з МЕШ-технологією).
Слід зазначити, що кожен тип має свої переваги і недоліки, тому вибір залежить від потреби користувача та конкретних медичних показань.
VMT — Vibrating Mesh Technology — технологія сітки, що вібрує. В основі цієї технології лежить інноваційний принцип формування аерозолю в небулайзері, при якому рідкий препарат проходить крізь сітку-мембрану (mesh), утворюючи дрібнодисперсний аерозоль високої якості.
Які лікарські засоби можуть доставлятися за допомогою небулайзера?
Небулайзери можуть використовуватися для доставки різних лікарських засобів, таких як бронхолітики, глюкокортикоїди, інгаляційні антибіотики, муколітики та інші.
- Для зволоження дихальних шляхів та розрідження мокротиння використовують фізіологічний розчин (0,9 % розчин хлориду натрію) та муколітики.
- Для полегшення дихання при бронхоспазму використовують бронходилататори, що розширюють бронхи.
- Для зняття запалення дихальних шляхів застосовуються глюкокортикоїди.
- Для профілактики післяопераційних пневмоній та при загостреннях хронічного бронхіту використовуються антибіотики.
- Для зменшення запалення, набряку та розрідження мокротиння використовують протеолітичні ферменти
- Також можуть використовуватись антисептичні препарати, імуномодулятори тощо.
Не рекомендуються для небулайзерів:
- розчини, що містять олії;
- настої трав;
- еуфілін, папаверин, платифілін, димедрол та їм подібні засоби, як такі, що не мають субстрату впливу на слизовій оболонці.
Використання небулайзерів дозволяє покращити дихальну функцію пацієнта, знизити запалення та покращити загальний стан при хронічних респіраторних захворюваннях.
Переваги небулайзерної терапії
- можливість безпосереднього та швидкого впливу на зону запалення у слизових оболонках;
- небулайзер є єдиним засобом доставки лікарського препарату до альвеол;
- інгаляції через небулайзер — єдиний можливий метод аерозольної терапії у дітей віком до 5 років, а також у багатьох пацієнтів похилого віку;
- небулайзер виробляє аерозоль, 70 % частинок якого мають розмір менше ніж 5 мкм (до 0,8 мкм);
- у небулайзерній терапії не використовується фреон;
- є можливість комбінування лікарських препаратів;
- можлива одночасна інгаляція кисню;
- можливість підключення до контуру ШВЛ.
Для лікування яких захворювань рекомендують застосовувати небулайзер?
Насамперед, це гострі респіраторні захворювання, що супроводжуються такими симптомами як кашель, сухість, першіння або біль у горлі, виділення мокротиння.
При високій температурі тіла, яка часто супроводжує гострі респіраторні інфекції, парові інгаляції зазвичай вважаються небезпечними і не рекомендуються, оскільки вони можуть погіршити загальне самопочуття пацієнта. Небулайзер працює за іншим принципом, тому його можна застосовувати при пропасниці, хоча й з обмеженнями. Так, при температурі від 37,5 до 38°C дозволено застосовувати лише препарати для зняття бронхоспазму.
Інша група захворювань, у яких інгаляції просто незамінні — хронічні запальні процеси дихальних шляхів, такі як хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічний фарингіт. Особливо доцільним є використання небулайзерів у лікуванні дитячої астми, коли неможливо змусити дитину правильно виконати техніку інгаляції дозованого аерозолю.
Інгаляції при сухому кашлі допомагають зволожувати дихальні шляхи, заспокоювати запалення слизових оболонок та зменшувати подразнення. При вологому кашлі інгаляції сприяють розрідженню слизу, що утворюється в дихальних шляхах, допомагаючи його відходженню.
Однак перед початком інгаляційних процедур слід порадити споживачеві проконсультуватися з лікарем, особливо якщо кашель тривалий або супроводжується іншими симптомами, такими як висока температура, задишка або відчуття болю в грудях [2].
Правила приготування розчинів для небулайзера:
- розчини для інгаляцій повинні бути приготовані у стерильних умовах на основі 0,9 % хлориду натрію як розчинника;
- не слід користуватися водопровідною (навіть кип’яченою водою);
- посуд, у якому готується розчин, попередньо дезінфікується шляхом кип’ятіння;
- зберігати приготовлений розчин потрібно у холодильнику не більше доби;
- перед вживанням обов’язково підігріти на водяній бані до температури щонайменше 20оС.
Небулайзери відіграють ключову роль у лікуванні респіраторних захворювань і покращують якість життя пацієнтів, дозволяючи їм більш ефективно застосовувати лікарські препарати. Удосконалені технології небулайзерів роблять їх більш доступними та зручними у використанні, що робить їх незамінним інструментом у лікуванні респіраторних захворювань.
Література:
- Конопкіна Л. І. Еволюція засобів доставки. Український пульмонологічний журнал. 2016, № 2. С. 46–48.
- K. Nikander. Drug delivery systems. Journal of Aerosol Medicine: The Official Journal of the International Society for Aerosols in Medicine. — 1994. Т. 7, вип. Suppl 1. Р.19–24. doi:10.1089/jam.1994.7.suppl_1.s-19
- Murgia X., de Souza Carvalho C., Lehr C.-M. Overcoming the pulmonary barrier: New insights to improve the efficiency of inhaled therapeutics. Eur. J. Nanomed. 2014 № 6. Р. 157–169. doi: 10.1515/ejnm-2014-0019.
- Tomasz R Sosnowski Towards More Precise Targeting of Inhaled Aerosols to Different Areas of the Respiratory System. Pharmaceutics. 2024. №16 (1). 97. doi: 10.3390/pharmaceutics16010097
Олена Шуванова, кандидат фармацевтичних наук, Національний фармацевтичний університет
